Головна
Новини НПП
Механізми громадського контролю
Комунікація з громадськістю
Репрезентативні ділянки
Послуги
Садивний матеріал
Основні дані
Завдання НПП
Законодавство
Природні умови
Рослинність
Ліси
Тваринний світ
Птахи
Об'єкти неживої природи
Путівники
Туристичні маршрути
Публікації про НПП
Джерела інформації
Рекомендовані сайти
Фотогалерея
Відео
Контакти


Лучна, пустищна та узлісна рослинність

Клас Moiinio-Arrhenatheretea на території національного природного парку "Сколівські Бескиди" об'єднує угруповання післялісових сіножатей і пасовищ лісового поясу та заплавних лук. Угруповання класу представлені трьома порядками - Molinietalia (вологі і сирі луки депресій рельєфу і долин річок та потоків), Arrhenatheretalia (справжні мезофітні луки заплав і післялісові луки гірського лісового поясу) та Agrosti-Festucetalia rubrae (гірські післялісові луки).

Порядок Molinietalia представлений 2 союзами і 9 асоціаціями і угрупованнями.

Однією з найпоширеніших є асоціація Scirpetum sytvatici, яка була описана в Підгородцівському, Сколівському, Завадківському, Майданському лісництвах і візуально відмічена у відповідних екотопах по всій території національного природного парку. Проективне покриття становить 60-100%. Домінує Scirpus sylvaticus (55-70%). В угрупованнях асоціації значну роль відіграють також Juncus effusus (5%), Equisetum palustre, Agrostis tenius, Mentha arvensis, Lycopus europaeus та інші види. Асоціація відмічена у зволожених місцях на глинистих і лучно-болотних фунтах поблизу джерел, по берегах струмків, канав та інших водотоків, на узбіччі доріг біля калюж, досить часто у долинній частині, дещо рідше - в лісовому поясі.

Асоціація Cirsietum rivularis відмічена у Під город цівському лісництві на прибережній, періодично затоплюваній ділянці коло струмка. Домінує Cirsium rivulare (75%), 10% займає Petasites albus, проективне покриття інших видів незначне.

У Сколівському лісництві на висоті 740 м, на слабопохилій ділянці (5°) південної експозиції, виявлена асоціація Cirsio-Polygonetum. Грунт вологий, у заглибинах стоїть вода. Переважає Cirsium oleraceum (проективне покриття становить 60%).

Асоціацію Epilobio-Juncetum effusi виділяємо за наявністю діагностичного виду Epilobium palustre (1%) та домінуванням Juncus effusus (50-70%). У травостої (проективне покриття 60-100%) домінують Juncus effusus Scirpus sylvaticus. Асоціацію описано в Майданському лісництві у кв.44 та між кв. 47 і 53 на вирівняних ділянках з вологим болотистим фунтом. До цієї ж асоціації зараховуємо уфупо-вання, що поширені по всій території НПП і часто мають синантропний характер, являючи собою одну із стадій трансформації мокрих лук внаслідок перевипасу. Трапляється також у придорожних зниженнях, на глинистих оводнених ділянках колій лісових доріг, в канавах. У травостої зростають типові види мокрих лук - Ranunculus repens (10%), Deschampsia caespitosa, Caltha palustris, Prunella vulgaris, Coronaria ffos-cuculi, Filipendula denudata, Lysimachia vulgaris та ін.

Асоціація Deschampsietum caespitosae спорадично трапляється на всій дослідженій території. Формує ценози вологих лук у понижених місцезростаннях (на лівобережжі Павлового потоку, на межі з чор новільшаником у Сколівському лісництві, на сіножаті в Під город цівському лісництві, часто коло придорожних канав і калюж) у смузі висот 600-960 м. Зростає на глинистих сирих грунтах. Проективне покриття суцільне (90-95%). Домінує Deschampsia caespitosa (50-85%). Звичайно значне покриття має Juncus effusus (7-20%). Зростають види класу і порядку - Agrostis tenuis, Briza media, Festuca pratensis, Ranunculus repens, Dactylis glomerata та інші.

