Лучна, пустищна та узлісна рослинність;

Лучна, пустищна та узлісна рослинність

Клас Moiinio-Arrhenatheretea на території національного природного парку "Сколівські Бескиди" об'єднує угруповання післялісових сіножатей і пасовищ лісового поясу та заплавних лук. Угруповання класу представлені трьома порядками - Molinietalia (вологі і сирі луки депресій рельєфу і долин річок та потоків), Arrhenatheretalia (справжні мезофітні луки заплав і післялісові луки гірського лісового поясу) та Agrosti-Festucetalia rubrae (гірські післялісові луки).

Порядок Molinietalia представлений 2 союзами і 9 асоціаціями і угрупованнями.

Однією з найпоширеніших є асоціація Scirpetum sytvatici, яка була описана в Підгородцівському, Сколівському, Завадківському, Майданському лісництвах і візуально відмічена у відповідних екотопах по всій території національного природного парку. Проективне покриття становить 60-100%. Домінує Scirpus sylvaticus (55-70%). В угрупованнях асоціації значну роль відіграють також Juncus effusus (5%), Equisetum palustre, Agrostis tenius, Mentha arvensis, Lycopus europaeus та інші види. Асоціація відмічена у зволожених місцях на глинистих і лучно-болотних фунтах поблизу джерел, по берегах струмків, канав та інших водотоків, на узбіччі доріг біля калюж, досить часто у долинній частині, дещо рідше - в лісовому поясі.

Асоціація Cirsietum rivularis відмічена у Під город цівському лісництві на прибережній, періодично затоплюваній ділянці коло струмка. Домінує Cirsium rivulare (75%), 10% займає Petasites albus, проективне покриття інших видів незначне.

У Сколівському лісництві на висоті 740 м, на слабопохилій ділянці (5°) південної експозиції, виявлена асоціація Cirsio-Polygonetum. Грунт вологий, у заглибинах стоїть вода. Переважає Cirsium oleraceum (проективне покриття становить 60%).

Асоціацію Epilobio-Juncetum effusi виділяємо за наявністю діагностичного виду Epilobium palustre (1%) та домінуванням Juncus effusus (50-70%). У травостої (проективне покриття 60-100%) домінують Juncus effusus Scirpus sylvaticus. Асоціацію описано в Майданському лісництві у кв.44 та між кв. 47 і 53 на вирівняних ділянках з вологим болотистим фунтом. До цієї ж асоціації зараховуємо уфупо-вання, що поширені по всій території НПП і часто мають синантропний характер, являючи собою одну із стадій трансформації мокрих лук внаслідок перевипасу. Трапляється також у придорожних зниженнях, на глинистих оводнених ділянках колій лісових доріг, в канавах. У травостої зростають типові види мокрих лук - Ranunculus repens (10%), Deschampsia caespitosa, Caltha palustris, Prunella vulgaris, Coronaria ffos-cuculi, Filipendula denudata, Lysimachia vulgaris та ін.

Асоціація Deschampsietum caespitosae спорадично трапляється на всій дослідженій території. Формує ценози вологих лук у понижених місцезростаннях (на лівобережжі Павлового потоку, на межі з чор новільшаником у Сколівському лісництві, на сіножаті в Під город цівському лісництві, часто коло придорожних канав і калюж) у смузі висот 600-960 м. Зростає на глинистих сирих грунтах. Проективне покриття суцільне (90-95%). Домінує Deschampsia caespitosa (50-85%). Звичайно значне покриття має Juncus effusus (7-20%). Зростають види класу і порядку - Agrostis tenuis, Briza media, Festuca pratensis, Ranunculus repens, Dactylis glomerata та інші.

