Головна
Новини НПП
Механізми громадського контролю
Комунікація з громадськістю
Послуги
Садивний матеріал
Основні дані
Завдання НПП
Законодавство
Природні умови
Рослинність
Ліси
Тваринний світ
Птахи
Об'єкти неживої природи
Путівники
Туристичні маршрути
Публікації про НПП
Джерела інформації
Рекомендовані сайти
Фотогалерея
Відео
Контакти


Коростів туристичний

З історії села

Перша історична згадка про Коростів датується 1518 роком. Опираючись на документ Маіг. 8шп IV 8ур. 1131, 1137, 1141, Людвік Виростек у своїй праці „Рід Драго-Сасів на Угорщині і Русі Галицькій" описує такі події: „У кінці тисяча чотириста вісімдесятих років Рафаел Панітовський зазіхає на якісь луки в Коростові, що є власністю Івана Гошовського та Івана Круглельницького. Вибухнула суперечка. І, як наслідок, Іван Гошовський з Іваном Крушельницьким подаються зі скаргою до короля. Король наказав Рафаелу Панітовсь-кому всі загарбані землі повернути, а за завдану шкоду заплатити. В 1497 році Іваш-ко залишає свої землі, й вони переходять у власність стрий-ських старост. Сколе та частину Тухольщини у 1508 році записано на Петра Крушельницького. Але суперечки за землю між Петром Крушельницьким і його жінкою Геленою, з одного боку, і стрийськими старостами, з іншого, тривали аж до 1523 року". З наведеного можна виснувати, що першу історичну згадку про Коростів маємо на ЗО років раніше, тобто у 1488 році.

Коростів

Існує кілька версій про походження назви села Коростів. Яким Рапей у своїй „Історії Коростова" припускає, що назва села Коростів походить від полонини Коростовець й однойменного потоку, який під цією полониною бере свій початок. Відповідна й назва села - Коростів, бо розкинулося воно біля цього потоку.

Є й друга версія, що пов'язана із назвою хвороби,- „короста". Мовляв, поля навколо села покриті горбочками, ніби хвора людина - лепом. Ці дві версії не є правдоподібними. Бо таких полів, та ще покритих „коростою", на території села було дуже мало. Навколо шуміли прадавні ліси. Григорій Дем'ян схильний до думки, що Коростів первісно означав - двір, маєток. Та чомусь дослідники не звернули увагу на ще одну, описану Ф. Паппе в монографії „Сколе і Тухольщина", версію. Так, із Сколе роз'їжджа-ються родини Коростівчаків, Гребеняків та інших, і вони освоюють навколишні, біля Сколе, землі. І цілком логічно, що назва села Коростів могла піти від роду Коростівчаків. Село заснували, безперечно, сім родин. Одна з них могла бути родиною Коростівчаків. Адже традиція ставити сім свічок у церкві, які горіли цілий рік, зберігалася впродовж усіх віків, аж до 1874 року. Сім свічок означало сім родин, які перші поселилися на цих землях.

Коростів має два присілки. Гута, де варили скло, що було знане у всій Австро-Угорщині, та Бутівля, відома тим, що з давніх часів тут інтенсивно заготовляють ліс. Також збереглися давні назви урочищ: Пасіки, Тирки, Плоснина, Грамники (давніша назва - Грабники), Посіч, Підпосіч, Доли (На Долині), Круг (На Крузі), Постріш (Постріч), Черінь, Верхній Ванч, Нижній Ванч, Заглибокий, Ужварня, Розтіки (Ростіки), Боз-ники, Ґуральня, Секільський потік.

Зі сходу, півдня й заходу Коростів оточують такі гори та яри: Токарня, Під Токарнею, яр Токарчик, далі на захід гора Киє-вець (1061 м), а на ній полонини Горб, Чер-тежик, Посіч, Прибишин (1001 м), Жеребків Прибишин. За ними - гори, вкриті лісами: Щовба, Кернички, Майовське і Хоминець.

З північно-західного боку до села прилягають гори Липа і Присліп, яри Панасівна і Котильне. Гора Версідла з'єднана з полонинами - Малим Сеулом і Великим Сеулом (1047 м). За ними тягнуться яри Бердо, Великий потік та Яблоновець, гора Велика, яр Секільський потік, гора Секільська, поля Чертежі, Межирічки, Підвільховать, Кітлина і Лужок. За ними - скелі Ильзь, полонина Рапачове, гора Затінь, Заступище, Луги, Перерви, Розорова розтока і Кремінь (1137 м), яр Великий, гора Плішка.

