Питання охорони орнітофауни;

Питання охорони орнітофауни

Загалом на території НПП виявлено 19 видів рідкісних і зникаючих, занесених до Червоної книги України (1994): скопа Pandion haliaetus L., лелека чорний, гоголь, лунь польовий Circus cyaneus L., орел-карлик Hieraaetus pennatus Gin., змієїд, підорлик малий, могильник Aquila heliaca Sav., беркут Aquila chrysaetos L., сапсан Falcoperegrinus Tunst., глушець Tetrao urogallus L., журавель сірий, кульон великий, пугач Bubo bubo L., сич волохатий Aegolius funereus L., сова довгохвоста, сичик-горобець, сорокопуд сірий, королик червоночубий. Це становить майже 13% загальної кількості видів птахів регіону і 28% від числа всіх червонокнижних видів птахів. Тут також виявлено 2 види, занесені до європейського Червоного списку тварин і рослин, що перебувають під загрозою зникнення у світовому масштабі: могильник і деркач, що вказує на значну вартість цього регіону в фауністичному відношенні.

Для НПП "Сколівські Бескиди" важливим є складання детальних карт поширення і щільності цікавих і цінних видів птахів, ведення кадастру їх гніздування. Разом з багатьма даними про стан популяцій цих видів, така інформація може служити основою для господарської та природоохоронної діяльності парку.

Розглядаючи види з точки зору їх цінності для заповідання територій, ми наводимо детальніші дані про гніздових птахів Сколівських Бескид, занесених до національної Червоної книги (1994). З іншого боку, ці види мають важливе значення для перспективи розвитку орнітологічного туризму, що дуже популярний у національних парках Європи і, очевидно, в недалекому майбутньому - на території Сколівського району та Східних Карпат загалом. Це, насамперед, різні види орлів, чорний лелека і глушець.

З ряду Соколоподібних Falconiformes, що спостерігалися на території національного парку, 8 видів включені до національної Червоної книги (скопа, підорлик малий, орел-карлик, змієїд, могильник, беркут, лунь польовий, сапсан). Всі види орлів, що виявлені у гніздовий період у Сколівських Бескидах, включені до національної Червоної книги (1994). Хоча обсяг даних про їх чисельність залишився вкрай обмеженим, деяких з них {Aquila pomarina, Aquila chrysaetos) присвоєна тільки третя категорія - "вразливий вид". Назріла потреба переглянути наявну інформацію та обгрунтувати підстави для надання цим видам категорії "зникаючий вид".

До причин зменшення чисельності орлів у Карпатах зараховуємо погіршення умов у гніздових і кормових біотопах унаслідок загальної деградації природних екосистем, перш за все через вирубування пралісів, інтенсивного господарського навантаження на лісостани, що донедавна ще залишалися придатними для їхнього гніздування. Відомо, що інтенсивна експлуатація лісів в Українських Карпатах розпочалась тільки після прокладення через перевали перших залізничних гілок у 1870 р. Тільки за 10 років після ІІ-Ї Світової війни в Карпатах було вирубано 25,3% лісів. Як правило, щорічний обсяг лісозаготівель у Карпатах у цей період перевищував середній приріст у 1,8 рази. Такі масштабні лісогосподарські роботи негативно вплинули на популяції рідкісних дендрофі-льних птахів. Окрім того, в Європі за останні десятиліття помітно зріс якісний рівень лісозаготівельної техніки, що сприяло проведенню робіт навіть у важкодоступних гірських урочищах. Періодичне проведення лісогосподарських робіт у багатьох карпатських районах протягом другої половини весни відлякує хижих птахів.

Серед орлів, що гніздяться на території України, беркут належить до дендрофільних видів птахів. В Українських Карпатах і, зокрема, у Сколівських Бескидах, беркут є найрідкіснішим видом орлів, хоч донедавна таким його тут не вважали. Припускаємо, що, за станом гніздових популяцій, беркут залишається найрідкіснішим з орлів території України. Згідно з природоохоронною класифікацією, в Європі цей вид занесений до пріоритетної категорії SPEC-3, що засвідчує високий ступінь загроз для його виживання на території континенту.

