Орнітофауна лісових екосистем НПП;

Орнітофауна лісових екосистем НПП

Типи лісорослинних умов визначають типологічні особливості лісового біогеоценозу, а вони, у свою чергу, впливають на формування лісової орнітофауни. Ця залежність насамперед відображена в якісному та кількісному стані орнітофауни.

Гніздова орнітофауна лісових екосистем розділена нами на відповідні відносно типові біотопи, що характерні для Сколівських Бескид. Тут переважають смерекові ліси, але наявні також значні ділянки букових і мішаних лісостанів. Вони, в свою чергу, поділені на старі й молоді ліси, хоча ця класифікація є відносною і не збігається зі встановленими таксаційними нормами. Природні або похідні насадження, старші за 50 років, умовно зараховуємо до старих лісів.

Птахи мішаних лісостанів. Значну частину лісових масивів Сколівських Бескид становлять мішані, а саме ялицево-смереково-букові, смереково-буково-ялицеві та ялицево-букові лісостани. Багатопородний склад корінних мішаних лісостанів визначає різновікову будову і складну багатоярусну структуру таких лісостанів, завдяки чому вони є відносно стійкими як у біотичному відношенні, так і проти дії стихійних сил.

Рослинність знелісених ділянок у процесі природного розвитку, за відсутності антропогенних перешкод, має тенденцію до відновлення стану, максимально близького до первинного. Разом з нею відтворюється орнітоугруповання, наближене до орнітоугруповання корінного лісостану.

Після процесу вирубування виникають відкриті ділянки з цілком іншими трофічними, гніздовими і мікрокліматичними умовами, що впливає на поширення і структуру ареалу багатьох видів птахів, їх чисельність та інші якісні параметри орнітоугруповань. На території зрубу більша, ніж у лісі, кількість опадів і товщина снігового покриву, інший режим вологості, видовий склад і співвідношення видів рослин тощо. На зрубах часто залишається мертва деревина, котру заселяють вторинні шкідники лісу. В процесі побудови доріг, трелювання і вивозу лісоматеріалів змінюється мікрорель'єф місцевості, місцями утворюються заглибини, в яких довший час зберігається вода, приваблюючи птахів на водопій.

Протягом перших 2-х років трав'яний покрив зрубу відносно бідний, оскільки тіневитривала рослинність пригнічена освітленням, а властивий зрубам травостан ще не сформувався. Види, що гніздилися тут до вирубування, щезають. Загальна чисельність орнітоугруповання такої ділянки становить 6,1 пари/10 га. Одними з перших на зрубах поселяються плиски біла Motacilla alba L. і, за умови наявності водотоку, гірська Motacilla cinerea Tunst, часом навіть ще під час лісозаготівель. Відзначені щеврик лісовий Anthus trivialis L. і вівчарик-ковалик Phylloscopus collybita Vieill., але вони переважно тримаються окраїн зрубів. З'являються інші лучні й чагарникові види (напр., вівсянка звичайна Emberisa citrinella L. Вплив на чисельність орнітоугруповання свіжого зрубу може мати кількість залишених недорубів, підросту, чагарників.

Ділянка "старого" зрубу (3-7 р.) на м,ісці мішаного лісу заростає злаками і ягідними чагарниками, плоди яких служать кормом для багатьох видів птахів. Окрім того, розвивається підріст берези, явора й осики, що також має істотне значення для деяких видів птахів, загальна чисельність яких досягає 10,1 пари/10 га. Тут відзначені поява чи збільшення чисельності чагарникових видів (кропив'янок сірої Sylvia communis Lath, і чорноголової Sylvia atricapilla L., сорокопуда тернового Lanius collurio L. і видів узлісь (щеврика лісового). Переважно саме вони формують орнітонаселення таких ділянок. Разом з тим, тут починають селитися типово лісові види {Prunella modularis L., Turdus merula L.). Ця стадія характеризується багатими тваринними і рослинними кормами, різноманітністю місць для гніздування й укриття і лісові птахи активно використовують її як кормову, а часом - як гніздову територію.

З орнітонаселення темнохвойно-букового жердняку віком 25-28 р. повністю зникли лучні і лучно-чагарникові види (сорокопуд терновий, плиска біла та ін.). Чисельність інших лучно-чагарникових та екотонних видів: щеврика лісового, кропив'янки сірої, вівсянки звичайної- істотно зменшилася. Разом з тим, кількість типових дендрофілів (дроздів співочого Turdus philomelos Brehm. і гірського Turdus torquatus L., снігура Pyrrhula pyrrhula L., сойки Garrulus glandarius L. та ін.) також ще є порівняно невеликою. Чисельність птахів у жердняку виявилася практично такою ж, як і на заростаючому зрубі, близько 20,2 пари/10 га.

