Еколого-систематичний огляд ссавців;

Еколого-систематичний огляд ссавців

На території парку поширені 52 види ссавців: представники 6 рядів, 17 родин, що становить понад 40% видів ссавців фауни України. Основну групу ссавців території парку становлять лісові звірі.

Вивчення видового складу ссавців на території парку триває. Зокрема, детальнішого дослідження потребують кажани, миші та мідиці. Ймовірне виявлення нових видів. Загалом, чисельність і поширення ссавців на території парку характеризується динамічністю, потрібні систематичні спостереження.

Ряд Мідицеподібні (Комахоїдні) у фауні України представлений трьома родинами. їжака білочеревого {Erinaceus concolor Martin), який веде сутінковий і нічний спосіб життя, у світлий період доби виявити важко. На території парку відомі лише поодинокі випадки реєстрації звірка в лісових біотопах (урочище Сеговний та ін.), частіше - в населених пунктах.

Кріт (Talpa europaea L.) заселяє різноманітні біотопи парку. Крім лісових насаджень, спостерігається на луках, пасовищах, у долинах рік.

Представників родини мідицевих, які є найменш вивченими на території парку, здобували під час щорічних планових обліків дрібних ссавців. Найчастіше здобували мідиць малу (Sorex minutus L.) та звичайну (Sorex araneus L.). У Сколівських Бескидах це - достатньо розповсюджені види, заселяють різноманітні біотопи і трапляються як у чистих смерекових насадженнях без трав'яного покриву, так і на вирубках із значним трав'яним вкриттям. Особини мідиці звичайної, відлов-лені у вересні 2006 р. на вирубці, характеризувалися такими розмірами: L - 68-90 мм; Са - 40-47 mm; P1 - 13 мм.

У видовому списку, крім звірків здобутих під час відловів, подаємо й ті види, які відомі для Сколівських Бескидів лише за літературними джерелами. Чисельність видів родини мідицевих буде уточнюватись в процесі детальніших польових досліджень.

Ряд Лиликоподібні (Кажани). В Українських Карпатах нараховується понад 20 видів кажанів. У Сколівських Бескидах зареєстровано 14 видів. Найчисельнішими є лилик пізній {Eptesicus serotinus Schreb.), вечірниця дозірна {Nyctalus noctula Schreb.), нічниці водяна {Myotis daubentonii Kuhl.) та велика {Myotis myotis Bork.), менш поширені -нетопирі лісовий {Pipistrellus nathusii Keys, et Bias.) та малий {Pipistrellus pipistrellus Schreb.), лилик двобарвний (Vespertilio murinus L.), рідкісними - підковик малий {Rhinolophus hipposideros Bechst), нічниці довговуха {Myotis bechteinii Kuhl.) та війчаста {Myotis nattereri Kuhl.), широковух європейський {Barbastella barbastellus Schreb.).

Оптимальними для життєдіяльності кажанів є лісостани, які характеризуються значною мозаїчністю. Зокрема, в мішаних насадженнях видова різноманітність рукокрилих удвічі більша, ніж у монокультурах ялини.

Із ряду Мишоподібних (Гризуни) на території парку трапляються представники чотирьох родин. Родини вивіркових і тушканчикових представлені білкою (вивіркою - Sciurus vulgaris L.) та мишівкою лісовою (Sicista betulina Pall.), відповідно. Вивірка при появі снігового покриву мігрує в біотопи, які характеризуються кращими кормовими властивостями. В грудні 2003 p., на маршруті довжиною 200 м (при загальній довжині маршруту 7,7 км), в ялинових лісостанах зареєстровано понад 10 слідів білки. Крім хвойних насаджень, взимку трапляється і в мішаних лісах, де живиться насінням ялини та ялиці, які в раціоні становлять понад 75%.

Мишівка лісова здобута на вирубці під час контрольних відловів дрібних ссавців влітку 2005 р.

Із родини вовчкових трапляються три види. Всі - активні протягом теплого періоду року. В зимовій сплячці можуть перебувати від вересня до травня. Заселяють різноманітні біотопи, залежно від наявності кормів і місць, придатних для влаштування гнізд. Живляться різноманітним рослинним (горіхи, жолуді, ягоди, насіння деревних порід тощо) та тваринним (комахи та їх личинки, пташині яйця) кормом. Найбільший - вовчок сірий (Glis glis L.), часто заселяє господарські будівлі парку. Протягом 2002-2003 років заселяв складські приміщення Ско-лівського лісництва. Його реєстрували також у Майданському лісництві в ур. Форельне, Марманшталь, Плішка, в покинутому будинку біля с. Дубина. Рідше трапляється вовчок горішковий {Muscardinus avellanarius L.), що здебільшого реєструється в листяних та мішаних лісах, на вирубках в кінці літа, коли чисельність популяції зростає за рахунок молодих особин, які переходять до самостійного життя. Вовчок лісовий (Dryomys nitedula Pall.) виявлений в ур. Плішка.