Зі сходу, на північ і на захід, село оточують: гора Блискавка, яр Черенища, Горб, Рожків Жолоб, яр Коростовець, Фусова полонина, гора Магура (Корганка, 1147 м), гора Половінь, гора Химчин (Хемчин), полонина Ями, горб Дільничний, гора Плоснина, гора Погар, полонини Чертежики, Обіч, Тисок, Рибник, Велика, Млака, Кичерка. Також гірські хребти з полонинами Гнила Керниця, Флисів Жолоб, Долини, Гаврилівна, Тимків Верх (1227 м), Парашка (1268 м), Скала, урочище Задня Прогаль. І ближче до села - урочища Нижній Ванч, Заглубокий, Верхній Ванч, Жолобок, Сигли, Мала, Макарівська Полянка, Красний. А далі на захід тягнуться полонина Щавник, Сигла, яр Сигов-ний, полонина Присліп, яр Затіяний з полониною Затіяне, Крижів Верх, полонина Плай, Порубища, Трави, гора Митрівка (Дмитрів-ка) з полонинами, гора Перекіп (1217 м). У сторону Тисівця тягнуться гори Яблінка, Чорногора (1230 м), Свинник, Шебеля.

Важко тепер точно встановити, звідки пішли назви гір, полонин, ярів і в якому часі ці назви постали. Гора, яка шуміла густим лісом, називалася Шевела (від слів шуміти, шевелити), теперішня назва - Шебеля. Окремо стоїть гора з голою верхівкою - Магура. Багато власних назв пішло від імен або прізвищ людей, яким належали ці гори і полонини - Київець, Гостилів Верх, Митрівка, Макарівська Полянка, Гаврилівка, Тимків Верх, Рожків Жолоб, Флисів Жолоб, Химчин, Розорова Розтока, Коростовець, Фусова Полянка.

Інші назви пов'язані з конкретними історичними подіями в житті Коростова - Перекіп, Посіч, Підпосіч, Парашка, Порубища, Погар. Від чого походить назва Секул - невідомо, але схоже слово можна знайти в румунському географічному словнику. Плай - з італійської - гірський перехід. У документах Зигмунта І у 1526 році трапляється назва Кремінь, у 1542 - Чер-тежі, у 1572 - Присліп, у 1585 - Секул, у 1591 - Переніж, Кичера.

З окремими назвами гір пов'язано різні легенди.

Одна з легенд розповідає, що за часів татарських навал на якійсь горі ховалася дівчина з хлопцем. Татари наздогнали її на вершині гори і вбили. Іменем цієї дівчини назвали гору - Парашка. Інша легенда розповідає, що на високу гору втікала княжа дочка Параскева, яку переслідували татари. Та дівчині не судилося втекти - татари її спіймали. У той час, коли дівчині розв'язали руки, вона пришпорила коня й почала втікати. Проте татарська стріла наздогнала дівчину.

Ще одна легенда про походження назви гори Парашка бере початок із часів міжусобиць київських князів. У тісній долині річки біля с. Гребенів Святополк наздогнав свого брата Святослава, який утікав від нього до свого тестя в Угри (Угорщина), і там його вбив. Зі Святославом утікала і його дочка Параскева. Після смерті батька вона заховалася в замку на горі, що біля Коростова. Воїни Святополка замок цей спалили. Загинула в ньому й дочка Святослава Параска. Іменем дівчини й назвали гору. Недалеко від вершини гори Парашки лежить великий камінь, на якому є плита з написом: "1015 р. загинула і похована дочка древлянського князя Святослава Парасковія. І цю гору названо "Гора Параска". А на вершині гори встановлено великий металевий хрест. Висота хреста 8-9 м, виготовлений він із труби діаметром 15 см, і на ньому закріплено таблицю з написом: "На Славу Божу! Цей хрест встановила молодь м. Сколе і м. Самбора 1999 р.". Назви інших двох полонин - Посіч і Порубища - пов'язані з подіями часів монголо-татарської навали. На обидвох полонинах відбулися великі битви між завойовниками і жителями навколишніх сіл. Ординці далі не пройшли, тут їх порубали і посікли.