Досить цікавими виявилися синтаксономічні опрацювання описів лучних ценозів з домінуванням Filipendula denudata. Тут можна виділити дві асоціації, які розрізняються незначною мірою. Польські дослідники для Бещадського національного парку наводять лише одну асоціацію - Filipendulo-Geranietum Koch 1926. Незважаючи на відсутність Geranium palustre, відносимо до цієї асоціації два угруповання, описані в НПП "Сколівські Бескиди". Асоціація Filipendulo-Geranietum відмічена на зволоженій ділянці сінокосної луки (Підго-родцівське лісництво) і на болотистих луках (Завадківське лісництво) у нижньому лісовому поясі (на висотах до 600-630 м н.р.м.). У щільному (проективне покриття до 100%) травостої переважає Filipendula denudata (60%), разом з якою зростають Scirpus sylvaticus (7-20%), Deschampsia caespitosa (5%), Caltha palustris (7-10%), Juncus effusus (3-20%) та інші види. Угруповання цієї асоціації (з участю Geranium paiustre) були відомі у долині р. Опір нижче м. Сколе, але останніми роками зникли внаслідок осушення території.

До асоціації Lysimachio vulgaris-Filipenduletum відносимо угруповання, описане вздовж канави на зрубі у Під городці вському лісництві. Тут до домінуючої Filipendula denudata (70%) домішується Lysimachia vulgaris (5%), що і дає підстави (разом з екологічними відмінностями) до виділення цієї асоціації.

На краю сінокосної луки коло дороги, на зниженій ділянці у кв. 10, вид. 20 Підгородцівського лісництва здійснено геоботанічний опис, в якому зареєстроване зростання на дослідженій території угруповання з домінуванням м'яти довголистої Mentha longifolia. За прикладом польських фітоценологіє відносимо його до угруповання com. Mentha longifolia. Можливо, даний фітоценоз належить до асоціації Junco-Menthetum longifoliae Lohm. 1953 або, із значно меншою вірогідністю, до асоціації Filipendulo-Menthetum longifoliae Zlinska 1989. У щільних високих заростях Mentha longifolia зростають Rubus idaeus, Viburnum opulus, Deschampsia caespitosa (no 1%), Scirpus sylvaticus і Urtica dioica (одинично). Поява чагарників (калини) свідчить про поступову трансформацію в ході вторинної сукцесії угруповання мокрих лук у ценоз, найімовірніше, союзу Alno-Ulmion. Для підтримки рівня біологічного різноманіття на території національного природного парку необхідно забезпечити охорону com. Mentha longifolia від заростання чагарниками періодичним (раз на кілька років) скошуванням.

У Сколівських Бескидах трапляються ценози сируватих лук, дуже подібні до описаного з території Бещадського національного парку угруповання com. Ranunculus acris-Lychnis flos-cucuii (Denisuik, Korzeniak, 1999), до якого ми їх також відносимо. На дослідженій території дане угруповання відмічене у Сколівському лісництві на висоті 700-760 м на невеликих знижених рівних ділянках, іноді руслоподібної форми, у досить вологих умовах зростання. Проективне покриття сягає 85-95%. Угруповання трапляється у двох формах. Перша є типовою, для неї характерна більша участь гігромезофггних видів класу Scheuchzerio-Caricetea (Valeriana simplicifolia, Dactyforhiza majalis, Juncus articulatus, Eriophorum latifolium). У ній зростають обидва характерні види угруповання (Ranunculus acris і Coronaria flos-cuculi). За зростанням Eriophorum latifolium (10%) і Valeriana simplicifolia наближається до асоціації Valerianc-Caricetum flavae (клас Scheuchzerio-Caricetea). Інша форма вирізняється домінуванням Anthoxan-thum odoratum (60%) і Holcus lanatus (10%), відсутністю Coronaria flos-cuculi, зростанням ролі мезофітних лучних і зменшенням участі ме-зогігрофітних болотних видів, що, вірогідно, пов'язане з трансформацією даного угруповання- Можливо, цей опис фіксує екотонне угруповання, яке формується між сирою лукою і злаковими мезофільними ценозами.

