Рідкісні види ссавців та заходи з їх збереження;

Рідкісні види ссавців та заходи з їх збереження

Територія, що належить до складу НПП, тривалий час зазнавала антропогенного впливу. Традиційним видом діяльності мешканців Сколівських Бескид була лісогосподарська, деревообробна та гірничодобувна промисловість. У сільському господарстві провідне місце займало тваринництво. З початку 20-х років XX ст. швидкими темпами розвивається туризм. У зоні діяльності НПП діють понад 20 баз відпочинку, пансіонатів. Усе це супроводжувалося постійним збільшенням антропогенного впливу на навколишнє середовище і, зокрема, на ссавців, які є невід'ємним і водночас найвразливішим компонентом екосистем, особливо рідкісні види.

Із лиликоподібних на території парку виявлені чотири види, занесені в Червону книгу України: підковик малий, нічниці довговуха та війчаста, широковух європейський. Підковик малий виявлений біля сіл Підгородці, Кам'янка, Дубина та ін. Широковух, нічниці довговуха та війчаста виявлені на зимівлі в печерах гірського хребта Ключ, на схилах гори Кремінь, біля сіл Коростів, Майдан. Вимагає охорони печерна система на хребті Ключ, як важливе місце гібернації рукокрилих.

З хижаків, занесених до Червоної книги України, на території парку трапляються: ведмідь бурий, рись, кіт лісовий, борсук, видра, горностай.

Основними місцями перебування ведмедя є угіддя Бутивлянсько-го, Крушельницького та Майданського лісництв. На території Майданського лісництва протягом 2002 року зареєстровано 27 місць з ознаками життєдіяльності ведмедя. В основному, це сліди та поїди (живлення яблуками, зруйновані пеньки та ін.). Через три роки (2005 р.) в угіддях лісництва виявлено 44 місця, з них біля 40% восени. Сліди життєдіяльності звіра реєстрували в 10 урочищах лісництва, найчастіше в трьох: Семенів, Кочанів та Вільхів (понад 55% траплянь). В урочищах Золотий Потік, Качанів від поселень людей, які жили тут до II світової війни, залишилися поодинокі фруктові дерева, плодами яких ведмідь живиться в урожайні на яблука роки.

Загалом, понад 30% знахідок слідів життєдіяльності ведмедя припадає на весну, що пояснюється підвищеною активністю звіра в пошуках корму і тому легшим їх виявленням. Рання весна, після виходу ведмедя із барлогу, є найважчим періодом в житті звіра. В цей період він живиться малопоживними кормами, бруньками, листям, старою травою.

Термін залягання ведмедя в барліг на зимову сплячку залежить від наявності кормів, їх доступності, погодних умов та інших чинників. За сприятливих обставин в Українських Карпатах і, зокрема, в Сколівських Бескидах, ведмеді залягають у барліг у грудні місяці. Взимку 2005-2006 р. сліди ведмедя зареєстровані 25 грудня в Майднаському лісництві, а 4 січня - в Крушельницькому. Ведмедицю з двома ведмежатами єгер Крушельницького лісництва стежкував 2 грудня, ймовірно, не всі ведмеді залягли в цей рік у зимову сплячку. Виходять з барлогу ведмеді в Сколівських Бескидах у другій половині березня. В 2003 р. вперше, після зимівлі, сліди ведмедя виявлені 23 березня в урочищі Семенів, а в 2005 р. - 20 березня в ур. Золотий потік (Майданське лісництво).

Випадків нападу хижака на людей на території НПП не зареєстровано, рідко ведмеді нападають на свійських тварин. Так, у кінці серпня 2003 р. ведмідь біля с. Головесько здобув корову і теля.

Як унікальний і рідкісний вид, ведмідь в Україні потребує докладнішого вивчення біології, стаціального поширення, біоценотичноїролі, що дасть можливість на основі повних та об'єктивних даних опрацювати конкретні заходи з охорони, відтворення та збільшення чисельності виду.

Одному ведмедеві потрібно не менше ніж 10 км² лісової території, а для елементарної популяції- 300-500 км². Сучасна мережа природно-заповідних об'єктів Карпат не може забезпечити збереження і стабільне існування популяцій або локальних груп ведмедя. Важливо, щоб територія, на якій він існує, була великою за площею і нефрагментованою. Заповідні об'єкти в Українських Карпатах створювалися, перш за все, ґрунтуючись на ботанічних і лісівничих засадах. Жодна заповідна територія регіону, з огляду на біологію ведмедя бурого та стану його популяцій, за площею не є достатньою. Чисельність ведмедя на території парку оцінюється в 20-25 особин. Нижньою межею чисельності звірів, після якої неможливе збереження генетично достатнього потенціалу або життєздатної популяційної структури, вважається не менше 35 особин (бажаним мінімумом є 70).

Одним з першочергових заходів, спрямованих на збереження і відновлення чисельності ведмедя бурого в Українських Карпатах загалом, є боротьба з браконьєрством. Необхідно також:

-заборонити підгодівлю звірів у районі турбаз, будинків відпочинку;
- дотримуватися правил індивідуальної та колективної безпеки, розроблених на основі знання особливостей життя й поведінки виду;
- створити вольєри для утримання та розведення ведмедів з наступним випуском в природне середовище.