Походження назви Перекіп правдоподібніше, ніж легеда. Так от, до 1939 року в с. Тисовець ставили квіти на могилу Чудийовича. Раз у рік відправлялася Служба Божа біля цієї могили. Було її викладено поблизу церкви з каменю. Так вшанували свого односельця за те, що під час татарської навали він перекував підкови на конях задом наперед, унаслідок чого втікачам вдалося врятуватися. Бо сліди підків на землі показували один напрямок руху коней, а насправді вони рухалися у протилежну сторону. Є перекази, що після такого хитрого заходу того коваля стали кликати Чудийовичом (за зроблене ним чудо). І справді, в Тисовці проживало кілька родин Чудийовичів. Є такі родини тепер у Коростові - переселилися із Тисовця.

Коростів лежить у долині річок Бутивлі й Оряви. Висота села над рівнем моря - 264 метри.

Загальна площа села - 236,9 га;
природоохоронні землі - 20,9 га;
орні землі - 156 га;
загальна площа сільради - 11415 га;
бази відпочинку - 20,9 га;
рибне господарство - 5 га.

Річка Бутівля бере свій початок високо в горах і має довжину 17,8 км. У неї впадає 17 потічків загальною довжиною 25,8 км. Найбільша притока р. Бутівлі - це її ліва притока Мала Бутівля. Впадає річка Бутівля у річку Орява, а Орява - на Святославі - в річку Опір. Річка Бутівля тече мальовничими долинами, напоюючи їх життєдайною вологою. Характер у неї дуже спокійний. Та інколи він змінюється на страшний, загрозливий - коли в горах випадають дощі. Тоді грізні потоки несуться донизу, змітаючи все на своєму шляху. В одну мить річка виходить із берегів, нещадно їх рве, несучи кам'яні брили й багаторічні дерева. В такий час у горах біля потічків і в долині річки потрібно бути дуже й дуже обережним. Не наближатися до них, бо там чигає небезпека.

Одна частина Коростова розташована вздовж автотраси Київ-Чоп, друга - в долині річки Бутівля.

Коростів

У Сколівських Бескидах, серед яких лежить Коростів, дуже багата флора. Тут поширені понад 50 видів рослин, занесених до Червоної книги України. Серед них: арніка гірська, астранція велика, баранець звичайний, билинець довгорогий, білоцвіт весняний, булатки довголиста та червона, гудейєра повзуча, зозулині сльози серцелисті, лілія лісова, лукарія оживаюча, любка дволиста, підсніжник звичайний, пізньоцвіт осінній, левкорхіст білуватий, скополія карніолійська, траунштейгера куляста, шафран Гейфелів.

Багатий і різноманітний видовий склад фауни Сколівських Бескидів. Тут водяться: олень благородний, козуля, кабан дикий, заєць-русак, білка, лисиця звичайна, вовк, ведмідь бурий. З рідкісних видів - борсук, кутора мала, полівка мала водяна, горностай, кіт лісовий, рись звичайна.

Із птахів гніздяться: тетерев, рябчик, дятел звичайний і трипалий, шишкар ялиновий, плиска гірська, щеврик гірський, беркут, шуліка рудий, сова сіра, сапсан, а також занесені до Червоної книги України - глухар, лелека чорний, під орлик малий, сорокопуд сірий.

Першу хату в селі було збудовано на вулиці Черінь, з дерева, що на тому місці росло. Простояла ця хата до 1848 року. Сама була з дерева-кругляка, а накрита лубом (кора смереки). Збереглися до нашого часу кілька хат побудови кінця 1800-х років, а також будинки оригінальної побудови початку 1900-х років. В деяких жителів Коростова збереглися ще окремі предмети побуту цих давніх часів.

Достояла до наших днів у Коростові й церква Святої Преподобної Параскеви, яку було побудовано в 1874 році. Коростівчани свято шанують свої духовні традиції. В січні, на свято Різдва Христового, як удень, так і вночі, то тут то там чути спів колядників. Спів їхній розносять по селу тріскучий мороз та хуртовини. Це окремі групи колядників дорослих і дітей, з мелодійними дзвіночками йдуть від хати до хати, колядуючи. Не відстає від них дорослий і дитячий вертеп.

Коростів

У центрі Коростова вичосіє символічна могила. Це - данина пам'яті всім коростівчанам, які в різні часи і за різних обставин поклали своє життя за волю й незалежність свого народу та України. Сюди кожного року в день святкування Незалежності України жителі села приносять квіти, тут відправляється панахида.

<<< назад | на початок | вперед >>>

Коментарі

Ім’я або нік
Пошта
Сайт