Родина мишей об'єднує різноманітних за зовнішнім виглядом і розмірами, переважно, дрібних норних рослиноїдних звірків. У фауні України виділяють чотири підродини, представники двох підродин (мишачі, норицеві) трапляються на території парку і нараховують тут 9 синантропних і евритопних видів. Синантропні види - миша хатня (Mus musculus L.) і пацюк сірий (Rattus norvegicus Berk.) - у населених пунктах утворюють постійні елементарні поселення, часто спостерігаються в господарських будівлях лісництв (площа садиб парку становить 74 га).

Для мишоподібних гризунів характерні періодичні коливання чисельності, залежно від погодних умов, кормових ресурсів, хижаків та інших факторів. У динаміці чисельності дрібних гризунів виділяють період депресії, який змінюється періодом відновлення та зростання популяції, пік чисельності та період зменшення чисельності. В 2005 р. в угіддях НПП зареєстрована мінімальна чисельність мікро-мамалій (рік депресії). За зимово-літній період відпрацьовано 1916 па-стко-діб, здобуто лише 18 особин мікромамалій (менше 1% на 100 па-стко-діб), які належали до двох рядів: комахоїдних-один вид, гризунів - шість видів.

З метою детального вивчення видового складу, поширення дрібних ссавців в угіддях парку облік було проводено на восьми пробних площах у таких біотопах Сколівського лісництва:

1. букове насадження на висоті 650 м над р. м.;
2. береги струмка на висоті 560 м над р. м.;
3. ялицеве насадження на висоті 550 м над р. м.;
4. букове насадження на висоті 550 м над р. м.;
5. вирубка 2004 p.;
6. мішане насадження (ялиця, ялина, бук) на висоті 850 м над р. м.;
7. вирубка 2001 p.;
8. лука.

Із гризунів найбільше відловлено нориці рудої (Myodes glareolus Schreb.) на четвертій пробній площі. Пробна розташована на схилі північно-східної експозиції крутизною 26° в умовах вологої буково-ялино-во-ялицевої суборі. Насадження повнотою 0,8.

Два випадки знаходження ондатри (Ondatra zibethicus L.) зареєстровані до створення парку в 1990 і 1994 роках. У 1994 р. у с. Мита під час ремонту моста, серед хмизу, який нанесла повінь, було виявлено три ондатри.

Ряд Зайцеподібні. Щільність єдиного на території парку представника ряду зайцеподібних - зайця сірого (Lepus europaeus Pall.) за період 2001-2005 p. коливалася в межах від 3,8 до 5,1 особин на 1000 га угідь.

Ряд Собакоподібні (Хижі). Територію парку заселяють представники чотирьох родин. Із родини собачих трапляються лисиця {Vulpes vulpes L.) і вовк (Canis lupus L.). Лисиця є звичайним видом на території парку. її щільність за період з 2001 до 2005 р. коливалася в межах від 1,2 до 1,4 особин на 1000 га угідь. Чисельність популяції вовка оцінюється приблизно в 10-14 особин. Територіальний розподіл зграй достовірно не встановлений. За спостереженнями лісової та єгерської охорони, кількість особин у зграї є незначною, найбільша чисельність не перевищувала шести вовків. Так, переміщення шести особин вдалося простежити в листопаді 2004 р. Вночі 29 листопада звірі перейшли з угідь Корчинського лісництва через р. Крушельницю на територію Крушельницького лісництва і, між селами Сопіт-Підгородці, перейшли на лівий берег р. Стрий на територію Підгородцівського лісництва. До складу зграї входили: самець, самка і 4 вовченят (цьогорічки, прибулі). Довжина сліду вовка, вожака зграї, становила 10,5 см, ширина - 9 см.

У грудні 2003 р. простежено шлях двох вовків (самка із прибулим) з території Гребенівського лісництва ДП "Сколівське ЛГ" через Сколівське лісництво парку в угіддя Дубинського лісництва (ДП "Сколівське ЛГ"). Вовченя було здобуте мисливцями в угіддях Дубинського лісництва, вовчиці вдалося втекти.

Встановлено (анкетним опитуванням), що переміщення двох інших вовків обмежується угіддями Майданського, Бутивлянського та Крушельницького лісництв. Так, протягом 2002 року в угіддях Майданського лісництва виявлено 27 слідів життєдіяльності вовків. В основному реєструвалися сліди життєдіяльності одиноких особин (18 випадків).

Лігвищ вовка на заповідній території не виявлено. Ймовірно розмножуються вовки в суміжних з НПП угіддях. У червні 2001 р. двох малих вовченят знайшли біля струмка на території Росохацького міжколгоспного лісництва. Після дощів, внаслідок підвищення рівня води в струмку, виводкову нору зруйнувала вода. В серпні 2003 р. вовки на вабу відповідали виттям на межі угідь парку та Ільницького лісництва ДП "Турківське ЛГ".

Основним кормом вовка в Сколівських Бескидах є ратичні звірі, про що свідчать шерсть і кістки в екскрементах хижака, неодноразово зареєстрованих в угіддях НПП. У майбутньому із збільшенням чисельності цього звіра зросте його вплив на популяцію ратичних.