Досить цікавими виявилися синтаксономічні опрацювання описів лучних ценозів з домінуванням Filipendula denudata. Тут можна виділити дві асоціації, які розрізняються незначною мірою. Польські дослідники для Бещадського національного парку наводять лише одну асоціацію - Filipendulo-Geranietum Koch 1926. Незважаючи на відсутність Geranium palustre, відносимо до цієї асоціації два угруповання, описані в НПП "Сколівські Бескиди". Асоціація Filipendulo-Geranietum відмічена на зволоженій ділянці сінокосної луки (Підго-родцівське лісництво) і на болотистих луках (Завадківське лісництво) у нижньому лісовому поясі (на висотах до 600-630 м н.р.м.). У щільному (проективне покриття до 100%) травостої переважає Filipendula denudata (60%), разом з якою зростають Scirpus sylvaticus (7-20%), Deschampsia caespitosa (5%), Caltha palustris (7-10%), Juncus effusus (3-20%) та інші види. Угруповання цієї асоціації (з участю Geranium paiustre) були відомі у долині р. Опір нижче м. Сколе, але останніми роками зникли внаслідок осушення території.

До асоціації Lysimachio vulgaris-Filipenduletum відносимо угруповання, описане вздовж канави на зрубі у Під городці вському лісництві. Тут до домінуючої Filipendula denudata (70%) домішується Lysimachia vulgaris (5%), що і дає підстави (разом з екологічними відмінностями) до виділення цієї асоціації.

На краю сінокосної луки коло дороги, на зниженій ділянці у кв. 10, вид. 20 Підгородцівського лісництва здійснено геоботанічний опис, в якому зареєстроване зростання на дослідженій території угруповання з домінуванням м'яти довголистої Mentha longifolia. За прикладом польських фітоценологіє відносимо його до угруповання com. Mentha longifolia. Можливо, даний фітоценоз належить до асоціації Junco-Menthetum longifoliae Lohm. 1953 або, із значно меншою вірогідністю, до асоціації Filipendulo-Menthetum longifoliae Zlinska 1989. У щільних високих заростях Mentha longifolia зростають Rubus idaeus, Viburnum opulus, Deschampsia caespitosa (no 1%), Scirpus sylvaticus і Urtica dioica (одинично). Поява чагарників (калини) свідчить про поступову трансформацію в ході вторинної сукцесії угруповання мокрих лук у ценоз, найімовірніше, союзу Alno-Ulmion. Для підтримки рівня біологічного різноманіття на території національного природного парку необхідно забезпечити охорону com. Mentha longifolia від заростання чагарниками періодичним (раз на кілька років) скошуванням.

У Сколівських Бескидах трапляються ценози сируватих лук, дуже подібні до описаного з території Бещадського національного парку угруповання com. Ranunculus acris-Lychnis flos-cucuii (Denisuik, Korzeniak, 1999), до якого ми їх також відносимо. На дослідженій території дане угруповання відмічене у Сколівському лісництві на висоті 700-760 м на невеликих знижених рівних ділянках, іноді руслоподібної форми, у досить вологих умовах зростання. Проективне покриття сягає 85-95%. Угруповання трапляється у двох формах. Перша є типовою, для неї характерна більша участь гігромезофггних видів класу Scheuchzerio-Caricetea (Valeriana simplicifolia, Dactyforhiza majalis, Juncus articulatus, Eriophorum latifolium). У ній зростають обидва характерні види угруповання (Ranunculus acris і Coronaria flos-cuculi). За зростанням Eriophorum latifolium (10%) і Valeriana simplicifolia наближається до асоціації Valerianc-Caricetum flavae (клас Scheuchzerio-Caricetea). Інша форма вирізняється домінуванням Anthoxan-thum odoratum (60%) і Holcus lanatus (10%), відсутністю Coronaria flos-cuculi, зростанням ролі мезофітних лучних і зменшенням участі ме-зогігрофітних болотних видів, що, вірогідно, пов'язане з трансформацією даного угруповання- Можливо, цей опис фіксує екотонне угруповання, яке формується між сирою лукою і злаковими мезофільними ценозами.

