Плазуни;

Плазуни

На території національного парку клас Плазуни представлений 6-ма видами ряду Лускаті (таблиця 1).

Таблиця 1. Таксономічна структура класу Плазуни (Reptilia) НПП "Сколівські Бескиди"

Ряд	Підряд	Родина	Кількість видів
			в Україні	в НПП
Лускаті - Squamata	Змії - Ophidia	Вужові - Colubridae	8	2
		Гадюки - Viperidae	2	1
	Ящірки - Sauria	Веретільниці - Anquiidae	2	1
		Ящірки справжні - Lacertidae	6	2

До видового складу плазунів не внесений полоз лісовий (Elaphe longissima Laurenti). У роки зі спекотливим літом на території національного парку можна припустити перебування виду, що фіксувався у більш південних та південно-західних регіонах Карпатського зоогеографічного району, але досі тут не виявлений через недостатність спеціальних досліджень плазунів. Є декілька повідомлень про трапляння плазуна в межах парку. Свідчення суперечливі, що вимагає додаткових ретельніших досліджень.

Фонові види. Фоновими видами рептилій НПП є ящірка прудка Lacerta agilis L. і живородна Lacerta vivipara Jacquin, вуж звичайний Natrix natrix L.

Вуж звичайний не чисельний у лісових масивах, але часто трапляється вздовж річкових долин і нижніх частин гірських потоків. Серед плазунів він найбільше залежний від присутності води та заболочених урочищ, де охоче живиться дрібними земноводними. Частими є випадки, коли в долинах Опору у мілководних дощових калюжах у червні або липні переховується по кілька молодих вужів, що протягом тривалого часу полюють на личинок земноводних. Серед плазунів вужі найбільш вдало адаптувались до антропогенного середовища і часто оселяються поблизу людського житла, де полюють на дрібних гризунів, особливо, якщо житлові або й нежитлові споруди розташовані поруч з річковою долиною чи потоком. У відповідних біотопах Сколівських Бескид коливання чисельності вужів є не значними, але щільність цих тварин помітно змінюється в різних лісництвах. На узліссях уздовж річкових долин щільність вужів досягає до 2-4 особин на 1 км маршруту в Підгородцівськаму та Крушельницькому лісництвах.

Ящірка прудка обирає добре освітлені ділянки південних схилів, часто біля сільськогосподарських угідь, на пасовищах і сіножатях, узліссях і вирубках. Оселяється в норах або під трухлявими пеньками. Досить подібні біотопи ящірки живородної. На узліссях і вузьких ділянках пасовищ, що простягаються вздовж межі лісу, щільність прудкої ящірки коливається в межах до 3-7 особин на 1 км маршруту (Підгородцівське, Крушельницьке лісництва). Низька щільність прудкої ящірки виявлена у Сколівському лісництві, що пов'язане з ландшафтною структурою та складом лісостанів, які формують мікроклімат території менш сприятливий, ніжу інших лісництвах. У Бутивлівському лісництві щільність цієї ящірки досягає 5-12 особин на 1 км маршруту.

Ящірка живородна має більшу щільність практично у кожному лісництві. Щільність коливається в межах 5-9 особин на 1 км маршруту вздовж ґрунтових доріг попід лісові кордони та вирубки у Завадківсь-кому, Майданському, Підгородцівському лісництвах. Невисока щільність цього виду виявлена на узліссях у Сколівському лісництві - 2,4-7,2 особин на 1 км².

Рідкісні види та заходи їх охорони. Особливою загрозою для зменшення чисельності місцевої популяції звичайної гадюки є неприязне ставлення місцевого населення до цієї тварини (що характерно для переважної більшості регіонів країни). Гадюки часто гинуть від переслідування людиною, яке, як правило, виникає спонтанно, але досить часто.

Гадюка звичайна Vipera berus L. відносно малочисельна у лісах національного парку. В біотопічному відношенні цей вид надає перевагу добре прогрітим лісовим вирубкам, малинникам, та узліссям з достатньою кількістю густих чагарників. У-таких біотопах щільність гадюки, переважно, досягає 0,3-0,6 особин на 1 км маршруту в Майданському та Бутивлянському лісництвах. Масова поява цих плазунів спостерігається в третій декаді березня.

Гадюка звичайна часто гине від рук пастухів, збирачів ягід і грибів, туристів. Тому в регіоні Сколівських Бескид доцільно розгорнути програму охорони плазунів, що гинуть через низьку екологічну свідомість населення. Слід врахувати, що серед плазунів для людини саме гадюка звичайна з точки зору лісогосподарської практики може розглядатись як найкорисніший вид наземних хребетних, але через недостатні знання та страх перед отруйними плазунами, вона та мідянка частіше гинуть при зустрічі з людьми, ніж будь-які інші плазуни.

При тому в кормовому раціоні цих плазунів переважають дрібні мишоподібні гризуни, ящірки, рідше крупні комахи або яйця дрібних птахів. Тоді як живородна, прудка ящірки та веретільниця живляться переважно дрібними комахами, серед яких найбільш часто трапляються жуки.

Цікавим представником в екосистемах національного парку є безнога ящірка - веретільниця ламка Angvis fragilis L., яку інколи плутають зі змією мідянкою. Переважно трапляється на вузьких лісових стежках, особливо на ділянках узлісь, на схилах, де проводиться регулярний випас худоби. Можна вважати, що розповсюдження цього виду плазунів у лісах національного парку пов'язане з випасанням худоби, в процесі якого протоптуються тимчасові стежки, формуються ерозійні ділянки на схилах, а головне, що завдяки випасанню підтримуються типові для веретільниць біотопи з низькотравними асоціаціями. Щільність веретільниці в лісах Сколівських Бескид є низькою, у сприятливих біотопах може дорівнювати 2-3 особинам на 1 км маршруту лісових ґрунтових доріг (Підгородцівське, Крушельницьке лісництва). Найнижча щільність веретільниці у Сколівському лісництві, де на узліссях виявлено 0,3-1,2 особин веретільниць на 1 км², дещо вища у Майданському та Бутивлянському лісництвах -0,7-1,6 особин на 1 км².

Зрідка в екосистемах національного парку (Бутивлянське лісництво) трапляється і справжня мідянка звичайна Coronella austriaca Laur. - невелика неотруйна змія. Ще недавно цей вид не був внесений до переліку плазунів, що трапляються у Сколівських Бескидах, але детальніші обстеження засвідчують, що мідянка дійсно з передгір'їв узліссями та річковими долинах проникає до окремих урочищ національного парку. Найпривабливішими для мідянки є узлісся з невисокими чагарниками, невеликі відкриті площі серед рідколісся чи на вирубках, окраїни ґрунтових доріг, якими проганяють худобу, що сприяє підтримці важливих для цього виду ділянок. Мідянки також часто можуть гинути від рук пастухів, що вважають цей вид отруйним або плутають з гадюкою. Трапляється рідко й нерегулярно, тому біотопічний розподіл і чисельність ії в межах національного парку ще залишаються малодослідженими і можна сподіватись на нові знахідки у різних лісництвах. Загалом цей вид оселяється на південних схилах, зарослих негустими чагарниками та високим травостоєм, з ерозійними ділянками біля узлісь, на вирубках, в місцях локального випалювання рослинності, нагромадження деревини. Очевидно, чисельність помітно коливається в різні роки, залежно від успішності зимівлі. Щільність мідянки в лісах національного парку низька, переважно коливається до 0,2-0,4 особин на 1 км² відповідних біотопів Бутивлянського, Підгородцівського та Крушельницького лісництв.

Сколівські Бескиди

Плазуни

Коментарі