Зареєстровано єдиний випадок (до створення парку) заходження в угіддя Бутивлянського лісництва собаки єнотоподібного {Nyctereutes procyonoides Gray).

Єдиний представник родини ведмежих - ведмідь бурий (Ursus arctos L.). На території парку чисельність виду становить 20-25 особин. Ймовірно чисельність досягла тут оптимальної. Спостерігається міграція звіра в суміжні угіддях, зокрема Східницького лісництва ДП "Дрогобицьке ЛГ".

Представники родини котячих - рись (Lynx lynx L.) і кіт лісовий {Felis silvestris Schreb.). Щільність рисі становить приблизно 0,4 особини на 1000 га угідь. У критичному стані популяція кота: в останні роки в угіддях реєструються лише одиничні особини.

Родина куницеві в фауні України нараховує 11 видів. Наземні, деревні, напівводні види куницевих заселяють різноманітні біотопи і є цінними хутровими звірами. На території національного природного парку достовірно виявлено сім видів. Восьмий вид - норка європейська (Mustela lutreola L.) - зареєстрований лише одного разу у 2002 р. на р. Крушельниця. Більш поширена видра (Lutra lutra L.), яка є трофічним і топічним конкурентом норки. Як правило, видра витісняє слабшого конкурента і там, де зростає чисельність видри, зменшується чисельність норки.

Ряд Оленеподібних у межах національного парку представлений чотирма видами, які належать до трьох родин - свинячих, оленячих, бичачих. Чисельність оленя благородного (Cervus elaphus L.), порівнянно з іншими ратичними найбільша і становить понад 400 голів. Олень є основним трофічним конкурентом козулі, чисельність якої становить понад 300 особин.

В умовах парку значною активністю характеризується дика свиня {Sus scrofa L.). Здійснює постійні переходи, міграції, пов'язані з захисними умовами угідь, наявністю кормів. Чисельність виду незначна -близько 60 особин.

У 1965 р. в угіддя національного парку (тодішнє МГ "Майдан") з Біловежської Пущі (Бєларусь) завезено десять голів (4, 6) зубра європейського {Bison bonasus L.). Предками цих зубрів були три самці й вісім самок.

У природних умовах зубри приводять телят раз на 2-3 роки. Враховуючи те, що серед зубрів у Бескидах лише два самці і три самки досягай статевої зрілості, темпи приросту мікропопуляції в перші роки можна вважати задовільними. В кінці 70-х років XX ст. статевозрілими стають всі зубри, але ріст чисельності відбувається повільно - дві особини в рік, що пояснюється високою смертністю звірів. За семирічний період (1965-1971 pp.) загинуло 11 зубрів. Станом на 1.01.1972 р. в угіддях перебувало 13 особин, із них чотири самці і сім самок.

У 1980 році обліковано 31 особину (14 самців і 17 самок). З 1980 по 1984 p., коли зубри ще трималися угідь, де були випущені, народилося вісім зубренят, а загинуло сім дорослих тварин, в більшості - взимку, ймовірно від нестачі кормів. З 1986 по 1996 pp. народилося 30 зубренят, а загинуло 15 особин і на 1 квітня 1996 р. стадо нараховував 32 зубри. Народжуваність і смертність по роках достатньо варіює: народжувалось від 1 до 7 малят, а гинуло 2-4 особини. В окремі роки не народжувалось жодного зубреняти. Загалом, швидкість росту популяції за період після випуску звірів, порівняно з іншими мікропопуляціями зубра в Україні, повільна - 0,7 особини в рік.

За статистичними матеріалами обліку, в 1995 р. у Сколівських Бескидах зареєстровано 31 зубра. За нашим анкетним опитуванням єгерської охорони, його чисельність на той час становила 33 особини. Найбільше стадо із 17 голів трималося району г. Тисовець. Крім того, реєстрували стадо із чотирьох особин, два стада по п'ять особин. Один зубр тримався в урочищі Плішка, ще один - в урочищі Панасівка. Є повідомлення, що в цьому ж році в угіддях Завадківського лісництва, в один і той же день реєстрували два стада чисельністю 18 і 27 особин.

У 1996-1997 р. в урочищі Вільхів (Майданське лісництво) зареєстровано 14 голів: серед них три теляти, молодняк віком 2-4 роки - дві особини. В 1999 р. в серпні-жовтні в урочищі Підкропивник Зубрицько-го лісництва (ДП "Турківське ЛГ") зареєстровано стадо в 13, а в 2000 р. восени в цьому урочищі - 10 зубрів. В середині 90-х років в угіддях Завадківського лісництва щорічно зимувало біля 16-30 особин. Протягом 1993-1995 р. безпосередньо в околицях села Росохач в угіддях Завадківського лісництва постійно трималося 4-8 зубрів. Станом на 1.02.2002 р. в межах парку зареєстровано 10 голів, а станом на 1.02.2006 р. - 8 голів.

Сколівські Бескиди

Еколого-систематичний огляд ссавців

Коментарі