Коростів туристичний;

Коростів туристичний

З історії туризму на Сколівщині

Першою й головною спеціалізацією Львівських Карпат завжди були відпочинок та оздоровлення. Найдавніша згадка про цілющі властивості джерела у Крушельниці датується 1581 роком, а перший відомий тутешній курорт виник у Старій Солі на базі лікувальних солянок. Найстарішим відпочинковим центром Сколівщини є Корчин (поч. XIX ст.). Лікар Мерунович у 1881 році опублікував першу працю, присвячену кліматичним оздоровчим центрам - Корчину, Сколе, Гуті Коростівській. У Гуті Коростівській 1882 року закладено перший у Галичині дитячий хлоп'ячий табір. Існував тут і перший єврейський курорт для приїжджих із Бессарабії і Поділля.

Коростів, як відпочинковий центр, відомий із 1883 року. Однак прославився він уже в XX ст., коли цілу гору в селі купив і обладнав під пансіонат "Засвіття" поет Райтман. "Райтманівку" визнано в 1935 році найкраще облаштованим відпочинковим центром Польщі, з усіма комунальними вигодами, басейнами, тисячами трояндових кущів та екзотичними павичами.

Корчин розбудував, як і Крушельницю, барон Пошінгер у 1870 році. У 1883 році тут виникли перші дитячі табори, а в 1805-му збудовано готель.

Верхній Лужок прийняв перших відвідувачів у 1895 році, ними переважно були євреї з Волині. У Дубині в 1904 році виникло літнище Гортенберга, бориславського нафтового мільйонера. Перший курортний заклад с. Гребенів, пансіонат "Стахова воля", було закладено українцем Глинським у 1902 році, він швидко здобув популярність. У 1904 році тут відпочивало 200 літників, а в 1907-му місця замовлялися ще у квітні.

Сколе, як відпочинковий центр, розвинув граф Кінські, а основний його розвиток припадає на 1894 рік. Сюди приїздили на відпочинок навіть закарпатці. У 1912 році у Сколе відпочило 1000 осіб. За М. Орловичем, у 1912 році у Львівських Карпатах відпочинкові центри діяли в 22 місцевостях. Окремі санаторії для священиків були у Лаврові, Корчині, Верхньому Висоцькому та Гребенові. Вища чиновницька еліта Львова в XIX ст. відпочивала у Корчині, з 1911 року - у Сприні пансіонат на 100 місць), з 1938 року - в Сушині Риковій.

На розвиток Гребенова спрямовувало свою діяльність створене у 1935 році Товариство любителів Гребенова, до якого входили власники пансіонатів. Узимку 1936 року виникло Товариство приятелів Сколівщини на чолі з Г. Гілеровичем, професором лікарського факультету університету, та Товариство приятелів Славського, яке очолили директор "Газоліни" та ректор Вищої школи закордонної торгівлі.

Важливим економічним чинником стала ухвала 1934 року, згідно з якою готелі та пансіонати, де нараховувалося менше 12 кімнат, звільнялися від податку з прибутку. Для приваблення більшої кількості відпочивальників у 1939 році введено "весняний відпочинок" (1 травня - 15 червня), що коштував на 10% менше за літній.

Напередодні Другої світовой війни на Сколівщині відпочивало 20 тис. осіб. Найбільшими центрами були Сколе (3 тис), Славське (6 тис), Тухля (4 тис). Найбільше дітей оздоровлювалося в Сколе та Славському. Середній термін перебування в Карпатах становив 4-5 днів.

Сколівщина отримала добре розгалужену мережу туристичних закладів: турбази (Славське, Бескид, Климець), туристичні станції (Лавочне), туристичні оселі (Зелемінь) та ін. Особливо чисельними були притулки, розташовані переважно під гірськими вершинами у 15 місцях. Не враховуючи готелів, на Сколівщині налічувалося 270 місць для туристів. Густота туристичних закладів на Сколівщині й Турківщині становила 0,5- 1 на квадратний кілометр.

Завдяки порозумінню Дрогобицького ПТТ з фірмою 'Тодуля" з 1935 року задіяно для перевезення туристів лісову вузькоколійку Верхнє Синьовидне - Мельмансталь (75 км разом із відгалуженнями), а з 1937 року вузькоколійку Гредлів-Сколе-Бутівля (40 км). У липні 1938 року видано офіційне розпорядження про використання лісових залізниць у туристичних цілях.