У дендрофільних орлів одне гніздо пара може використовувати протягом багатьох років. Тому гніздовий консерватизм орлів у сучасних умовах карпатських лісових екосистем не сприяє підвищенню успішності їх гніздування, а навпаки, зменшує можливість знаходження гніздопридатних ділянок, обмежує їх потенційну кількість, а в окремі роки, через надмірне лісогосподарське навантаження та фактор турбування, позбавляє птахів можливості гніздитися у вибраних місцях.

В умовах Карпат до гніздових біотопів беркута в першу чергу належать гірські схили з ялицевими, смерековими та мішаними пралісами, що простягаються до межі полонин з пасовищами та луками. Найчастіше місцями гніздування є віддалені від населених пунктів або важкодоступні лісові квартали з вузькими річковими долинами та потоками. Таких непорушених місць у Карпатах залишається все менше і тому одною з головних причин, чому стрімко скорочувалась чисельність орлів на гніздуванні, є деградація гніздових біотопів через скорочення площ високостовбурних лісостанів. Аналізуючи відомі нам гніздові біотопи беркута у Східних Бескидах з використанням картосхем лісистості північно-східного макросхилу Українських Карпат ми дійшли висновку, що орли заселяли тільки ті гірські ділянки, на яких лісистість сягала 60-80%, а решта припадала на відкриті території. Тому, хоча для беркута потрібні значні відкриті площі, все ж пріоритетом для вибору місця для гнізда залишається критерій загальної лісистості в ландшафті. Темпи антропогенної трансформації карпатських екосистем набули найбільшої швидкості за останні 50 років, а тому зберігати зникаючі види тварин стає все складніше.

В умовах Бескид, та й усіх Українських Карпат до причин низької щільності гніздових пар, окрім цього, зараховують недостатню кормову базу, інтенсивне вирубування пралісів, а також пряме переслідування дорослих особин. У тій частині Карпат, де нами виявлені гніздові пари беркута, як правило, спостерігається досить низька чисельність козулі Capreolus capreolus L., практично відсутні великі гризуни, а, крім того, збільшилася чисельність вовка Canis lupus L., який є потужним трофічним конкурентом для беркута. До заходів охорони осілих видів орлів можна зарахувати також підгодівлю пар на постійних територіях під час багатосніжних зим, влаштування штучних гніздових платформ у випадках гострого дефіциту старих дерев, придатних для влаштування гнізд.

Не виключено, що чисельність гніздової популяції беркута в українській частині Карпат в першій половині XX століття і після ІІ-Ї Світової війни була досить стабільною, бо, згідно з дослідженнями Ф. Страутмана, цей орел досить часто траплявся в долинах річок. Однак А. Грабар відзначав різке скорочення чисельності беркута в горах Закарпатської області вже в першій половині минулого століття і головною причиною називав нерозумне переслідування і часто пряме винищення хижих птахів, серед яких беркут був найбільш популярним об'єктом. Після вибіркового опитування сільського населення в Карпатах ми і сьогодні виявили, що ставлення до хижих птахів за останні 50 років істотно не покращилось і люди переважно вважають їх шкідниками і дуже небажаними навколо своїх осель. Традиція відстрілу денних хижих птахів укорінилась після масової акції винищення хижих птахів, що була популярною в усій Східній Європі до 1960 р. (юридично заборону відстрілу пернатих хижаків в Україні прийняли тільки в 1961 p.). Ця сукупність причин зумовила те, що тривалий час за наявності регулярних спостережень дорослих птахів, ми немаємо доказів гніздування беркута у Сколівських Бескидах.

На території НПП "Сколівські Бескиди" трапляється 4-5 пар підор-лика малого. Його чисельність залежить від стану збереження старих лісів, особливо прилеглих до відкритих ділянок лук чи відносно широких річкових долин. Популяція цього виду можу бути підтримана шляхом охорони наявних гніздових ділянок.

Завдяки підтриманню заповідного режиму на значній території НПП "Сколівські Бескиди", можливості для збереження гніздових пар орлів, очевидно, покращаться. Цьому процесу могли б сприяти значні зміни у способі ведення сільського господарства Карпатського регіону, бо в більшості адміністративних районів значні площі колишніх колгоспних земель, що з року в рік були засіяні зерновими чи іншими культурами, перетворені на луки, які використовуються як сіножаті, пасовища або є перелогами. Ці ділянки сприяють покращенню кормової бази орлів; такі перспективні трофічні біотопи наявні на межі національного парку біля сіл Росохач, Завадка, урочища Сухий потік у Турківському районі.

