Новини НПП
Механізми громадського контролю
Комунікація з громадськістю
Репрезентативні ділянки
Послуги
Садивний матеріал
Основні дані
Завдання НПП
Законодавство
Природні умови
Рослинність
Ліси
Тваринний світ
Птахи
Об'єкти неживої природи
Путівники
Туристичні маршрути
Публікації про НПП
Джерела інформації
Рекомендовані сайти
Фотогалерея
Відео
Контакти
Скелі Довбуша
Основна група скелястого масиву, що представляє собою могутні кам'яні брили та скелі, розташована біля селищ Бубнище і Поляниця Івано-Франківської області та на схід від села Труханів, яке розташоване у Львівській області. Розміщені скелі в урочищі Заломи в межах гряди яка є шириною приблизно 200 метрів і довжиною 600 метрів.
На даний час ця група скель є природною пам’яткою, які наші предки свого часу, вміло використовували як фортецю. В наш час це місце постійно відвідують туристи з різних куточків країни.
Скелі Довбуша це друга назва Бубнинських скель. Свою другу назву скелі отримали завдяки легендарному опришку Олексі Довбушу. В цих місцях Довбуш побував у жовтні 1774 року, коли здійснював похід на Дрогобич та Турку. Взагалі скель Довбуша в Карпатах є багато – тут у Бубнищі, у Яремчі, Верхньому Синьовидному. Це зв’язано з тим історичним фактом, що після смерті Довбуша над його тілом наругалися і його було розчленовано на велику кількість шматків, які було розвезено по всім Карпатам з метою залякати непокірних селян. Тому згідно легенди Довбушева душа живе в кожному куточку Карпатських гір. Через це, коли ми говоримо про скелі Довбуша, то завжди потрібно уточнювати місцевість де вони знаходяться.
Зміна назви Бубнинських скель пов’язана із історичними фактами та переказами. Згідно народних переказів тут, у селі Бубнище деякий час проживав разом зі своїми опришками Олекса Довбуш. В літню пору скелі були добрим оборонним комплексом, а зимою взагалі туди було неможливо дістатися через важко прохідні снігові замети. Але в більшості випадків опришки на зиму розходилися по своїм домівкам або перезимовували у сусідніх селах, допомагаючи місцевим селянам по господарству.
Зі скелями Довбуша пов’язано багато народних легенд та переказів:
- Тут заховане золото та скарби Олекси Довбуша, які знаходяться у скалі, що нагадує мішок.
- Серед скель є камінь, що закриває вхід до потаємної печери і відкочується, коли сказати заповідні слова.
- Скелі утворилися внаслідок того, що Карпати тремтіли від розпачу, що помирає смертельно поранений Олекса Довбуш.
- Праворуч від другої ущелини, на стрімкій скалі можна побачити силует голови лева. Люди казали, що це зображення з’явилося за часів князювання Данила Галицького, на честь його сина Лева.
- Ще одна легенда пов’язана з великою похилою тріщиною, яка знаходиться за головою лева, а згори на скелях спочиває великий камінь, що за своєю формою нагадує бубен. Під час набігу татар місцеві жителі кинулися до скель, щоб сховатися там від ворогів. Але татари наздогнали людей і всіх порубали. Тільки одній дівчині вдалося добігти до скель і попросити у них притулку. Скелі розсунулися і сховали дівчину, а на татар посипався град каменів. Потім, коли вороги нападали на ці землі, скелі розсувалися, дівчина входила з укриття і била у бубен, сповіщаючи своїх земляків про небезпеку.
- Ще одна легенда говорить про те що печери утворилися через те, що один багач з Войникова будував в цьому місці замок і морив людей непосильною працею, заставляючи їх довбати печери в скелях.
Як бачимо народна творчість продовжує створювати нові легенди та перекази. У X-XVII століттях до нашої ери на цьому місці було язичницьке святилище. Після запровадження християнства на місці святилища виник невеликий печерний монастир-скит, а з часом сторожова фортеця, яка пережила татаро-монгольську навалу і проіснувала до XVI століття.
В цих скелях можна побачити три печери, а також рештки мурованого склепіння, залишки валу та рову, є сліди від колодязя.
Зі сходу та півночі гряда бубниських скель великим півмісяцем охоплює внутрішню площу, яка з заходу захищена оборонним валом та ровом. В лівій печері всередині справа та зліва видовбані кам’яні лавки. Над печерою також можна побачити видовбану полицю, над якою добре видно прорубані в камені косі рівчаки, в яких кріпився дах дерев’яної прибудови. Трохи правіше видно другу, трохи більшу відкриту печеру, яку називають «конюшня». Поруч з нею є ще одна невеличка печера, яка, скоріше всього, призначалася для зберігання харчів та знарядь праці. В щілині між скелями видовбані східці, які ведуть на вершину скель.
Окрім основної групи скель в навколишньому лісі можна зустріти багато окремих скель-веж. Ці скелі мають почасти досить чудернацькі назви такі як «Корчма при дорозі», «Поцілунок собаки-барабаки», «Шлях самурая», «Лялька», «Майн Кампф», «Кошерний секс», «Тюльпан», «Вітряк», «Зрада Батьківщини», «Привіт свинособаки», «Політ над гніздом зозулі», «За сисяри», «Валіза космосу», «Чугайстер», «Стакер», «Веселий Роджер», «Четвертак» та багато інших доволі чудернацьких назв, які ці скелі отримали від мандрівників і передаються із уст в уста.
Але щоб відчути і побачити неповторну красу цих гір, потрібно самому відвідати ці мальовничі гори.