До порядку Arrhenatheretalia належать 2 союзи та штучно створені угруповання сіяних лук.

Союз Cynosurion представлений однією асоціацією Lolio-Cynosuretum, яка описана в долині р. Опір коло с. Дубина, на березі річки. Це трав'янисті двоярусні угруповання, проективне покриття яких досягає 95-98%. Перший ярус формують злаки Cynosurus cristatus (25-30%), Lolium perenne (5-10%) і Agrostis tenius (35%). Другий, приземний ярус сформований низькорослими рослинами: Trifolium repens (5-30%), Ranunculus repens (3-40%), Poa annua (до 10%), Prunella vulgaris (1-5%), Bellis perennis (1-5%), Plantago lanceolate (7%), P. major (5%), Leontodon autumnalis (5-7%) та ін. (табл. 3.5). Такі ценози утворюються внаслідок надмірного випасу. Збільшення пасквального навантаження призведе до подальшої трансформації угруповань асоціації Lolio-Cynosuretum у збої класу Plantaginetea.

На території національного природного парку, що характеризується давньою господарською освоєністю, трапляються угруповання сіяних лук. Угруповання com. Festuca pratensis відмічене у Підгородцівському лісництві на сіножаті, де воно займає вирівняні ділянки і похилі схили (нахил 10°) південно-східної експозиції на висоті 640 м. Проективне покриття становить 75%. Домінує Festuca pratensis (40-50%). Зростають також Phleum pratense (25%), Dactylis glomerata (10%), Holcus lanatus (10%), Poa pratensis, Cynosurus cristatus, Briza media (no 10%). Аналіз флористичного складу дозволяє зробити припущення, що ценози з домінуванням Festuca pratensis у лісовому поясі національного природного парку "Сколівські Бескиди" мають штучне походження і створені шляхом підсівання травосумішей.

Угруповання культивованої луки з домінуванням грястиці збірної - com. Dactylis glomerata - описане на північно-східному схилі 40° на висоті 700 м н.р.м. У щільному травостої (проективне покриття 95%) домінує Dactylis glomerata (50%). Значну участь беруть інші лучні види, такі як Centaurea jacea (10%), Astrantia major (10%), Agrostis tenius (5%) і Trifolium alpestre(5%).

У комплексі сінокісних лук у Підгородцівському лісництві зареєстровано угруповання corn. Holcus mollis. Проективне покриття Holcus mollis сягає 50%. В угрупованні значну фітоцено-тичну роль відіграють Briza media (20%), Festuca pratensis, Juncus effusus (no 10%), Agrostis tenuis, Anthoxanthum odoratum і Deschampsia cae-spitosa (no 2%).

Асоціація Gladio-lo~Agrostietum відмічена у Сколівському лісництві на східних і південно-східних схилах на висоті 580-650 м н.р.м. та коло с. Майдан (550 м н.р.м., на схилі 5°, експозиція західна). У травостої домінують Agrostis tenuis (10-30%), Festuca rubra (5-40%) і Nardus stricta (7-30%). Значна участь видів класу Nardo-Callune-tea, що є відображенням трансформації угруповання. Діагностичні види мають незначне проективне покриття: Gladiolus imbricatus (+) і Centaurea carpatica 1-2% (табл. 3.7, on. № 28-30). Цілком можливо, що дані описи не можна відносити до асоціації Gladiolo-Agrostietum, яка в Польщі вважається західнокарпатською. До того ж, в описах, виконаних на території НПП "Скопівські Бескиди," бракує діагностичних видів (з роду Alchemilla) як асоціації, так і союзу Arrhenatherion. За нашими візуальними спостереженнями, на сіножатях в долині р. Рибник Майданський (Майданське лісництво) поширені мезофітні луки із значною участю косариків Gladiolus imbricatus, які створюють надзвичайно мальовничий рожево-бузковий аспект. Созо-логічне значення цих угруповань на території національного природного парку досить велике.

