Новини НПП
Механізми громадського контролю
Комунікація з громадськістю
Репрезентативні ділянки
Послуги
Садивний матеріал
Основні дані
Завдання НПП
Законодавство
Природні умови
Рослинність
Ліси
Тваринний світ
Птахи
Об'єкти неживої природи
Путівники
Туристичні маршрути
Публікації про НПП
Джерела інформації
Рекомендовані сайти
Фотогалерея
Відео
Контакти
Болотна рослинність
Клас Scheuchzerio-Caricetea на території національного природного парку "Сколівські Бескиди" представлений двома угрупован-нями. їх синтаксономічна приналежність до цього класу може бути переглянута в майбутньому, принаймні це стосується угруповань мокрих лук, досить подібних флористично і екологічно до лучних ценозів порядку Molinietalia.
Асоціація Valeriano-Caricetum flavae відмічена на мокрій луці на березі потоку Зубриця в с. Майдан та у кв. 6, в. 7 Східницького лісництва. Автор описів позначив їх як Caricetum nigrae. Асоціація належить до відомої з долин польської частини Східних Бескидів фації Carex nigra. Ці угруповання досить близькі до угруповань союзу Calthion, особливо до com. Ranunculus acris-Lychnis flos-cuculi, проте в них менша роль видів союзу Calthion і порядку Molinietalia (відсутні Filipendula denudata, Deschampsia caespitosa, Geum rivale, Cir-slum oleraceum та інші види). Іноді асоціацію Valeriano-Caricetum flavae відносять до союзу Molinion Koch 1926 класу Molinio-Arrhenatheretea. Асоціація на території національного природного парку вимагає найсуворішої охорони як типове низькогірне угруповання Східних Бескидів, що нині є рідкісним. Для сусіднього природного району - Верхньодністровських Бескидів - наводяться відомості про рослинний покрив евтрофних трав'яно-мохових боліт, серед яких є угруповання, подібні до описаних ценозів даної асоціації.
Варіант даного угруповання var. Eriophorum lath olium описаний у кв. 25, вид. 2 Східницького лісництва на мокрій луці на схилі. Домінують Eriophorum lati-folium (40%), Carex nigra (10%), C.pallescens (10%) і Scirpus sylvaticus (40%).
Дигресивне угруповання com. Menyanthes trifoliate відмічене на правобережжі долини р. Опір нижче м. Сколе на краю чорновільшаника на ділянці розміром 12x6 м. Домінує Menyanthes trifoliate (80-100%), до якої домішуються Equisetum fluviatilis (5%) і Galium palustre (1%).
До класу Охусоссо-Sphagnetea належать сфагнові оліготрсфні, олі-гомезотрофні і мезоолігот-рофні болота. На дослідженій території угруповання класу трапляються на болоті в урочищі "Журавлине" у кв. З Сколівського лісництва та біля с. Завадка вже за межами національного природного парку. У даній роботі охарактеризовано угруповання, описані лише в першому локалітеті. Для болота в урочищі "Журавлине" наводиться асоціація Sphagneto fusci-Eriophqre-tum vaginati Du Rietz 1921. Однак нашими дослідженнями її знаходження не підтвердилося. Описані угруповання відносимо до союзу Sphagnion magellanici, про що свідчить зростання у них із сфагнових мохів лише Sphagnum magellanicum. Домінування цього виду характерне для боліт, що вступили в оліготрофну стадію свого розвитку. Відносимо дані
ценози до асоціації Sphagnetum magellanici. Ця асоціація попередньо розділяється нами на три варіанти. Варіант var. Picea abies описаний на локальному підвищенні - купині, порослій пригніченими екземплярами Picea abies (20%). У моховому ярусі переважає Polytrichum striatum (60%), решта 40% припадає на Sph. magellanicum. Проективне покриття трав'яного ярусу незначне - 20%. Верхній під'ярус формує Eriophorum vaginatum (20%), у нижньому зростають Oxycoccus palustris і Drosera rotundifolia. Варіант типовий var. typicum характеризується зростанням лише Sph. magellanicum (100%), незначною домішкою Carex limosa (7%). Проективне покриття Drosera rotundifolia і Eriophorum vaginatum складає 10%, Oxycoccus palustris - 5%. Третій варіант var. Carex limosa виявлений у більш оводнених умовах в пониженні з чітко вираженими заглибинами. Для нього характерна значна участь Carex limosa (20%) і відсутність Eriophorum vaginatum.
На північній окраїні торфовища біля озера Журавлиного описані угруповання, що вирізняються пануванням у чагарниковому ярусі Salix
саргва, в трав'яному - Carex brizoides (90%), у моховому - Sphagnum magellanicum. Очевидно, це екотонне угруповання.
Созологічне значення угруповань класу на території національного природного парку "Сколівські Бескиди" надзвичайно високе. Лісові сфагнові болота загалом не характерні для цього району Східних Карпат, а є більш звичним складником рослинного покриву Горган. Ценози Sphagne-tum magellanici на дослідженій території є єдиним місцезростанням деяких болотних видів рослин (таких як Drosera rotundifolia, Oxycoccus palus-tris, Carex limosa та ін.). Одним із завдань працівників НПП має стати забезпечення повної охорони цього унікального болота. Необхідно максимально обмежити відвідування болота в урочищі 'Журавлине" туристами і місцевими жителями, що має бути враховано у функціональному зонуванні території національного природного парку.
Класифікація сфагнових боліт лісового поясу Українських Карпат є надзвичайно важливим питанням вітчизняної фітосоціології на сучасному етапі її розвитку. Існує великий фактичний матеріал та глибокі узагальнення, напрацьовані попередніми поколіннями, які можна було б використати для побудови синтаксономічної схеми класу Oxycocco-Sphagnetea Карпат і всієї України. Не маючи можливості працювати із узагальнюючими таблицями, а обробляючи фрагментарні матеріали, дуже важко чітко визначити місце того чи іншого угруповання в існуючих класифікаційних схемах або запропонувати нові одиниці. Автори свідомі того, що зі збільшенням кількості опрацьованих матеріалів синтаксономічна позиція описаних угруповань може змінитися. Однак для потреб національного природного парку як об'єкта природо-заповідного фонду на етапі інвентаризації біорізноманіття наведення асоціації та її варіантів у такому наближенні цілком достатньо.