Орел-карлик є гніздовим і пролітним видом території Бескидів. Одне гніздо виявлене біля північної межі регіону (поблизу с. Уличне). Ймовірне також гніздування пари на схилах хребта Зелемінь між с.Гребенів і Тухля. Крім того, поодинокі особини під час гніздового сезону спостерігалися в різні роки біля сіл Кочин, Підгородці, Ямельниця, Дубина, Кам'янка, Коростів та ін.

У національному парку поширені 4 види сов, занесених до Червоної книги України (1994): довгохвоста сова, сичик-горобець, сич волохатий і пугач. Популяція довгохвостої сови у Сколівських Бескидах досить стабільна. Цей вид, як і сичик-горобець і сич волохатий, належить до сибірського типу фауни, що загалом у нашій країні притаманний тільки тайговим лісам Карпат і Полісся. Неодноразові свідчення про реєстрацію голосів пугача в районі хребта Ключ (М. Химин, усне повід.; наші дані) дозволяють припустити ймовірність його трапляння, а можливо, й гніздування в цій частині регіону.

Значні зміни відбуваються й у трофічних біотопах чорного лелеки, якими для цього виду є річки та потоки. За даними, зібраними шляхом опитування лісників, туристів-натуралістів і місцевих жителів, ми припускаємо, що на території національного парку гніздиться не більше 3-4 пари чорного лелеки. Успішність його гніздування є невеликою; окрім того, не кожна пара щороку виводить пташенят. Цей факт також може бути пов'язаний зі збільшенням фактору турбування в кормових біотопах і погіршенням стану природних біотопів, особливо гірських потоків і малих річок. У наш час такі місця зазнають значного антропогенного пресу, де впродовж останніх десяти років інтенсивно вибиралося каміння великого та середнього розміру. Очевидно, в умовах Сколівських Бескид саме цей фактор впливає на погіршення кормодобувних можливостей чорного лелеки та на збільшення фактору турбування цього виду. Вилучення каміння призводить до зміни локального стоку води і мікростацій, важливих для життєдіяльності дрібної риби, земноводних і комах, що становлять корм чорного лелеки.

Таблиця 1. Частота реєстрацій чорного лелеки в кормових біотопах Сколівських Бескид

Рік	Ставки	Річки	Потоки	Поля та пасовища	Піщані кар'єри
1999	3	27	8	2	1
2000	6	23	10	2	3
2001	3	17	3	1	5
2002	7	14	7	4	4
2003	4	15	6	2	5
2004	8	11	11	3	7
2005	9	12	10	5	6
Усього:	40	119	55	19	31

Глушець є осілим гніздовим видом території НПП "Сколівські Бескиди". На його території припускається гніздування не більше 20 пар виду, зосереджених у смерекових лісах центральної частини масиву. Основні токовища зосереджені в районі вершин Парашка, Зелемин, Кремінь і, можливо, Високий Верх. Спостерігається зниження чисельності виду в регіоні, причинами якого є порушення вікової структури лісів внаслідок вирубування, браконь'єрствота ін. Для цих птахів особливо небезпечним є турбування з боку туристів, збирачів ягід і грибів.

Збереження в Сколівських Бескидах популяції глушця є надзвичайно важливим завданням природного парку. В цьому випадку доцільними є такі заходи:

а) створення мережі особливих зон суворої охорони з метою збереження токовищ і місць гніздування, суворий контроль за ними;
б) активна охорона та підтримання оптимального стану біотопів, важливих для життєдіяльності виду;
в) повна заборона використання глушця в будь-якій формі;
г) організація постійного моніторингу за динамікою чисельності глушця.

Наступним кроком було б розведення цих птахів у неволі з пізнішим їх випусканням у природу. Лише за умови комплексного підходу до справи охорони глушця можна зберегти в Бескидах його популяцію.