Розповсюдженим на території парку видом є рись, основні біотопи її життєдіяльності - угіддя Бутивлянського, Майданського, Крушельни-цього лісництв. Рись веде нічний спосіб життя, тому спостерігати безпосередньо за звіром важко. Сліди рисі реєстрували в угіддях усіх лісництв. Протягом 2004 р. виявлено 16 випадків знахідок слідів хижака, 13 - приурочені до зимово-весняного періоду. В цей час легше виявити сліди звіра на снігу, крім того, навесні в період гону рись характеризується вищою активністю. Сліди самки і двох самців, яких стежкували в угіддях Бутивлянського лісництва, свідчать про початок гону рисі в умовах парку в кінці січня - на початку лютого. Навесні 2003 р. в угіддях виявлено двох малят рисі, а загалом у приплоді трапляється від 1 до 4 рисенят. Живиться звір різноманітним тваринним кормом: зайцями, мишоподібними гризунами, козулями (реєстрували переслідування звіром козулі в Майданському лісництві).

На відміну від рисі, значно менше вдалося виявити слідів життєдіяльності кота лісового, який веде дуже прихований спосіб життя. Найчастіше спостерігається в угіддях Крушельницького лісництва, та в суміжних ділянках Орівського лісництва ДП "Сколівське ЛГ". Улітку 2002 р. в угіддях Орівського лісництва зареєстровано лісового кота, який поїдав мишоподібного гризуна, а при наближенні людей, сховався в нору борсука. Сліди кота в червні реєстрували в кварталах 28, 40 Крушельницького лісництва. Повідомлення про трапляння звіра в інших лісництвах належать до періоду створення парку (1999 p.).

З червонокнижних представників родини кунових у НПП виявлені борсук, видра і горностай. Чисельність борсука оцінюється, приблизно, в 50 особин, сліди його життєдіяльності неодноразово реєстрували в Майданському, Крушельницькому, Бутивлянському лісництвах. Вперше після зимової сплячки, слід борсука виявлений 27 лютого в урочищі Мала Річка. Проте більшість борсуків із зимової сплячки виходять у березні місяці. В 2005р. вперше після зимівлі сліди борсука виявлені 10 березня в угіддях Крушельницького, а 18 березня - в угіддях Бутивлянського лісництв. Найпізніше сліди борсука зареєстрували 5 листопада в урочищі Сеговний Майданського лісництва. У зв'язку зі сприятливими погодними умовами осені 2004 p., активним борсук був до кінця листопада. Сліди борсука на незначному сніговому покриві виявлені 29 листопада. В цей період звір живився корінцями трав, які добував на сінокосах поблизу с. Підгородці.

У Карпатах у приплоді борсука середня кількість малят становить 3,2. У Сколівських Бескидах реєстрували в приплоді двох малят (ур. Мала Річка).

Видра водиться в ріках Стрий, Опір, Рибник, Крушельниця, Бричка (притоки р. Стрий), Бутивля, Орява (притоки Опору). По р. Бутивлі хижак піднімається до урочища Пограничне, Вили. Видру, її кормові столики, неодноразово реєстрували на березі ріки в селі Коростів. По р. Рибник видра піднімається вгору по течії до урочищ Сеговний, Слобода. На річках Мала і Велика Річка (Крушельницьке лісництво) протягом 2003 р. зареєстровано 14 місць зі слідами життєдіяльності видри (кормові столики, екскременти, сліди) в лютому, березні, вересні. Чисельність виду, його поширення, залежать від кормової бази, в основному - від наявності риби. Кормова база виду в річках НПП є нестабільною, що зумовлює коливання чисельності видри. Особливо активні переміщення звіра виявлені в зимовий період. Зменшення корму в цей період є причиною підвищеної активності звірів, їхніх міграцій. Одним із заходів відтворення та стабілізації популяції видри в угіддях парку є влаштування невеликих ставків (20-30 м.) і їх зарибнення.

Незначною на території НПП є чисельність горностая (понад 40 особин). Хижака реєстрували не тільки в лісових насадженнях, але й у населених пунктах (с. Майдан, с. Завадка). Поширення горностая приурочене до долин рік. Так, у долині річки Рибник звірка реєстрували в урочищі Слобода. Горностая виявляли 27.08,3,09,17.11,23.12 (2004 р.) у кварталах 9,39,40 Крушельницького лісництва.

З чотирьох видів ратичних, які заселяють територію парку, в Червону книгу України занесений зубр. Наявний досвід свідчить про можливість реакліматизації зубра (карпатсько-біловезька лінія) у Карпатах і, зокрема, в Сколівських Бескидах. Зубри пристосувалися до складних гірських умов існування, про що свідчать сезонні міграції. Зимою сприятливі умови (менший сніговий покрив, більша доступність кормів, вища температура повітря) створюються на південних схилах хребта Росохацькі Полонини, Парашка, Сопітська Полонина, куди звірі мігрують при снігопадах і які можуть бути місцями випуску тварин. Причинами зменшення чисельності зубрів у Сколівських Бескидах є сукупність факторів, провідними серед яких є: складні погодні умови, браконьєрство, інбридинг; це пояснює менший приріст поголів'я порівняно з іншими популяціями. Стабільно існувати популяція зубра може за чисельності не менше 50 голів. За спостереженнями в різних осередках розселення (Білорусія, Польща, Росія) стада чисельністю понад 50 голів характеризуються порівняно високими показниками приросту поголів'я, мало піддаються деградації та загрозі зникнення. Створення великої довгочасно життєздатної популяції на основі наявної тепер групи є неможливим. Стратегія відтворення популяції зубра має передбачати завезення і випуск в угіддя нових особин, формування стад на основі штучного і природного (стимульованого спеціальними заходами) розселення для формування єдиної східно-карпатської популяції в межах НПП "Сколівські Бескиди" і Беща-дського парку народового (Польща). В іншому варіанті популяція зубра в Сколівських Бескидах приречена на зникнення, на віть за умови завезення окремих екземплярів тварин з метою освіження крові та здійснення інших епізодичних заходів.

Сколівські Бескиди

Рідкісні види ссавців та заходи з їх збереження

Коментарі