З переходом лісостанів до стадії середньовікового лісу (40-60 p.), угруповання птахів набуває "лісового" вигляду, що відображається, насамперед, у його видовому складі. Порівняно з жердняком, кількість видів і щільність особин в орнітонаселенні тут більша (34,2 пари/10 га). До домінантів належать 3 (зяблик Fringilla coelebs L., королик жовто-чубий Regulus regulus L. і вільшанка Erithacus rubecula L.).

Пристигаюча і стигла смереково-букова яличина характеризується складнішою морфологічною структурою лісостану, зменшенням зімкнутості крон, кращим розвитком підросту і підліску, що зумовило зростання кількості гніздових видів і чисельності птахів (31 видів, 50,1 пари/10 га). Зяблик і надалі залишається домінантним видом. Видовий склад орнітонаселення збільшився за рахунок дуплогніздників: мухоловок білошийої Ficedula albicollis Temm. і малої Ficedulaparva Bechst, синиць великої Parus major L. і блакитної Parus caeruleus L., котрі належать до категорії звичайних видів.

У перестійному мішаному лісостані вертикальна структура лісостану складніша; він є багатоярусним, збільшилася його мозаїчність. Видовий склад орнітонаселення перестійного і стиглого лісостанів є досить подібним (індекс Соренсона - 93%), але відносна чисельність птахів у перестійному - значно вища (79,2 пари/10 га). В орнітонаселенні цих вікових стадій домінує зяблик; до співдомінанатів належать вільшанка і синиця чорна Parus ater L.

Отже, для динаміки пташиного населення від пристигаючого і стиглого до перестійного лісостанів властиві зміни переважно кількісного характеру, що виражається в збільшенні щільності птахів .

У смереково-буковій яличині зі збільшенням віку спостерігається часткова заміна наземногніздних і чагарниковогніздних видів кронниками і дуплогніздниками, що найкраще проявляється під час переходу жердняків у середньовікові лісостани. На наступних вікових стадіях співвідношення груп є відносно стабільнішим, при цьому частка наземно- і чагарникогніздників знову дещо збільшується.

Чисельність видів, що здобувають корм на землі, виявилася найбільшою на стадії свіжого зрубу. Частка чисельності кронників-ентомофагів зростає до стадії середньовікового лісостану, далі дещо зменшується. Натомість, на цих же стадіях збільшується частка наземних ентомофагів і дуплогніздників, для яких трофічні умови в перестійному, порівняно з середньовіковим лісостаном, значно сприятливіші. Частка чисельності мисливців найвища на ділянці свіжого зрубу. Кількість видів у цій групі є найменшою в жердняку, а на пізніших стадіях - збільшується за рахунок великих хижаків і сов.

У дослідженому віковому ряді смереково-буково-ялицевих лісостанів спостерігається істотна перевага видів європейського походження. Частка транспалеарктів велика лише на ділянці заростаючого зрубу. До стадії середньовікового лісостану в орнітофауні спостерігаються значні коливання співвідношення представників різних типів фаун, але пізніше цей показник стає відносно стабільним.

Птахи букових лісостанів. Букові лісостани характеризуються багатим видовим складом рослинності і високою продуктивністю, однак у регіоні протягом останніх століть значною мірою вирубані. На їх місці створені культури смереки або луки та орні поля. Зведення букових лісостанів могло мати значний вплив на тваринне населення лісу, зокрема на птахів.

На ділянці 7-9-річного зрубу розвиваються зарості ягідних чагарників і багатий трав'яний покрив, а також підріст берези і явора, що істотно впливає на його орнітофауну, в якій значну частку становлять лучні та екотонні види. Орнітоугруповання такої ділянки досягає чисельності 6,2 пари/10 га.

У буковому жердняку віком близько 25-30 р. зменшилася чисельність видів, пов'язаних топічно і трофічно з трав'яним і чагарниковим ярусами, що є наслідком погіршення для них гніздопридатних і кормодобувних умов порівняно зі стадією "старого" зрубу. Натомість, з'являються типово лісові види: вівчарики жовтобровий Phylloscopus sibilatrix Bechst. і весняний Phylloscopus trochilus L., дрізд співочий і загальна чисельність орнітонаселення такої ділянки становить 18,9 пари/10 га. Відзначене збільшення чисельності зяблика, котрий, очевидно, використовує деревця для гніздування.

Середньовіковий буковий лісостан характеризується сприятливішими, порівняно з лісостанами молодших стадій, умовами існування птахів. Порівняно з жердняком, у середньовіковому лісостані показники видового багатства і чисельності птахів помітно більші (29,7 пари/10 га). Однак, стали рідкісними щеврик лісовий, синиця довгохвоста Aegithalos caudatus L., а звичайними - волове очко Troglodytes troglodytes L., синиця велика, з'явилися костогриз Coccothraustes coccthraustes L., дятел звичайний Dendrocopos major L. He виявлено деяких лучно-чагарникових видів - сорокопуда тернового, кропив'янки сірої.