Значний внесок у розвиток туристики на Сколівщині зробив довголітній бурмістр Сколе Генріх Шенк, син фундатора та керівника (1911-1914 рр.) Академічного туристичного клубу Йозефа Шенка. За його сприяння 28 січня 1934 року у Сколе було відкрито трамплін, у червні - туристичне інформбюро, в 1938 році - хокейне поле, ковзанку і першу в Карпатах санну трасу, що на горі Кичерка, обладнано душ із залізистою водою на міському пляжі для лікувальних цілей.

14-18 серпня 1935 року у Верхній Лімні відбулася перша мисливсько-туристична виставка, де, крім мисливських трофеїв, зразків рідкісних дерев та збірки комах, було представлено також етнографічні матеріали, вироби бойківського різьбяра Бумби і навіть альбом військових могил Маківки, Ключа і Дзвинова. До речі, меморіальна туристика на той час добре розвинулася, і військові кладовища на Ужоцькому перевалі, Оряві, Тухольці й Завадці приваблювати туристів.

11-12 липня 1936 року відбулася регіональна виставка у Сколе, присвячена природі й народним промислам краю. 5-6 червня 1937 року в місті відбулося аж два заходи загальнодержавного значення - з'їзд Союзу гірських земель під проводом видатного вченого, ініціатора транскордонних національних парків Валерія Гостля та з'їзд туристично-рекреаційної спілки "Східні Бескиди" під орудою відомого спеціаліста у галузі рекреації Станіслава Лещинського. Спеціально до цього з'їзду було видано перший ілюстрований путівник по Сколівщині.

Завдяки Г. Шенку район одержав широкі міжнародні контакти. 26 травня 1936 року у Сколе та Гребенові побував президент Естонії Костянтин Раатс. У червні 1939 року Сколе відвідала учнівська делегація з Будапешта, до складу якої входило 70 осіб.

25 червня 1939 року на Климецькому перевалі відбулася спільна урочистіть мисливців Сколівщини та Мисливського союзу Угорщини на чолі з архікнязем Йозефом.

Завдяки своїм англійським зв'язкам пароху Гребенова о. Смачилові в 1938 році вдалося залучити студентів Кембріджського університету Герберта Аренса та Сіго Тімлера для вивчення долини річки Опору. У 1938 році на Сколівщині (Козьова, Тухолька та Славське) відпочивало 32 іноземці.

На окрему згадку в історії розвитку туристи-ки заслуговує залізнична колія Стрий-Лавочне (1887 р.). Завдяки генеральному директору залізниці Стрий-Лавочне баронові Чедіку перший поїзд, керований особисто начальником станції Стрий Колянковським, привіз у Сколе дітей на відпочинок. У 1909 році завдяки директору Вербицькому відкрився перший (існує донині) табір для дітей залізничників у Тухлі. 15 грудня 1911 року спеціально для туристів відкрито станцію Синьовидне-Бубнище. У 1895 році з'явився перший популярний поїзд Львів-Сколе, що курсував у вихідні (виїзд о 6-й ранку, повернення о 17-й вечора). Цей вид туризму дуже швидко здобув популярність; так, у 1900 році на екскурсію до Тухлі відправилося 2000 осіб. Популярні поїзди відновлено щойно в липні 1933 року, вони курсували зі Львова до Сянок, Лавочного, Тухлі, Славського і Сколе з відправленням о 6-й годині ранку і поверненням о 24-й ночі. Туристи мали 12 годин вільного часу, щоб піднятися на Парашку, Тростян або Маківку. Про це дотепно писала тодішня преса: "Ще рік тому до Сколе їхали тільки на канікули з власною дружиною (!), балією і лежаком, канаркою, коцом і скляним бутлем, бо у Сколе дешевше варити конфітуру. Тепер у Сколе великий вибір: можна іти на пляж - у воді нема жирних плям і пуделок від крему "Нівея", можна іти на Парашку чи в шпильковий ліс, де можна лежати безплатно цілий день".

Залізничні знижки для туристів (членів клубів) введено у 1911 році, літні - на період з 15 червня до 10 вересня, зимові - з 1 грудня до 1 квітня (траса Стрий-Лавочне), поновлені в 1928 році (знижка - 33%).

