Головна
Новини НПП
Механізми громадського контролю
Комунікація з громадськістю
Репрезентативні ділянки
Послуги
Садивний матеріал
Основні дані
Завдання НПП
Законодавство
Природні умови
Рослинність
Ліси
Тваринний світ
Птахи
Об'єкти неживої природи
Путівники
Туристичні маршрути
Публікації про НПП
Джерела інформації
Рекомендовані сайти
Фотогалерея
Відео
Контакти


ДЕКІЛЬКА ПРАВИЛ ПОВЕДІНКИ НА МАРШРУТІ

Проходження гірського маршруту є досить складним і потребує від учасників походу особливої уваги та обережності, тому слід засвоїти певні навики.


 Рух за обраним маршрутом виконують колоною. Першим іде керівник групи, останнім – його заступник. Найслабший учасник походу повинен бути другим після керівника у колоні. Якщо група дуже велика, необхідним є ще один “зв’язковий” усередині колони.
 Чергування ходьби та відпочинку за туристичними правилами повинно бути таким: 50 хв ходьби та 10 хв відпочинку (“50+10”) на легких ділянках маршруту, “45+15” – на складніших ділянках та “40+20” – під час важких підйомів. Під час підйому не варто робити тривалий привал для відпочинку, підйом потрібно подолати за один перехід навіть під час значного зниження темпу руху. Часті привали робити не потрібно. Варто згадати давню туристичну приказку: “Чим частіше скидаєш наплечник, тим важчим він робиться”.
 З урахуванням фізичних можливостей учасників групи керівник вибирає темп ходьби та розраховує тривалість періодів руху та відпочинку. Сильніші учасники повинні перебувати у “хвості” колони, проте під час формування колони керівник повинен враховувати необхідність страхування під час руху учасниками групи один одного на важких ділянках маршруту.
 Недопустимим є порушення темпу з невиправданими прискореннями (“добіганням”) і частими зупинками – це призводить до порушення ритму дихання і передчасної втоми. На важких ділянках руху при симптомах задухи чи легкого головокружіння потрібно «по ланцюжку» повідомити керівника про погіршення самопочуття і зменшити темп руху групи.
 Колона має бути нерозривним цілим – задній учасник повинен постійно бачити переднього, але відповідальність за того, хто йде позаду, несе той, хто йде попереду.
 Інформацію під час руху від керівника до учасників походу передають по ланцюжку.
 Під час маршруту рекомендується обмежити пити воду. По-перше, це додаткове навантаження на серце, по-друге, це не втамовує спрагу. Для втамування спраги можна з’їсти ягоди чорниці, брусниці, лохини або листя квасениці звичайної. Рекомендують також взяти під язик листочок ліщини, який зменшить відчуття спраги.
 Під час проходження вітровалів і буреломів варто переступати через повалені стовбури дерев, особливо у дощову погоду. Кора дерев намокає й робиться дуже слизькою, тому дуже легко втратити рівновагу і впасти.
 Переправа через водні потоки потребує особливої уваги. Вибір місця для переправи повинен зробити керівник групи. Перед проходженням водного потоку варто скористатися палицею для протистояння течії й визначення стійкості каміння, яке лежить на дні потоку, оминати “живі” та гострі камені. Для переправи краще вибирати ширші, але менш стрімкі ділянки річки зі зручним виходом на берег.
 Особливої уваги потребує пересування за умов обмеженої видимості (туман, зливовий дощ, хурделиця, сутінки). Темп руху колони повинен знизитися, необхідно постійно проводити голосовий контроль (робити перелік кількості учасників групи по ланцюжку – “перший”, “другий”, “третій” і т.п. та у зворотньому напрямку).
 Під час проходження густого молодого лісу потрібно дещо збільшити дистанцію між учасниками групи. Гілки потрібно відхиляти й захиляти за собою або припіднімати й опускати, якщо не заважає наплечник. Не варто різко відпускати гілки, які можуть травмувати учасника походу, що йде позаду. Інколи гілка може зачепитися за наплечник. У такому випадку варто зупинитися і попередити голосовим сигналом: “Обережно гілка!”.
 Підйом та спуск кам’янистими схилами є особливо небезпечним. Треба дотримуватися дистанції й рухатись так, щоб учасники групи не перебували на одній лінії з напрямком падіння схилу, оскільки існує реальна небезпека відриву та падіння глиб і каміння. У цьому випадку потрібно відразу подати голосовий сигнал: “Камінь!” та ін.

Оксана Леневич,
к.б.н., науковий співробітник
НПП «Сколівські Бескиди»

Коментарі