До порядку Arrhenatheretalia належать 2 союзи та штучно створені угруповання сіяних лук.

Союз Cynosurion представлений однією асоціацією Lolio-Cynosuretum, яка описана в долині р. Опір коло с. Дубина, на березі річки. Це трав'янисті двоярусні угруповання, проективне покриття яких досягає 95-98%. Перший ярус формують злаки Cynosurus cristatus (25-30%), Lolium perenne (5-10%) і Agrostis tenius (35%). Другий, приземний ярус сформований низькорослими рослинами: Trifolium repens (5-30%), Ranunculus repens (3-40%), Poa annua (до 10%), Prunella vulgaris (1-5%), Bellis perennis (1-5%), Plantago lanceolate (7%), P. major (5%), Leontodon autumnalis (5-7%) та ін. (табл. 3.5). Такі ценози утворюються внаслідок надмірного випасу. Збільшення пасквального навантаження призведе до подальшої трансформації угруповань асоціації Lolio-Cynosuretum у збої класу Plantaginetea.

На території національного природного парку, що характеризується давньою господарською освоєністю, трапляються угруповання сіяних лук. Угруповання com. Festuca pratensis відмічене у Підгородцівському лісництві на сіножаті, де воно займає вирівняні ділянки і похилі схили (нахил 10°) південно-східної експозиції на висоті 640 м. Проективне покриття становить 75%. Домінує Festuca pratensis (40-50%). Зростають також Phleum pratense (25%), Dactylis glomerata (10%), Holcus lanatus (10%), Poa pratensis, Cynosurus cristatus, Briza media (no 10%). Аналіз флористичного складу дозволяє зробити припущення, що ценози з домінуванням Festuca pratensis у лісовому поясі національного природного парку "Сколівські Бескиди" мають штучне походження і створені шляхом підсівання травосумішей.

Угруповання культивованої луки з домінуванням грястиці збірної - com. Dactylis glomerata - описане на північно-східному схилі 40° на висоті 700 м н.р.м. У щільному травостої (проективне покриття 95%) домінує Dactylis glomerata (50%). Значну участь беруть інші лучні види, такі як Centaurea jacea (10%), Astrantia major (10%), Agrostis tenius (5%) і Trifolium alpestre(5%).

У комплексі сінокісних лук у Підгородцівському лісництві зареєстровано угруповання corn. Holcus mollis. Проективне покриття Holcus mollis сягає 50%. В угрупованні значну фітоцено-тичну роль відіграють Briza media (20%), Festuca pratensis, Juncus effusus (no 10%), Agrostis tenuis, Anthoxanthum odoratum і Deschampsia cae-spitosa (no 2%).

Асоціація Gladio-lo~Agrostietum відмічена у Сколівському лісництві на східних і південно-східних схилах на висоті 580-650 м н.р.м. та коло с. Майдан (550 м н.р.м., на схилі 5°, експозиція західна). У травостої домінують Agrostis tenuis (10-30%), Festuca rubra (5-40%) і Nardus stricta (7-30%). Значна участь видів класу Nardo-Callune-tea, що є відображенням трансформації угруповання. Діагностичні види мають незначне проективне покриття: Gladiolus imbricatus (+) і Centaurea carpatica 1-2% (табл. 3.7, on. № 28-30). Цілком можливо, що дані описи не можна відносити до асоціації Gladiolo-Agrostietum, яка в Польщі вважається західнокарпатською. До того ж, в описах, виконаних на території НПП "Скопівські Бескиди," бракує діагностичних видів (з роду Alchemilla) як асоціації, так і союзу Arrhenatherion. За нашими візуальними спостереженнями, на сіножатях в долині р. Рибник Майданський (Майданське лісництво) поширені мезофітні луки із значною участю косариків Gladiolus imbricatus, які створюють надзвичайно мальовничий рожево-бузковий аспект. Созо-логічне значення цих угруповань на території національного природного парку досить велике.