Питання синтаксономічної приналежності угруповань гірських лук із значною участю Festuca rubra і Agrostis tenius не вирішнене. Різні автори відносять такі ценози або до порядку Agrosteto-Festucetalia rubrae Puscaru et al. 1956 і порядку Arrhenatheretalia elatioris Pawl. 1928 (союз Cynosurion cristati Вг.-BI. et R.Tx. 1943), або до союзу Polygono-Trisetion Br.-Bl. et R.Tx. ex Marschal! 1947 (угруповання Festuca rubra-Agrostis tenuis), або до союзу Arrhenatherion Koch 1926 (асоціація Trifolio-Festucetum rubrae Oberd. 1957) і підсоюзу Polyga-lo-Cynosurenion Jurko 1974 союзу Cynosurion R.Tx. 1947. Вітчизняні фтоценологи для високогір'я Українських Карпат наводять асоціацію Festucetum rubrae Puscaru et al. 1956, яку розглядають у складі порядку Nardetalia Oberd. ex Preising 1946 класу Nardo-Callunetea. Ми вважаємо за доцільне поки що розглядати післялісові луки лісового поясу і полонин Сколівських Бескид із домінуванням Festuca rubra і Agrostis tenuis і значною представленістю видів класу Molinio-Arrhenatheretea в межах порядку Agrosteto-Festucetalia rub гає. Для остаточного вирішення питання класифікації угруповань трав'янистої рослинності лук Східних Карпат необхідно залучити більшу кількість описів, обробити їх і порівняти з матеріалами, що отримані в інших частинах Карпат. До цього ж порядку залучаємо біловусові луки, які являють собою стадію трансформації лучних ценозів під впливом надмірного пасовищного навантаження.

Асоціація Agrostio-Festucetum rubrae поширена по всій дослідженій території. Проективне покриття сягає 95-98%. Домінантами виступають Festuca rubra (10-50%), Agrostis tenuis (10-40%). Описаний варіант var. Trifolium alpestre наближається до асоціації Trifolio-Festucetum rubrae. Проективне покриття Trifolium alpestre досягає 35%. Збільшення ценотичної ролі видів союзу Cynosurion {Cynosurus cristatus - до 30%, Trifolium repens - до15%, Leontodon autumnalis - 10%, Taraxacum officinale - до 10%) формує варіант Cynosurus cristatus. Лучні багатовидові угруповання даної асоціації особливо поширені в низькогірній (Під город цівське л-во) частині НПП, використовуються як сінокосні вгіддя.

Асоціація Nardo-Fesiucetum rubrae трапляється на всій території національного природного парку. Проективне покриття трав'яного ярусу значне (80-90%, рідше 70%). Проективне покриття Festuca rubra коливається від 5 до 35%, Nardus striata - від 2-7 до 50-60%. Угруповання цієї асоціації утворюються внаслідок посилення пасовищного навантаження на післялісові лучні угруповання, аналогічні попередній асоціації.

Гірські післялісові луки Східних Бескидів, як і всіх Українських Карпат, потребують детального вивчення, а їх синтаксономія - уточнення.

Клас Nardo-Callunetea (синонім - Calluno-Ulicetea) на дослідженій території представлений похідними чагарничковими, переважно після-лісовими угрупованнями полонин і лісового поясу на ацидофільних грунтах та пустищними луками з домінуванням Nardus stricta в подібних місцезростаннях. Угруповання класу мають вторинний характер і формуються на місці темнохвойних лісів і лучних ценозів (також, у свою чергу, похідних від різних угруповань букових, буково-ялицевих і ялицево-смерекових лісів) та деяких субальпійських високотравних ценозів. В Україні синтаксономія класу Nardo-Caiiunetea розроблена недостатньо повно. Більше того, в країнах Центральної Європи не існує усталеного погляду на синтаксономічні позиції угруповань, які залучаються до цього класу.

