Новини НПП
Механізми громадського контролю
Комунікація з громадськістю
Репрезентативні ділянки
Послуги
Садивний матеріал
Основні дані
Завдання НПП
Законодавство
Природні умови
Рослинність
Ліси
Тваринний світ
Птахи
Об'єкти неживої природи
Путівники
Туристичні маршрути
Публікації про НПП
Джерела інформації
Рекомендовані сайти
Фотогалерея
Відео
Контакти
Еколого-пізнавальна стежка “Водоспад”
Зупинка 5
Піднімаючись дорогою, що йде берегом р. Опір, підходимо до траси нафтопроводу "Дружба". Можна зупинитися та полюбуватися панорамою старовинного міста Сколе, яке розташувалося на протилежному пологому березі ріки Опір.
Тут потрібно бути уважним, щоб не збитися із маршруту, оскільки ґрунтова дорога, якою ми йшли, піднімається вверх, а нам, минаючи труби, потрібно повернути наліво і піти лісовою доріжкою. У цьому місці густо розрослися ожина, малина, апозерис смердючий, щитник чоловічий, безщитник жіночий, копитняк європейський, зеленчук жовтий, кислиця.
Апозерис смердючий - за зовнішнім виглядом нагадує всім відому кульбабу, але відрізняється від неї листками - вони трикутні або трапецієподібні, нерівномірно зубчасті. Розташовані у вигляді розетки. Квіти жовті, зібрані у корзинки із зеленою обгорткою. Типовий представник букових лісів. Часто трапляється і в хвойних деревостанах, які посаджені на місці букових чи ялицевих насаджень.
Зеленчук жовтий - рослина з розгалуженим кореневищем та сланкими стеблами, що можуть укоренятися у міжвузлях. Стебла з гострими гранями, вкриті рідкими волосками.
Квітоносні стебла підняті вверх, знизу вкриті густими, а вище рідкими волосками (фото 12).
Фото 12. Зеленчук жовтий
Нижні листки яйцеподібні, на довгих черешках, великі. Верхні листки - більше загострені, майже сидячі. Квіти жовтого кольору, зібрані в мутовки по 3-7 шт. Цвіте в травні-червні. Росте в лісах, серед чагарників.
Кислиця звичайна (квасениця). Народна назва цієї рослини - заяча капуста, заячий квасок. Листочки у неї кислуваті на смак, від чого походить і латинська назва виду "ацетоселла" - кисла.
Невисока рослинка без надземного стебла із нижніми яскраво-зеленими прикореневими листочками. На довгому черешку розташована пластинка, що складається із трьох частинок, кожна з яких має вигляд маленького сердечка. В жарку погоду для зменшення випаровування листочки згортаються. Закриваються вони і на ніч - о 19-20 годині, а в 3-4 годині ранку розгортаються горизонтально. Реагують також: на холодну дощову погоду - теж згортаються, щоб зменшити силу удару важких крапель дощу. Квіти біло-рооїсеві з п'ятипелюстковою оцвітиною та п'ятироздільною чашечкою. Пелюстки вкриті рожевими або ліловими жилками. Плід - коробочка, зовнішній шар якої після дозрівання тріскається і насіння з силою викидається назовні. Та й сама насінина не хоче пасивно чекати своєї долі - після дощу її оболонка від вологи тріскається та, ніби з катапульти, відкидає насінину на 1-2 м. Кислі листочки цієї рослини використовуються в якості приправи до страв.
Можна побачити тут і вороняче око - надзвичайно отруйну рослину, всі частини якої небезпечні для людини - і листя, і корінь, але особливо - ягода. Велика, синя вона ніби запрошує "з'їж мене". Отруєння цією рослиною спричинює головну біль, болі в животі, пронос, блювання, сильно розширюються зіниці очей. Отруєння є причиною порушення роботи серця. Любителі тихого полювання можуть шукати тут гриби (фото 13).
Фото 13. Білий гриб
Вороняче око. Має довге розгалужене кореневище, на високому довгому стеблі у вигляді мутовки розташовані чотири, інколи шість листків.
На верхівці стебла розташована одна квітка, навколооцвітина якої складається із 8 листочків: 4 зовнішні - широколанцетні, зелені і 4 внутрішні - лінійні, жовтувато-зелені (інколи внутрішні листочки відсутні). Цвіте в першій половині літа. Ягода до 1-1,5 см в діаметрі, темно-синя, з сизим нальотом. Рослина росте на багатих ґрунтах, в лісах серед кущів.
Тут же ж зростає ще один небезпечний мешканець наших лісів - воронець колосистий. Ця рослина настільки отруйна, що у деяких людей навіть при дотику до неї на шкірі можуть появитися пухирці. Отруєння плодами є причиною сильного запалення кишечника, яке супроводжується блюванням та проносом.
Воронець колосистий. Рослина з товстим кореневищем і прямостоячими гладкими або слабо-опушеними стеблами.
Листки великі, двічі-трійчасті, з широкоовальними тупими або загостреними, голими чи розсіяно опушеними, зубчастими по краях сегментами. Прикореневі листки дуже великі, стеблові - менші. Цвіте в травні-червні. Квіти жовто-білі, зібрані у поникле китицеподібне суцвіття. Плоди - довгасті ягоди, спочатку зеленого, потім - чорного кольору. Дозрівають у серпні-вересні. Вся рослина має специфічний неприємний запах і є дуже отруйною - містить алкалоїди.
Мимо старих могутніх дерев ялиці білої, що ростуть на крутому березі р. Опір, через один кілометр від початку маршруту вийдемо на лісову поляну, яка поросла злаками, ситником. Ґрунти в Карпатах глинисті, тому при втручаннях людини (прокладанні доріг, вивезенні деревини з допомогою важких тракторів, тощо) грунт ущільнюється, у його верхніх шарах затримується вода, розпочинаються процеси оглеєння та заболочення. Рослини швидко реагують на змінені умови - появляються вологолюбиві види.
Ситник розлогий. Рослина з вкороченим, кореневищем, яка утворює щільні дерновини. Стебла багаточисельні, товщиною більше 2 мм, майже безлисті, при основі мають світло-бурі або червонувато-бурі лускоподібні листки. Верхівковий листок, який продовжує стебло, трубчатий, загострений, 10-25 см довжиною. Суцвіття розкидисте, багатоквіткове, мутовчасте, з гілочками неоднакової довжини, зібрана збоку. Цвіте на початку літа. Плід - обернено-яйцевидна, зверху здавлена коробочка. Росте на болотах і вологих луках.