Питання синтаксономічної приналежності угруповань гірських лук із значною участю Festuca rubra і Agrostis tenius не вирішнене. Різні автори відносять такі ценози або до порядку Agrosteto-Festucetalia rubrae Puscaru et al. 1956 і порядку Arrhenatheretalia elatioris Pawl. 1928 (союз Cynosurion cristati Вг.-BI. et R.Tx. 1943), або до союзу Polygono-Trisetion Br.-Bl. et R.Tx. ex Marschal! 1947 (угруповання Festuca rubra-Agrostis tenuis), або до союзу Arrhenatherion Koch 1926 (асоціація Trifolio-Festucetum rubrae Oberd. 1957) і підсоюзу Polyga-lo-Cynosurenion Jurko 1974 союзу Cynosurion R.Tx. 1947. Вітчизняні фтоценологи для високогір'я Українських Карпат наводять асоціацію Festucetum rubrae Puscaru et al. 1956, яку розглядають у складі порядку Nardetalia Oberd. ex Preising 1946 класу Nardo-Callunetea. Ми вважаємо за доцільне поки що розглядати післялісові луки лісового поясу і полонин Сколівських Бескид із домінуванням Festuca rubra і Agrostis tenuis і значною представленістю видів класу Molinio-Arrhenatheretea в межах порядку Agrosteto-Festucetalia rub гає. Для остаточного вирішення питання класифікації угруповань трав'янистої рослинності лук Східних Карпат необхідно залучити більшу кількість описів, обробити їх і порівняти з матеріалами, що отримані в інших частинах Карпат. До цього ж порядку залучаємо біловусові луки, які являють собою стадію трансформації лучних ценозів під впливом надмірного пасовищного навантаження.

Асоціація Agrostio-Festucetum rubrae поширена по всій дослідженій території. Проективне покриття сягає 95-98%. Домінантами виступають Festuca rubra (10-50%), Agrostis tenuis (10-40%). Описаний варіант var. Trifolium alpestre наближається до асоціації Trifolio-Festucetum rubrae. Проективне покриття Trifolium alpestre досягає 35%. Збільшення ценотичної ролі видів союзу Cynosurion {Cynosurus cristatus - до 30%, Trifolium repens - до15%, Leontodon autumnalis - 10%, Taraxacum officinale - до 10%) формує варіант Cynosurus cristatus. Лучні багатовидові угруповання даної асоціації особливо поширені в низькогірній (Під город цівське л-во) частині НПП, використовуються як сінокосні вгіддя.

Асоціація Nardo-Fesiucetum rubrae трапляється на всій території національного природного парку. Проективне покриття трав'яного ярусу значне (80-90%, рідше 70%). Проективне покриття Festuca rubra коливається від 5 до 35%, Nardus striata - від 2-7 до 50-60%. Угруповання цієї асоціації утворюються внаслідок посилення пасовищного навантаження на післялісові лучні угруповання, аналогічні попередній асоціації.

Гірські післялісові луки Східних Бескидів, як і всіх Українських Карпат, потребують детального вивчення, а їх синтаксономія - уточнення.

Клас Nardo-Callunetea (синонім - Calluno-Ulicetea) на дослідженій території представлений похідними чагарничковими, переважно після-лісовими угрупованнями полонин і лісового поясу на ацидофільних грунтах та пустищними луками з домінуванням Nardus stricta в подібних місцезростаннях. Угруповання класу мають вторинний характер і формуються на місці темнохвойних лісів і лучних ценозів (також, у свою чергу, похідних від різних угруповань букових, буково-ялицевих і ялицево-смерекових лісів) та деяких субальпійських високотравних ценозів. В Україні синтаксономія класу Nardo-Caiiunetea розроблена недостатньо повно. Більше того, в країнах Центральної Європи не існує усталеного погляду на синтаксономічні позиції угруповань, які залучаються до цього класу.