Мало кому відомо, що поїзд Львів-Трускавець було відновлено не завдяки курорту Трускавець, а дельтапланерній школі в Орлові на Орловому полі. Цей майданчик відкрито між г. Беліїв та Княжою горою восени 1934 року, а влітку 1935 року відкрилися перші чотириденні курси. Орівський діл вважався найкращим дельтапланерним майданчиком Галичини, бо завдяки своїм аеродинамічним властивостям придатний для польотів при усіх напрямках вітру.

Найдавнішим видом туристики Карпат є лещатарство. Першими аматорами лещат у березні 1907 року у Славському були Р. Кордись і 3. Клеменсієвич. Перший лещатарський дім відкрито у Славському 6 січня 1912 року. Він удвоє перевищував аналогічний заклад у Закопаному. Цього ж року у Славському з'явилися перша аматорська лещатарська школа для початківців, норвезька школа їзди, стрибків з трампліна та туристичного лещатарства. Перші змагання на сколівському трампліні відбулися 4-5 січня 1914 року. Тут сформувався потужний лещатарський район, що охоплював Верхню Рожанку, Лавочне, Тарнавку, Ялинкувате, Опорець, Кольне, Климець і Тухлю.

Карпатські ріки славились на всю Європу багатством видів риби. Відомий природодослідник Габріель Рончинський (1664-1737 рр.) описав рибу карпатських рік. Але Перша світова війна вщент знищила шляхетні її види - форель, пирай, головача.

Перше форельне господарство Карпат виникло в Болехові у 1890 році. Розплідник форелі у Панасівці при гирлі потоку Нижній Хоминець збудовано в 1908 році, другий - у Гребенові. У ріки Сколівщини вони випустили 20 тис. рибин.

Організоване мисливство в Карпатах розпочалося із знаменитого Лисовицького ревіру (Тинява, Болехів, Лисовичі) площею 30 тис. моргів. Це було елітне австрійске мисливське господарство. Карпатські мисливські терени, особливо в середині вересня (риковиська оленів), відвідувало багато мисливців з усієї Європи. Один із найкращих мисливців континенту князь Ліхтенштейн, який платив графові Скарбу 5 тис. корон на рік за право полювання, після трьох експедицій до Африки та двох до Індії сказав: "Вище ціную чудове риковисько оленя в Карпатах, ніж полювання на тигра в Індії". З менш знаменитих у Карпатах полювали: барон Голдег у Бутивлі (1932 р.), барон Кьонігсвартен у Сколе (1933 р.), граф де Гарні у Сколе (1935 р.), князь Лобковітц - нащадок губернатора Галичини першої половини XIX ст.

Розведення оленів на Сколівщині почав у 1868 році граф Потоцький, придбавши 1000 гектарів земель, на яких почав культивувати цю благородну тварину. Оленячий промисел зіграв фатальну роль для фауни Сколівщини, оскільки призвів до винищення хижих звірів. Лише у 1888 році убито 76 рисей, 57 вовків. Про кількість оленів на Сколівщині свідчить той факт, що ворожі армії у 1914-1915 роках з'їли З тис. рогачів і 1 тис. сарн. Ешелони з оленячим м'ясом відправляли у Росію. Усього під час Першої світової війни вбито 7 тис. оленів. Цікаво, що найменше потерпіли олені у Сможо-му, оскільки за ними наглядав лісничий Гальчинський. Завдяки йому з 1 липня 1917 року полювати було заборонено протягом п'яти років. Це перший вердикт щодо захисту тварин у Карпатах. У1920 році заборонено полювання на ведмедя, аз 1931 року під охорону взято чорних лелек.

На Сколівщині перші охоронні ліси (69 га) з'явилися близько 1900 року. Спочатку в Коростові заповіли 21 га хвойних (виділ 40 б) та 15 га листяних лісів (виділ 41 д і 42 а). У ревірі Гута Коростівська під охорону взято буковий праліс у виділі 1 ф.

Із тридцяти джерел мінеральної води на Сколівщині під охорону взято тільки одне.

<<< назад | на початок | вперед >>>

Сколівські Бескиди

Коростів туристичний

З історії туризму на Сколівщині

Коментарі