Слід відзначити, що сучасний стан майже всіх рідкісних видів у досліджуваному регоні є незадовільним. Ще й досі відчутні наслідки впливу безконтрольного застосування отрутохімікатів на орнітофауну в 60-80-і роки. Насамперед, це помітно у випадку денних хижих птахів і сов, які, перебуваючи на вершині трофічної піраміди, є акумуляторами токсинів і зазнали найзначніших отруєнь. На ці види негативно впливає також вирубування високих і дуплистих дерев (відсутність місць для гніздування). Збереження стиглих лісостанів на охоронюваних ділянках корінним чином покращує гніздопридатні умови для цих видів. Надзвичайно важливим є створення навколо охоронної зони діаметром 300 м навколо гнізд цих птахів.

У Національному природному парку "Сколівські Бескиди" необхідним є запровадження заходів охоронного характеру з метою відтворення і збереження природного середовища і його компонентів, у т.ч. й орнітофауни, властивої для регіону Бескидів. Заходи повинні мати загальний характер і спрямовані як на охорону і захист самих видів, так і біотопів, до котрих вони приурочені в різні пори року.

Заходи, що спричиняють негативний вплив на ландшафтне та біотичне різноманіття:

1. Практика вирубування окремих старих і дуплистих фруктових дерев призводить до негативного впливу на популяції дуплогніздних видів птахів, серед яких більшість мають певний природоохоронний статус: Athene noctua, Strix aluco, Upupa epops, Jynx torquilla, Picus viridis, Picus canus, Dryocopus martius, Dendrocopos major, Dendrocopos syriacus, Dendrocopos medius, Dendrocopos minor, Sturnus vulgaris, Ficedula hypoleuca, Ficedula albicollis, Ficedula parva, Muscicapa striata, Phoenicurus phoenicurus, Parus palustris, Parus montanus, Parus cristatus, Parus ater, Parus caeruleus, Parus major, Sitta europaea, Certhia familiaris.

2. Вирубування окремих старих дуплистих дерев у листяних і змішаних лісах є істотним негативним фактором для таких видів, як: Aegolius funereus, Glaucidium passerinum, Strix aluco, Strix uralensis, Upupa epops, Jynx torquilla, Picus canus, Dryocopus martius, Dendrocopos major, Dendrocopos syriacus, Dendrocopus leucotos, Dendrocopos medius, Dendrocopos minor, Picoides tridactylus, Parus palustris, Parus montanus, Parus cristatus, Parus ater, Parus caeruleus, Parus major, Sitta europaea, Certhia familiaris. У зв'язку з такими заходами погіршується стан популяцій видів, що гніздяться в дуплах і мають важливе значення для біологічного захисту лісу.

3. Цілеспрямоване вирубування дерев берези з метою виготовлення віників чи заготівлі дров негативно впливає на умови існування (погіршення трофічних умов зимуючих популяцій чечіток і місцевих або мігруючих популяцій чижа), погіршує захисні властивості гніздових біотопів для цілого ряду видів: Tetrastes bonasia, Streptopelia turtur, Picus canus, Dryocopus martius, Dendrocopus leucotos, Dendrocopos major, Dendrocopos minor, Turdus philomelos, Aegithalos caudatus, Remiz pendulinus, Parus palustris, Chloris chloris, Spinus spinus, Carduelis carduelis, Acanthis cannabina.

4. Через зменшення площ пасовищ за рахунок забудови зменшується площа кормових біотопів для видів, що гніздяться поблизу людського житла і лучних видів птахів: Ciconia ciconia, Anas platyrhynchos, Buteo buteo, Falco tinnunculus, Perdix perdix, Coturnix coturnix, Crex crex, Upupa epops, Alauda arvensis, Lanius collurio, Lanius excubitor, Sturnus vulgaris, Saxicola rubetra, Saxicola torquata, Carduelis carduelis, Acanthis cannabina, Emberiza citrinella, Emberiza schoeniclus.

5. Розорювання схилів крутизною понад Т негативно впливає на якість гніздових оселищ багатьох лучних та інших видів птахів: Perdix perdix, Coturnix coturnix, Alauda arvensis, Anthus pratensis, Saxicola rubetra, Acanthis cannabina, Emberiza citrinella, Emberiza schoeniclus.

6. Відчутний вплив на біогеоценози НПП "Сколівські Бескиди", в тому числі і його орнітофауну, в майбутньому буде мати рекреація (Башта, 1999г), оскільки регіон є доволі привабливим у рекреаційному відношенні, у т.ч. й через наявність курортних комплексів (Східниця та ін).