Вітчизняні фітоценології відносять біловусники високогір'я української частини Карпат до одного союзу Potentillo-Nardion Simon 1957. Вірогідно, до цього союзу, який має південно-східноєвропейське поширення, належать біловусові угруповання центральної і східної частин Українських Карпат. У Польських Бещадах і в Українських Бескидах, що є західною частиною Східних Карпат, описані ценози, які радше відносяться до союзу Eu-Nardion. У них відсутні характерні види союзу Potentillo-Nardion (Potentilla aurea, Campanula patula ssp. abietina та ін.).

Асоціація Hypochoeredi unfflorae-Nardetum описана на полонині хребта Парашки на висоті 1030-1060 м н.р.м. Виявлена на схилах 35-40° південно-західної і південно-східної експозицій. Діагностичний вид - Ну-pochoeris uniflorus - має проективне покриття 3-15%. У трав'яному ярусі (проективне покриття 60-85%) переважають види класу: Nardus stricta (1-3 - 40-55%), Vaccinium myrtillus (3-7%), Luzula multiflora (10-45%), Rhodococcum vitis-idaea (1-5%), Potentilla erecta (3-7%), а також види, характерні для східнокарпатських лук - Scorzonera rosea (до 3%), Festuca rubra (3-10%), Hypericum maculatum, Thymus pulegioides, Pyrethrum corymbosum та ін. Мохово-лишайниковий ярус може досягати 15-30% покриття, у ньому зростають Pleurozium schreberi (15%), Polytrichum commune (15%), Cladonia sp. (3%) і Cetraria islandica. Дана асоціація відповідає асоціації Nardetum carpaticum orientate Palcz. 1962.

Угруповання com. Arnica montana-Nardus stricta відмічене на безлісних ділянках хребта над м.Сколе (правобережжя Опору), на полонині Парашки та на полонинах хребта Високий Верх у За-вадківському лісництві. Трапляється на схилах північної, північно-західної, північно-східної, південно-західної і східної експозицій нахилом 5-30° на висотах 625-1080 м. Проективне покриття становить 65-90%. Значного розвитку досягають види класу: Nardus stricta (10- 85%), Luzula тиШога (до 7-15%), Calluna vulgaris (+-15%), Rhodococcum vitis-idaea (до 10%), Vaccinium myrtillus (5-10%), Gentiana asclepiadea (до 10%), Homogyne alpina, Potentilla erecta, а також лучні види - Festuca rubra, Hypericum maculatum, Scorzonera rosea, Cariina acaulis та ін. Проективний покрив Arnica montana становить від 3-15% до 50%. Для даного угруповання характерним є розвиток мохово-лишайникового ярусу (5-30%), в якому зростають Cladonia sp. (3-20%), Dicranum sp. (5%), Pleurozium schreberi (5%), Sphagnum girgensohnii (20%). Крім цього, подібні угруповання (участь Arnica montana - 30-50%, Nardus stricta - 50-80%) наводяться у польових матеріалах Л. Мілкіної і Д. Воронцова для Сколівського л-ва квартали 5, 16 (кв.19, вид. 15 і кв. 23, вид.20 колишнього Дубинського л-ва) на північних і північно-східних схилах нахилом 25° на висотах 870-1000 м н.р.м. Найбільша рясність Arnica montana спостерігається в угрупованнях з Festuca rubra, Nardus stricta, Hypochoeris uniflorus, Scorzonera rosea на глинистих і глинисто-щебенистих фунтах в умовах помірного сінокосіння у середньогірській смузі.

