Сколівські Бескиди

Стежками легендарної Тустані

Зупинка 13. Буковий ліс

Стежиною рухаємося під наметом густого букового деревостану. Тут так темно, що навіть тіневитривалий підріст бука не розвивається. Після урожайних років появляється інколи досить значна кількість проростків, але за рік-два вони гинуть. В невеликих прогалинках ростуть молоді смереки. їх насіння досить далеко розноситься вітром, добре ковзає воно і по сніговій кірці. Весною то тут, то там з пухкої підстилки, утвореної опадом листя та гілок бука, появляються молоді смеречата, витикаючи свої голівки із чубчиком, утвореним кількома ніжними хвоїнками на верхівці. Смерека досить довго (до кількох десятків років) може витримувати затінення - приріст у висоту в таких деревець невеликий, крона розлога, що вказує на не зовсім юний вік цих, на перший погляд, зовсім молодих смерічок.

Гладка тонка кора бука дуже вразлива до різного роду механічних пошкоджень - чи то в ході рубки, коли одне дерево, падаючи, пошкоджує кору іншого, чи то в результаті дії морозу. Дуже небезпечними для бука є різноманітні спроби різьбою на корі увічнити своє перебування в лісі, або переконати інших в своєму коханні. Будь-які механічні пошкодження кори бука утворюють широкі ворота для проникнення інфекції - на оголеній деревині легко поселяються спори дереворуйнівних грибів. Проходить кілька років і на дереві вигниють сухі гілки, утворяться дупла, а з часом проростуть плодові тіла трутовиків.

Первинне руйнування деревини найчастіше здійснюється з участю грибів. Важливе значення при цьому належить трутовикам. На буці найчастіше трапляється справжній трутовик (іл.22), який власне і дав назву усьому трутовиковому сімейству.

22. Справжній трутовик. Фото В. Крамарця

Наші предки добували вогонь з допомогою кресала, яким викрешували іскру на трут, а вже тут роздмухували вогник. Для виготовлення трута використовували шкірясту, м'яку внутрішню тканину дереворуйнівного гриба, який часто трапляється в листяних насадженнях. Його назвали" справжнім трутовиком". В цих же листяних насадженнях можна побачити ще одного трутовика (іл.23), який зовні дуже подібний до попереднього, але потрісканий зверху та має тверду дерев'янисту тканину. Він отримав назву "несправжній трутовик". Вже пізніше назва трутовики закріпилася за іншими подібними грибами. Деякі з них ми побачимо в насадженнях, через які проходить наша стежка.

23. Неправжній трутовик. Фото В. Крамарця

Гриби - гетеротрофні організми, це означає що для свого розвитку вони забирають воду та поживні елементи з дерева, а вже з них синтезують необхідні їм речовини. Дерева та інші зелені рослини належать до автотрофних організмів, які з допомогою сонячною енергії шляхом фотосинтезу у зелених листках самі утворюють органічну речовину. При живленні гриби руйнують целюлозу та лігнін деревини, при цьому умертвій деревині нагромаджується багато азоту, який можуть використовувати молоді рослини для свого розвитку.

Залежно від стадії розкладу дерева на ньому поселяються різні види грибів. Справжній трутовик розвивається на ще живих деревах (буці, березі та ін.). Його грибниця пронизує деревину - інколи на зламі дерева можна побачити білу плівку товщиною до 5 мм, - це і є грибниця. Плодове тіло гриба появляється на стовбурі через кілька років (інколи - через кілька десятків років). Поступово грибниця руйнує провідну систему дерева і воно гине.

Під наметом букового лісу зростають трави, які є типовими супутниками таких лісів - шавлія залозиста, апозерис смердючий, осока волосиста.

Шавлія залозиста. Зростає в лісах, на узліссях, серед кущів. Квіти жовті, верхня губа цільна, у вигляді невеликого дашка прикриває тичинки (іл.24).

24. Шавлія залозиста. Фото В. Крамарця

Комахи (бджоли, джмелі) сідають на нижню губу, яка заклично розпростерлася знизу, утворюючи зручну площадку для приземлення та збирання нектару. Зразу ж спрацьовує спроектований природою механізм - під вагою комах, нижня губа трохи пригинається, тичинки торкаються тіла комахи, посипаючи його пилком. Перелітаючи з квітки на квітку комахи переносять пилок. Листки та стебло у верхній частині вкриті багаточисельними залозистими волосками, при дотику ніби прилипають до рук чи одежі, від чого її пішла назва рослини.

Апозерис смердючий. За зовнішнім виглядом нагадує всім відому кульбабу, але відрізняється від неї листками ~ вони трикутні або трапецієподібні, нерівномірно зубчасті. Розташовані у вигляді розетки (іл.25). Квіти жовті, зібрані у корзинки із зеленою обгорткою. Типовий представник букових лісів. Часто трапляється і в хвойних деревостанах, які посаджені на місці букових чи ялицево-букових насаджень.

25. Апозерис смердючий. Фото В. Крамарця

Осока волосиста. Покриває м'яким килимом землю в букових насадженнях. Рослина з довгими підземними, міцними, горизонтально-розгалуженими кореневищами. Листки лінійні, видовжені, густо вкриті волосками.

В насаджені трапляються буки уражені раком - поверхня кори таких дерев покрита різної форми напливами, виразками.

Рак бука. Збудником хвороби є гриб, в результаті діяльності якого деформується деревина та утворюються виразки і рани. Хвороба хронічна - на дереві може розвиватися кілька десятків років, поступово погіршуючи фізико-механічні властивості деревини. При утворенні відкритої ракової рани дерево швидко заселяється дереворуйнівними грибами, що прискорює його відмирання.

Поряд із стежкою можна побачити дерева бука різного походження - тут переважають насінні дерева, але трапляються й порослеві, які сформувалися із сплячих бруньок на свіжозрубаних пнях. Порослеві буки частіше уражаються різноманітними збудниками стовбурових гнилей, вони нижчі за висотою, стовбури їх криві. Якість деревини порослевих дерев гірша, вони швидше відмирають під впливом захворювань.

Коментарі