Враховуючи ці пропозиції для всієї території Сколівських Бескид, можна сподіватись на досягнення позитивного результату для багатьох видів птахів та інших тварин, що охороняються законодавством і потребують охорони в умовах національного парку.

Рекомендації щодо збереження видового різноманіття шляхом підтримки традиційних форм землекористування.

Окрім збереження та відновлення лісостанів з природним видовим складом, а також охорона старих лісів, для збереження високої видової різноманітності птахів на території НПП "Сколівські Бескиди" є збереження та підтримання традиційних чи нових форм господарювання, які різним чином впливають на сталий розвиток регіонів і раціональне природокористування, збереження ландшафтного та біотичного різноманіття. До рекомендованих форм землекористування зараховуємо такі, що слід підтримувати із застосуванням розробок спеціальних менеджмент-планів на локальних площах різноманітних угідь. Багато пропонованих заходів із землекористування є традиційними у господарствах Сколівщини, але окремі з них мають дуже важливе значення для забезпечення необхідних умов існування багатьох видів тварин і, зокрема, птахів. Шляхом запровадження ощадливого природокористування, на території угідь природного національного парку "Сколівські Бескиди" можна досягти збереження значної кількості видів, що своїми життєвими стратегіями пов'язані з сільським і лісовим господарством.

1. Дотримання традиційного чергування дрібних орних ділянок з сіножатями чи пасовищами, що часто спричинене фактором дефіциту сільськогосподарських земель у гірських умовах, має позитивне значення для: Perdix perdix, Asio otus, Athene noctua, Strix aluco, Alauda arvensis, Saxicola torquata, Serinus serinus, Chloris chloris, Carduelis carduelis, Acanthis cannabina, Emberiza citrinella, Hirundo rustica, Delichon urbica, Lanius collurio, Muscicapa striata, Phoenicurus phoenicurus, Phoenicurus ochruros. Така форма господарювання має позитивне значення також для насіннєїдних видів: (Serinus serinus, Chloris chloris, Carduelis carduelis, Acanthis cannabina, Emberiza citrinella). Також вона сприяє багатьом комахоїдним видам, що здобувають корм на межі сільської забудови та мозаїчних відкритих біотопів (Hirundo rustica, Delichon urbica, Motacilla flava, Lanius collurio, Muscicapa striata, Phoenicurus phoenicurus).

2. Застосування ручного сінокосіння, періодичне викошування старих трав і чагарників, що активно сприяє формуванню та підтримці гніздових і кормових біотопів для таких видів: Ciconia ciconia, Anas platyrhynchos, Buteo buteo, Circaetus gallicus, Hieraaetus pennatus, Aquila pomarina, Falco tinnunculus, Perdix perdix, Coturnix coturnix, Crex crex, Streptopelia turtur, Asio otus, Alauda arvensis, Anthus trivialis, Anthus pratensis, Lanius collurio, Lanius excubitor, Sturnus vulgaris, Acrocephalus schoenobaenus, Acrocephalus palustris, Saxicola rubetra, Saxicola torquata, Oenanthe oenanthe, Phoenicurus phoenicurus, Phoenicurus ochruros, Turdus merula, Turdus philomelos, Turdus viscivorus, Serinus serinus, Chloris chloris, Carduelis carduelis, Acanthis cannabina, Carpodacus erythrinus, Emberiza citrinella, Emberiza schoeniclus. Необхідне дотримання традиційних форм сінокосіння і термінів його проведення, що, як правило співпадають з періодом завершення репродуктивного періоду тих птахів, молодь яких здобуває корм переважно на землі. Завдяки викошуванню трав формуюються сприятливі умови для ефективного здобування комах як дорослими, так і молодими птахами. Пізнє сінокосіння, як правило, створює сприятливі умови для забезпечення кормом тих самих видів птахів, що готуються до осіннього перельоту або зупиняються на викошених ділянках під час осінньої міграції. Від раціонального планування термінів ручного сінокосіння може істотно залежати успішне гніздування ряду птахів і збереження необхідних структурних елементів їхніх оселищ.