Поширення асоціації Calluno-Nardetum відмічено на вершині хребта східніше с. Майдан (найвища точка - г. Горб) на висоті 820 м н.р.м. Експозиція південно-західна, схил 5°. Діагностичними для даної асоціації видами є Calluna vulgaris (30%) і Nardus stricta (20%) при відсутності більшості видів класу Nardo-Callunetea і зростанні участі лучних видів (Trifolium alpestre - 15%, Carlina acaulis - 10%, Hypericum maculatum - 3% та ін.). На території НПП асоціація Calluno-Nardetum відмічена також на південно-західній околиці с.Кам'янка на південно-східному схилі (35-45°) на висотах 750-850 м н.р.м., в околицях с. Підгородці та на верхній частині схилу у кв. 37, вид. 1 Майданського л-ва. Проективне покриття Nardus stricta тут сягає 75-95%, Calluna vulgaris - 35-80%. Зустрічається Vaccinium myrtillus (10-25%), Pteridium aquilinum (30-40%), Potentilla erecta (до 10%) та інші види.

Асоціація Calluno-Vaccinietum відмічена у Підгородцівському лісництві (кв.11, вид. 31) на схилі вирубки до дороги (експозиція східна, нахил 30°). Домінує Vaccinium myrtillus (85%). Добре розвинений моховий покрив (Pleurozium schreberi- 15%, Polytrichum commune - 5-35%). Від Rhodococco-Vaccinietum ця асоціація відрізняється більшою участю Calluna vulgaris (7%), наявністю підросту дерев і чагарників (Рісеа abies - 3%, Fagus sylvatica - 3%, Betula pendula, Frangula alnus) і формуванням в інших висотних умовах. Дане угруповання не зазнає паск-вального навантаження, а наявність благонадійного підросту деревних порід свідчить про потенційно досить швидке відновлення лісу на цій ділянці. Фізіономічно асоціація більше нагадує поліські лісові чорничні вересовища, ніж полонинські угруповання.

Асоціація Rhodococco-Vaccinietum відмічена у Підгородцівському лісництві біля узбіччя лісової дороги. Проективне покриття трав'яно-чагарничкового ярусу становить 50%. Діагностичними видами є Vaccinium myrtillus (30%) і Rhodoccocum vitis-idaea (25%), проективне покриття Luzula luzuloides становить 5%. В даному ценозі зростають папороті - Polypodium vulgare і Pteridium aquilinum (no 5%). Моховий ярус дуже добре розвинений і формується з Pleurozium schreberi (70%) та Polytrichum commune (10%). Трапляється підріст деревних порід: Fagus sylvatica, Carpinus betulus, Picea abies і Betula pendula, що свідчить про заростання цієї площі і поступове відновлення лісового угруповання.

Угруповання com. Rhodococcum vitis-idaea описане на схилі хребта г. Високий (Великий) Верх над с. Сопіт (експозиція південна, нахил 10°). Характеризується переважанням брусниці Rh. vitis-idaea (75%) у ча-гарничковому і Nardus stricta (50%) у трав'яному під'ярусі та відсутністю монтанних видів.

Асоціація Vaccinietum myrtilli описана у високогірній частині національного природного парку, представлена двома субасоціаціями. Субасоціація V.m. typicum зареєстрована на полонинах хребтів Парашки і Великого Верху (Завадківське л-во), відзначається зростанням монтанних видів - Scorzonera rosea, Arnica montana, Melampyrum herbichii (3-5%), підросту Duschekia viridis, а також Calamagrostis sp. (7-35%) і Luzula multi-flora (5-10%). Проективне покриття дуже щільне - 90-95%. Домінують Vaccinium myrtillus (20-70%) і Rhodococcum vitis-idaea (7-40%). Серед мохів трапляються Dicranum sp. і Pleurozium schreberi (5%). Асоціація виявлена на південних і південно-східних схилах нахилом 20-30° і вирівняних вершинах на висотах 1080-1120 м. Субасоціація V.m. festuce-tosum airoidae відмічена у Майданському (кв.60,65,66) і Підгородцівському (кв.26, ЗО) лісництвах на верхніх частинах схилів та по хребтах. її характерним видом є Festuca airoides {F. supina). Загальне проективне покриття - 95-100%. В угрупованнях цієї субасоціації зростає роль видів класу Mulgedio-Aconitetea.