Вітчизняні фітоценології відносять біловусники високогір'я української частини Карпат до одного союзу Potentillo-Nardion Simon 1957. Вірогідно, до цього союзу, який має південно-східноєвропейське поширення, належать біловусові угруповання центральної і східної частин Українських Карпат. У Польських Бещадах і в Українських Бескидах, що є західною частиною Східних Карпат, описані ценози, які радше відносяться до союзу Eu-Nardion. У них відсутні характерні види союзу Potentillo-Nardion (Potentilla aurea, Campanula patula ssp. abietina та ін.).

Асоціація Hypochoeredi unfflorae-Nardetum описана на полонині хребта Парашки на висоті 1030-1060 м н.р.м. Виявлена на схилах 35-40° південно-західної і південно-східної експозицій. Діагностичний вид - Ну-pochoeris uniflorus - має проективне покриття 3-15%. У трав'яному ярусі (проективне покриття 60-85%) переважають види класу: Nardus stricta (1-3 - 40-55%), Vaccinium myrtillus (3-7%), Luzula multiflora (10-45%), Rhodococcum vitis-idaea (1-5%), Potentilla erecta (3-7%), а також види, характерні для східнокарпатських лук - Scorzonera rosea (до 3%), Festuca rubra (3-10%), Hypericum maculatum, Thymus pulegioides, Pyrethrum corymbosum та ін. Мохово-лишайниковий ярус може досягати 15-30% покриття, у ньому зростають Pleurozium schreberi (15%), Polytrichum commune (15%), Cladonia sp. (3%) і Cetraria islandica. Дана асоціація відповідає асоціації Nardetum carpaticum orientate Palcz. 1962.

Угруповання com. Arnica montana-Nardus stricta відмічене на безлісних ділянках хребта над м.Сколе (правобережжя Опору), на полонині Парашки та на полонинах хребта Високий Верх у За-вадківському лісництві. Трапляється на схилах північної, північно-західної, північно-східної, південно-західної і східної експозицій нахилом 5-30° на висотах 625-1080 м. Проективне покриття становить 65-90%. Значного розвитку досягають види класу: Nardus stricta (10- 85%), Luzula тиШога (до 7-15%), Calluna vulgaris (+-15%), Rhodococcum vitis-idaea (до 10%), Vaccinium myrtillus (5-10%), Gentiana asclepiadea (до 10%), Homogyne alpina, Potentilla erecta, а також лучні види - Festuca rubra, Hypericum maculatum, Scorzonera rosea, Cariina acaulis та ін. Проективний покрив Arnica montana становить від 3-15% до 50%. Для даного угруповання характерним є розвиток мохово-лишайникового ярусу (5-30%), в якому зростають Cladonia sp. (3-20%), Dicranum sp. (5%), Pleurozium schreberi (5%), Sphagnum girgensohnii (20%). Крім цього, подібні угруповання (участь Arnica montana - 30-50%, Nardus stricta - 50-80%) наводяться у польових матеріалах Л. Мілкіної і Д. Воронцова для Сколівського л-ва квартали 5, 16 (кв.19, вид. 15 і кв. 23, вид.20 колишнього Дубинського л-ва) на північних і північно-східних схилах нахилом 25° на висотах 870-1000 м н.р.м. Найбільша рясність Arnica montana спостерігається в угрупованнях з Festuca rubra, Nardus stricta, Hypochoeris uniflorus, Scorzonera rosea на глинистих і глинисто-щебенистих фунтах в умовах помірного сінокосіння у середньогірській смузі.

