Сколівські Бескиди

Стежками легендарної Тустані

Зупинка 1. Нафтова свердловина

Наскельний комплекс Тустані розміщений у передгірній частині Карпат з висотами від 500 до 900 м над рівнем моря. Околиці с.Урич утворюють котловину, через яку протікає невелика річка Уричанка, що наповнюється водами потоків. Потоки течуть в основному із західних та східних схилів хребтів, які формують котловину. Русла потоків не стабільні, часто міняються протягом двох-трьох років, а у весняну або дощову повінь стають потужними та повноводними. Уричанка є своєрідною віссю села і впадає у р. Стрий біля с. Підгородці (див.тут).

З північного заходу на південний схід через центральний долинний простір котловини пролягає пасмо скельних груп ямненського пісковика. Ці групи скель є природними домінантами, але з них лише Камінь вільно проглядається з території села (іл. 2). Три інших скельних групи відгорожені двома хребтами, які формують ще одну, значно меншу котловину.

2. Загальний вигляд скельної групи Камінь із заходу. Фото М.Рожка

Оборонні споруди наскельної фортеці Тустань розміщувались на північному сході від сучасного села Урич. Очевидно, у найближчих околицях існували поселення і у княжий період, і в дослов'янський, і під час фракійського гальштату Стверджувати таке дають підставу рисунки та солярні знаки, викарбувані на скелях Острого Каменя та Каменя.

З цієї точки візуально можна охопити майже півтори тисячі гектарів території, які формують Урицьку котловину. Безпосереднього прямого стосунку до Національного природного парку вона тимчасово не має, але, з другого боку, вона має абсолютно однозначне і велике значення для пам'ятки історії, археології, архітектури - наскельного міста-фортеці Тустань. Саме тут, фантазуючи, ми уже можемо охопити поглядом тисячолітньої давності території, які існували з фракійського гальштату, і які постійно використовувала людина. Власне антропогенна діяльність того суспільства, яке заселяло цю територію, залишила свої конкретні сліди, що мають надзвичайно велике значення. Отже, ця територія є буферною зоною, яка повинна стояти між діяльністю сучасної людини і тим неоціненним історичним скарбом, який безпосередньо зберігся і розміщений на скельних групах. Саме ця зона має оберегти на майбутнє від випадкової забудови, вирубування лісу і зберегти хоча б найхарактерніші елементи того давнього крайобразу, який стосується тих історичних епох.

Так сталося, що сучасна людина більше здатна забудовувати, руйнувати і нищити все те, що вона отримала у спадок, і зовсім мало у нас залишається таланту зберегти ті унікальні частинки давнього -ландшафту, давньої культури, які могли б донести рівень розвитку попередніх суспільств, показати, на якому щаблі культури ми стояли не лише у своєму карпатському регіоні, але і в Європі та усьому світі.

Коментарі