До класу Trifolio-Geranietea sanguine і відносяться маргінальні узлісні угруповання лісової зони Європи з високою участю світлолюбних термофільних мезоксерофітів і ксеро мезофіті в. Такі фітоценози утворюються трав'янистими багаторічниками - гемікриптофітами та напівпара-зитними терофітами (Melampyrum sp.) із незначною участю підросту чагарників і дерев. Угруповання класу розвиваються на узліссях широколистяних і мішаних лісів, по краях чагарникових заростей, на місці лісових угруповань в специфічних екотонних умовах і звичайно не займають значної площі.

На території національного природного парку "Сколівські Бескиди" угруповання класу описані лише в рівнинній частині долини р. Опір поблизу м. Сколе та у низкогір'ї Підгородцівського лісництва біля Тустані в околицях с. Урич. Зібраного описового матеріалу (6 описів) недостатньо для характеристики класу на дослідженій території. До того ж, угруповання класу Trifolio-Geranietea практично не вивчені в Україні, хоча дуже поширені в лісовій і лісостеповій зонах. На території центральноєвропейських країн узлісні угруповання класу добре досліджені. Тому ми опиралися на вже розроблені синтаксономічні схеми. Досліджені угруповання часто не мають звичного узлісного характеру, а розвиваються в специфічних умовах на скелях Тустані і дуже подібні до лучно-степових ценозів. Тому пропонована синтаксономічна схема є попередньою і потребує уточнень, а подібні угруповання - додаткового вивчення. Угруповання класу Trifolio-Geranietea національного природного парку "Сколівські Бескиди" відносимо до двох союзів.

До союзу Geranion sanguinei віднесено угруповання com. Origanum vulgare-Medicago falcate, яке відоме з території Польщі. У даному угрупованні розрізняємо два варіанти. Варіант van tyicum описаний в Тустані на нестрімких схилах скель південно-західної експозиції і в широких розщілинах, на опіщанених грунтах потужністю до 80 см. Площа окремих ценозів сягає 4 м². Проективне покриття щільне - 90-95%, домінують Origanum vulgare (40-90%), Medicago falcata (20%), Galium sp. (10-30%), Clinopodium vulgare (7%), Veronica chamaedrys (5-7%) та ін.

Варіант var. Asplenium trichomanes описаний в Тустані у горизонтальній широкій щілині в пісковиках, у мезофітних умовах зростання. Домінують Medicago falcata (15%), Origanum vulgare (7%). Варіант виділяється за наявністю другого ярусу низкорослих папоротей, що складається з Asplenium trichomanes (25%) і Poly podium vulgare (7%). Загальне проективне покриття - 60%. Дане угруповання є комплексним і містить діагностичні види класу Aspienietea trichomanes, що обумовлено топографічними властивостями екотопу.

До союзу TrifoHon medii належить асоціація Trifolio-Melampyretum nemorosi, відома з двох описів, здійснених під Тустанню на межі лісу і лучного угруповання та в долині р. Опір між м. Сколе і с. Дубина вздовж стежки на насипу на території, що є комплексом чагарникових заростей, залишків дібров, сільськогосподарських земель (городів) та лучних ценозів. Проективне покриття сягає 90-98%. Домінують Origanum vulgare (30%), Melampyrum nemorosum (20-25%), Astragalus glycyphillos (25%), Trifolium alpestre (7%), Hypericum perforatum (15%). У цьому угрупованні зростає роль лучних видів класу Molinio-Arrhenatheretea (Vicia cracca, Dactylis glomerata, Plantago lanceolata, Festuca pratensis та ін.).

Сколівські Бескиди

Лучна, пустищна та узлісна рослинність

Коментарі