Поширення асоціації Calluno-Nardetum відмічено на вершині хребта східніше с. Майдан (найвища точка - г. Горб) на висоті 820 м н.р.м. Експозиція південно-західна, схил 5°. Діагностичними для даної асоціації видами є Calluna vulgaris (30%) і Nardus stricta (20%) при відсутності більшості видів класу Nardo-Callunetea і зростанні участі лучних видів (Trifolium alpestre - 15%, Carlina acaulis - 10%, Hypericum maculatum - 3% та ін.). На території НПП асоціація Calluno-Nardetum відмічена також на південно-західній околиці с.Кам'янка на південно-східному схилі (35-45°) на висотах 750-850 м н.р.м., в околицях с. Підгородці та на верхній частині схилу у кв. 37, вид. 1 Майданського л-ва. Проективне покриття Nardus stricta тут сягає 75-95%, Calluna vulgaris - 35-80%. Зустрічається Vaccinium myrtillus (10-25%), Pteridium aquilinum (30-40%), Potentilla erecta (до 10%) та інші види.

Асоціація Calluno-Vaccinietum відмічена у Підгородцівському лісництві (кв.11, вид. 31) на схилі вирубки до дороги (експозиція східна, нахил 30°). Домінує Vaccinium myrtillus (85%). Добре розвинений моховий покрив (Pleurozium schreberi- 15%, Polytrichum commune - 5-35%). Від Rhodococco-Vaccinietum ця асоціація відрізняється більшою участю Calluna vulgaris (7%), наявністю підросту дерев і чагарників (Рісеа abies - 3%, Fagus sylvatica - 3%, Betula pendula, Frangula alnus) і формуванням в інших висотних умовах. Дане угруповання не зазнає паск-вального навантаження, а наявність благонадійного підросту деревних порід свідчить про потенційно досить швидке відновлення лісу на цій ділянці. Фізіономічно асоціація більше нагадує поліські лісові чорничні вересовища, ніж полонинські угруповання.

Асоціація Rhodococco-Vaccinietum відмічена у Підгородцівському лісництві біля узбіччя лісової дороги. Проективне покриття трав'яно-чагарничкового ярусу становить 50%. Діагностичними видами є Vaccinium myrtillus (30%) і Rhodoccocum vitis-idaea (25%), проективне покриття Luzula luzuloides становить 5%. В даному ценозі зростають папороті - Polypodium vulgare і Pteridium aquilinum (no 5%). Моховий ярус дуже добре розвинений і формується з Pleurozium schreberi (70%) та Polytrichum commune (10%). Трапляється підріст деревних порід: Fagus sylvatica, Carpinus betulus, Picea abies і Betula pendula, що свідчить про заростання цієї площі і поступове відновлення лісового угруповання.

Угруповання com. Rhodococcum vitis-idaea описане на схилі хребта г. Високий (Великий) Верх над с. Сопіт (експозиція південна, нахил 10°). Характеризується переважанням брусниці Rh. vitis-idaea (75%) у ча-гарничковому і Nardus stricta (50%) у трав'яному під'ярусі та відсутністю монтанних видів.

Асоціація Vaccinietum myrtilli описана у високогірній частині національного природного парку, представлена двома субасоціаціями. Субасоціація V.m. typicum зареєстрована на полонинах хребтів Парашки і Великого Верху (Завадківське л-во), відзначається зростанням монтанних видів - Scorzonera rosea, Arnica montana, Melampyrum herbichii (3-5%), підросту Duschekia viridis, а також Calamagrostis sp. (7-35%) і Luzula multi-flora (5-10%). Проективне покриття дуже щільне - 90-95%. Домінують Vaccinium myrtillus (20-70%) і Rhodococcum vitis-idaea (7-40%). Серед мохів трапляються Dicranum sp. і Pleurozium schreberi (5%). Асоціація виявлена на південних і південно-східних схилах нахилом 20-30° і вирівняних вершинах на висотах 1080-1120 м. Субасоціація V.m. festuce-tosum airoidae відмічена у Майданському (кв.60,65,66) і Підгородцівському (кв.26, ЗО) лісництвах на верхніх частинах схилів та по хребтах. її характерним видом є Festuca airoides {F. supina). Загальне проективне покриття - 95-100%. В угрупованнях цієї субасоціації зростає роль видів класу Mulgedio-Aconitetea.

