Новини НПП
Механізми громадського контролю
Комунікація з громадськістю
Репрезентативні ділянки
Послуги
Садивний матеріал
Основні дані
Завдання НПП
Законодавство
Природні умови
Рослинність
Ліси
Тваринний світ
Птахи
Об'єкти неживої природи
Путівники
Туристичні маршрути
Публікації про НПП
Джерела інформації
Рекомендовані сайти
Фотогалерея
Відео
Контакти
Стежками легендарної Тустані
Зупинка 15. Ялиця біла
Входимо в буково-смереково-ялицеве насадження. Ялиця разом із буком є характерним лісоутворювачем корінних деревостанів у Сколівських Бескидах.
Ялиця біла. Довговічне дерево, яке в природних умовах може сягати 400-600-річного віку. В Карпатських пралісах траплялися старі ялиці висотою до 60 м, з діаметром стовбура більше 2 м, які мали запас деревини до 60 м3 кожне. На даний час таких дерев уже немає.
У старших дерев приріст вершини сповільнюється, але верхні бокові гілки ростуть добре, тому навіть на великій віддалі ялицю можна розпізнати за приплюснутою "гніздоподібііою " формою вершини.
Хвоя на пагонах розташована гребінчасто, знизу має дві білі смужки. Жіночі шишечки - дрібні, зелені, чоловічі у вигляді жовтуватих колосків. Шишки ялиці - прямостоячі; в кінці вересня - на початку жовтня розтріскуються і на землю осипається насіння разом з лусочками.
Ялиця - одна з найбільш тіневитривалих порід. ЇЇ підріст розвивається у сутінках під наметом густих букових та ялицевих деревостанів. Нестача світла сповільнює інтенсивність росту молодих деревець - за рік вони приростають у висоту всього на кілька міліметрів. Тому серед підросту висотою 1-1,5 м можуть бути екземпляри віком понад 100р. При появі світла (врезультаті відмирання дерев чи їх вирубування) підріст починає рости більш інтенсивно.
Під наметом деревостану зростають щитник чоловічий (папороть чоловіча), безщитник жіночий (папороть жіноча), вороняче око. Досить часто трапляється підріст ялиці.
Щитник чоловічий. Багаторічна рослина з коротким товстим горизонтальним кореневищем густо вкритим залишками листків. Листки довжиною 50-100 см, пірчасті на коротких товстих черешках густо вкритих бурими лусочками. Часточки листків довгасті, заокруглені. В червні-липні на їх нижній стороні з 'являються розташовані двома рядами округлі соруси прикриті покривальцем, яке довго не опадає. Тут формуються спори, які попавши у сприятливі умови проростають у вигляді зелененької пластинки. Це заросток (гаметофіт) - перше покоління у розвитку папороті. Після запліднення тут розвивається спорофіт - папороть, якою ми привикли її бачити. В давні часи не знали як розмножуються папороті, що й породило численні легенди про квітку папороті, яка появляється на короткий час один раз врік на Івана-Купала.
Безщитник жіночий. Багаторічна рослина з коротким товстим, майже вертикальним чорним кореневищем густо вкритим буро-чорними решками листків. Листки пірчасті, ажурні, великі (30-120 см довжиною). Підземна частина листків чорна. Соруси лінійні або підковоподібно-зігнуті, розміщені рядами навколо центральної жилки.
Вороняче око. Під наметом лісу поодиноко або групами зростає своєрідна рослина - на довгому високому стеблі розташовані чотири листки. Ще вище, на продовженні стебла в центрі виблискує велика сизувато-чорна ягода, яка нагадує око птаха, від чого рослина й отримала свою назву. Цвіте вороняче око у травні-червні, утворюючи одну квітку з малопомітною жовтувато-зеленою оцвітиною, яка складається із 6-10 вільних листочків та такої ж кількості тичинок. Маточка чорно-пурпурова, зав 'язь та приймочки за кольором нагадують гниле м 'ясо, що й приваблює сюди мух які запилюють квітку. Можливе також самозапилення - пилок з тичинок легко осипається на приймочку. Усі частини рослини, особливо плоди та кореневище, отруйні.
В складі деревостану поодиноко трапляється черешня. Соковита смачна м'якоть плодів приваблює до цього дерева лісових жителів - сюди прилітають птахи, тут живляться дрібні ссавці. Дерево добре пристосувалося до розселення свого насіння тваринами - м'якоть лісові ласуни поїдають, а тверді кісточки випльовують, от і появляються молоді черешеньки навколо материнського дерева.
Черешня. Дерево з яйцеподібною кроною та крупними, піднятими вверх гілками. Кора сіро-коричнева блискуча, часто відшаровується. Листки видовжені, яйцеподібні, загострені. Великі білі квіти зібрані по кілька разом. Плоди на довгій ніжці, кулясті, соковиті, на смак гіркувато-солодкі, з гладкою кісточкою в середині. Забарвлення ягід мінливе - від темно-червоного до чорного.
Поряд із стежкою зростають своєрідні молоді деревця, які до цього на стежці нам не траплялися. - це самосів ясеня звичайного. Як і будь-яке дерево, плоди якого переносяться вітром, ясень утворює велику кількість насіння - а раптом якесь попаде у сприятливі умови та проросте. Вітром насіння ясена може розноситися на значні віддалі, але в густому лісі воно росте недалеко від материнського дерева. Проростки появляються густо, але часто гинуть від нестачі світла - ясень світлолюбне дерево. Якщо насінина попаде на освітлене місце тут швидко виросте гінкий ясенок, який чимдуж буде тягнутися верхівкою до сонця, прокладаючи собі дорогу серед інших дерев.
Ясен звичайний. Потужне дерево з прямим стовбуром, який добре очищається від гілок. Кора світло сіра, спочатку гладка, потім дрібно-тріщинувата. Крона ажурна, у молодих деревець вузька, у старих -розкидиста, широка. Квіти ясена появляються на початку травня - крупні чорні, ніби обпалені вогнем, бруньки розтріскуються, з них появляються темно-бурі або фіолетові кульки. Але зблизька можна роздивитися, що утворюють їх прості за будовою квітки. Одні з них - тичиночні, мають дві тичинки, інші - двостатеві, які мають дві тичинки та маточку. До осені формується велика кількість крилаток. Вони однонасінні, приплюснуті, продовгасті, дещо загострені. Розлітаються крилатки в середині зими, при падінні крутяться та, ніби вертольотики, розлітаються на доволі значну віддаль. Гострими верхівками вони втикаються в сніг, а весною проростають.