Сколівські Бескиди

Стежками легендарної Тустані

Зупинка 23. Мала Скеля, вершина

Мала Скеля - залишок піщаника із дуже крутими бічними частинами. Єдині важкі для підйому місця розміщені на південному та північному схилі скель. Верхня частина цієї групи становить декілька терас, кожна з яких височить над попередньою. Ці тераси і невеликий міжскельний простір були використані під забудову. Із південного боку в доступних для підйому місцях були прорубані пази у скелях, які служили основою для дерев'яних стін-перегородок. На терасах вирубано горизонтальні пази - основу для забудови. В окремих місцях горизонтальні пази переходять у вертикальні (іл. 34), даючи таким чином чітке уявлення оро висоту колишньої забудови.

34. Мала Скеля. Вершина з вертикальними пазами та врубами. Вигляд зі заходу. Фото М. Рожка

Ширина пазів або товщина застосовуваних конструкцій різна - від 16 до 45 см. Вершина Малої Скелі закінчується двома невеликими скельними виступами, що стали підніжжям для сторожового оглядового майданчика. З цією метою обидва виступи підрубали на однакову висоту і вирізали в них поздовжні та поперечні пази завширшки до 40 см. Вкладені у пази та перев'язані між собою дерев'яні балки були нижньою основою оглядового майданчика. Через відсутність четвертої точки опори (західний виступ вершини набагато коротший) будівничим довелось вирубати на схилі каменю заглиблення завширшки 40 см, яке було основою для вертикального стовпа. Враховуючи невеликі розміри скелі, міжскельних просторів та терас, що не давали можливості зводити крупні споруди, можна стверджувати, що цю скелю використовували лише як сторожевий пункт. Окрім того, вона розташована найближче до дороги, що проходить долиною Гусячого потоку. Варто зазначити, що характер і обробка слідів на Малій Скелі та Острому Камені тотожні.

У трав'яному покриві лісостанів навколо Острого Каменя та Малої Скелі зростають невисокі жорсткі кущики чорниці, місцева назва якої афини або яфини.

Чорниця. Кущик висотою 10-40 см з довгим повзучим кореневищем. Стебла розгалужені, прямостоячі. Листочки яйцеподібні, до 20 мм довжиною, розташовані на гілочках почергово. Квіти двостатеві, на коротких квітконіжках, оцвітина подвійна, чашечка у них зростається із зав 'яззю. Цвіте у травні-червні. Плоди - багатонасінні чорні ягоди діаметром 5-Ю мм, достигають у липні.

На каменях густо розрослися мохи, а поміж ними, в розщілинах скель, зеленіють своєрідні листки невисокої папороті. Це - багатоніжка звичайна.

Багатоніжка звичайна. Невисока дуже декоративна на вигляд папороть з шкірястими простими, перисто-розсіченими листками (іл. 35).

35. Багатоніжка звичайна. Фото В. Крамарця

Частки листка лінійно-ланцетні, з цілим, інколи трохи зубчастим краєм. Спорангії розміщені купками в два ряди на нижній стороні листка. Кореневище солодке на смак, має в своєму складі багато корисних речовин (яблучну кислоту, дубильні речовини, сапонін та ін.). Використовується в народній медицині при лікуванні бронхітів. Ця папороть поселяється на затінених схилах, на камінні, скелях. Часто трапляється на корі старих вкритих мохом яворів та в'язів.

Коментарі