3. Підтримка традицій малого приватного садівництва з перевагою фруктових дерев та ягідних кущів забезпечує наявність гніздових і кормових біотопів для видів, що переважно дуже корисні у садівництві та городництві: Upupa epops, Jynx torquilla, Sturnus vulgaris, Sylvia borin, Sylvia communis, Sylvia curruca, Muscicapa striata, Phoenicurus phoenicurus, Phoenicurus ochruros, Erithacus rubecula, Luscinia luscinia, Turdus merula, Parus palustris, Parus caeruleus, Parus major, Sitta europaea, Certhia familiaris, Fringilla coelebs, Serinus serinus, Chloris chloris, Carduelis carduelis, Acanthis cannabina. Традиції присадибного садівництва в регіоні широко розповсюджені і, завдяки цьому, ми маємо високу чисельність багатьох горобиних птахів. Особливо цінні не чисті яблуневі, а невеликі присадибні сади з наявністю різних фруктових дерев та ягідних кущів, особливо смородини чорної, малини, аґрусу. Традиція вирощування волоських горіхів на сільських подвір'ях має позитивне значення для видів, що ними живляться або охоче гніздяться в дуплах цих дерев: Upupa epops, Jynx torquilla, Picus viridis, Picus canus, Dendrocopos major, Dendrocopos syriacus, Dendrocopos medius, Dendrocopos minor, Corvus frugilegus, Corvus comix, Phoenicurus phoenicurus, Phoenicurus ochruros, Parus major, Sitta europaea, Certhia familiaris. У тих випадках, коли окремі дерева досягають значного віку і довго зберігаються, вони стають важливими для влаштування гнізд багатьох з перелічених видів птахів.

4. Посадки окремих кущів калини або горобини біля садиб має важливе значення для видів птахів, що прилітають зимувати в регіон Сколівських Бескид з північної та північно-східної Європи. Наявність хоча б частково не зібраного урожаю ягід, що зберігається протягом січня-лютого, сприяє успішній зимівлі та міграціі: Bombycillagarrulus, Turdus merula. Традиція вирощування кущів калини біля садиб дає можливість гніздування окремим видам горобиних птахів, що важливі у садівництві та городництві.

5. Пізньо-осіннє та зимове мозаїчне вирубування лісу на дрова без використання важкої техніки важливе для підтримки гніздових біотопів видів: Anthus trivialis, Sylvia atricapilla, Sylvia curruca, Phylloscopus trochilus, Phylloscopus collybita, Ficedula hypoleuca, Ficedula albicollis, Ficedula parva, Muscicapa striata, Turdus merula, Parus caeruleus, Parus major, Fringilla coelebs, Coccothraustes coccothraustes, Emberiza citrinella. Як правило, розрідження окремих лісостанів середнього віку може позитивно сприяти формуванню важливих структурних елементів оселищ, що є необхідною умовою для поселення ден-дрофільних видів, що гніздяться на землі, але корм добувають у деревно-чагарниковому ярусі.

6. Заготівля деревини і виготовлення огорож для охорони ділянок приватних сіножатей, пасовищ або ріллі від свійських тварин має позитивне значення для: Anthus trivialis, Lanius collurio, Sylvia nisoria, Sylvia atricapilla, Phylloscopus trochilus, Phylloscopus collybita, Luscinia luscinia, Emberiza citrinella. Розрідження лісових насаджень (особливо похідних) сприяє росту багатьох порід дерев і підросту, а це, в свою чергу - успішному заселенню та гніздуванню видів, що уникають лісових гущавин. На відкритих ділянках ці огорожі часто є важливими елементом для видів, що потребують присад над поверхнею грунту для відпочинку та спостереження за потенційними жертвами. Це, зокрема, травянки лучна й чорноголова, щеврик, коноплянка, горихвістки звичайна й чорна, сорокопуд терновий, мухоловка сіра, вівсянка звичайна, плиска жовта.

7. Традиційне випасання коней має позитивне значення для існування гніздових і кормових біотопів видів: Alauda arvensis, Sturnus vulgaris, Saxicola rubetra, Saxicola torquata, Oenanthe oenanthe, Phoenicurus ochruros, Carduelis carduelis, Acanthis cannabina, Emberiza citrinella. Біля окремих коней або невеликих табунців коней адаптувались здобувати корм лучні комахоїдні види птахів.

Сколівські Бескиди

Питання охорони орнітофауни

Коментарі