До класу Trifolio-Geranietea sanguine і відносяться маргінальні узлісні угруповання лісової зони Європи з високою участю світлолюбних термофільних мезоксерофітів і ксеро мезофіті в. Такі фітоценози утворюються трав'янистими багаторічниками - гемікриптофітами та напівпара-зитними терофітами (Melampyrum sp.) із незначною участю підросту чагарників і дерев. Угруповання класу розвиваються на узліссях широколистяних і мішаних лісів, по краях чагарникових заростей, на місці лісових угруповань в специфічних екотонних умовах і звичайно не займають значної площі.

На території національного природного парку "Сколівські Бескиди" угруповання класу описані лише в рівнинній частині долини р. Опір поблизу м. Сколе та у низкогір'ї Підгородцівського лісництва біля Тустані в околицях с. Урич. Зібраного описового матеріалу (6 описів) недостатньо для характеристики класу на дослідженій території. До того ж, угруповання класу Trifolio-Geranietea практично не вивчені в Україні, хоча дуже поширені в лісовій і лісостеповій зонах. На території центральноєвропейських країн узлісні угруповання класу добре досліджені. Тому ми опиралися на вже розроблені синтаксономічні схеми. Досліджені угруповання часто не мають звичного узлісного характеру, а розвиваються в специфічних умовах на скелях Тустані і дуже подібні до лучно-степових ценозів. Тому пропонована синтаксономічна схема є попередньою і потребує уточнень, а подібні угруповання - додаткового вивчення. Угруповання класу Trifolio-Geranietea національного природного парку "Сколівські Бескиди" відносимо до двох союзів.

До союзу Geranion sanguinei віднесено угруповання com. Origanum vulgare-Medicago falcate, яке відоме з території Польщі. У даному угрупованні розрізняємо два варіанти. Варіант van tyicum описаний в Тустані на нестрімких схилах скель південно-західної експозиції і в широких розщілинах, на опіщанених грунтах потужністю до 80 см. Площа окремих ценозів сягає 4 м2. Проективне покриття щільне - 90-95%, домінують Origanum vulgare (40-90%), Medicago falcata (20%), Galium sp. (10-30%), Clinopodium vulgare (7%), Veronica chamaedrys (5-7%) та ін.

Варіант var. Asplenium trichomanes описаний в Тустані у горизонтальній широкій щілині в пісковиках, у мезофітних умовах зростання. Домінують Medicago falcata (15%), Origanum vulgare (7%). Варіант виділяється за наявністю другого ярусу низкорослих папоротей, що складається з Asplenium trichomanes (25%) і Poly podium vulgare (7%). Загальне проективне покриття - 60%. Дане угруповання є комплексним і містить діагностичні види класу Aspienietea trichomanes, що обумовлено топографічними властивостями екотопу.

До союзу TrifoHon medii належить асоціація Trifolio-Melampyretum nemorosi, відома з двох описів, здійснених під Тустанню на межі лісу і лучного угруповання та в долині р. Опір між м. Сколе і с. Дубина вздовж стежки на насипу на території, що є комплексом чагарникових заростей, залишків дібров, сільськогосподарських земель (городів) та лучних ценозів. Проективне покриття сягає 90-98%. Домінують Origanum vulgare (30%), Melampyrum nemorosum (20-25%), Astragalus glycyphillos (25%), Trifolium alpestre (7%), Hypericum perforatum (15%). У цьому угрупованні зростає роль лучних видів класу Molinio-Arrhenatheretea (Vicia cracca, Dactylis glomerata, Plantago lanceolata, Festuca pratensis та ін.).

Коментарі

Ім’я або нік
Пошта
Сайт