Для пристигаючої і стиглої бучин характерні краще виражені, ніж у середньовіковому лісостані, підлісок, підріст і трав'яний покрив. Тут також домінує зяблик, частка якого дещо менша, ніж на стадії середньовікового лісостану, що зумовлено покращенням умов існування для інших видів. Чисельність орнітонаселення у лісостанах такого віку досягає 48,8 пари/10 га.

У гніздовому аспекті орнітоугруповання перестійного лісостану виявлено 28 видів, за чисельності 69,7 пари/10 га. Як і на попередній віковій стадії, абсолютним домінантом є зяблик. Співдомінант -вільшанка. Значний ступінь кількісного домінування цих видів є характерною особливістю букових і мішаних гірських лісів. Завдяки кращому розвитку вертикальної структури перестійного лісостану, а саме - краще розвиненому чагарниковому ярусу, збільшилося представництво кропив'янки чорноголової. Трапляння королика жовточубого пов'язане з наявністю на ділянці хвойних дерев. Види, характерні для букового лісу (вівчарик жовтобровий, мухоловка мала) представлені тут досить добре.

Динаміка параметрів орнітоугруповань букового лісостану у віковому ряду букових лісотанів на території Сколівських Бескидів мають ряд характерних рис. Кількість видів з віком лісостану збільшується: в перестійному лісостані їх у чотири рази більше, ніж на ділянці свіжого зрубу. Щільність населення птахів зменшується від "старого" зрубу до жердняка, а далі зростає до стиглого і перестійного лісостану. Подібність між орнітонаселенням двох сусідніх досліджуваних стадій становить 63-85%.

Орнітофауну букових лісостанів формують представники трьох типів фаун; лише в перестійному виявлено ще один: середземноморський. Найбільшу частку становлять європейські види, досягаючи максимуму в жердняку (83%). Частка транспалеарктів є найбільшою на ділянці "свіжого" зрубу. Характерно, що розподіл представників різних типів фаун, починаючи зі стадії середньовікового лісостану, є відносно стабільним.

Птахи смерекових монокультур. Проведені дослідження стосуються динаміки орнітофауни вікових стадій смеречника: (заростаючий зруб, незімкнуті насадження, жердняк, середньовіковий, пристигаючий і стиглий лісостани) у Сколівських Бескидах.

Загалом на ділянці, вкритій молодим смерековим насадженням віком близько 7 років, умови існування значно сприятливіші, ніж на свіжому зрубі, у зв'язку з чим видовий і чисельний склад птахів тут значно більший (11,2 пари/10 га). Продовжують гніздитися щеврик лісовий, вівсянка звичайна; виявлена також вільшанка. Завдяки наявності місцями розріджених листяних чагарників спостерігаються кропив'янки сіра і чорноголова, сорокопуд терновий. Крім того, у хвойних насадженнях регулярно відзначали синиць, дроздів та інші види, котрі гніздяться в сусідніх ділянках лісу, а сюди постійно залітають на пошуки корму. Плиска біла і камінка звичайна Oenanthe oenanthe L. в усіх випадках були приурочені до незасаджених місць і доріг. Залишені на зрубі дере-ва-насінники приваблюють дятлів великого строкатого і чорного, а також часто використовуються щевриком лісовим як присади.

Чистий смерековий жердняк є доволі бідним на птахів (12,0 пари/10 га). Основною причиною меншої чисельності орнітонаселення такого лісостану є висока зімкнутість крон і, як результат, затінення і пригнічення чагарникового і трав'яного покриву, що спричинило одноманітні та збіднені умови існування птахів. Тут майже відсутні освітлені прогалини, а також дерева, придатні для поселення дуплогніздників. Тут з'являються і переважають за чисельністю види, характерні для стиглого лісу: зяблик, вільшанка, а також відсутні на ділянці незімкнутих смерекових культур дрозди чорний і співочий, королик жовточубий.

Фауна птахів середньовікового смеречника набуває рис орнітофауни сформованого лісу. Чисельність орнітонаселення досягає тут 24,9 пари/ 10 га. Види, властиві для хвойних лісів: синиця чорна, королик жовточубий, синиця чубата Parus cristatus L., дятел трипалий Picoides tridactylis L., шишкар ялиновий Loxia curvirostra L. - становлять понад третину в орнітонаселенні лісостану такого віку.

Видовий склад птахів похідного смеречника віком близько 85 років мало відрізняється від складу птахів середньовікового лісостану, однак чисельність особин тут значно більша - близько 36 пар/10 га.

Згідно з орнітогеографічним поділом, фауну птахів смеречників формують представники європейського, транспалеарктичного і сибірського типів фауни. Чагарникові та екотонні види - переважно транспалеарктичного походження, тому їх частка є найбільшою на ділянках свіжого зрубу і незімкнутих культур, а з віком лісу вона зменшується. Натомість частка сибірських видів найбільшого значення набуває на пізніших вікових стадіях. Виявлена значна подібність співвідношення чисельності фауністичних груп птахів у пристигаючому, стиглому і перестійному лісостанах.

Птахи сіровільхових лісів. Переважна більшість сіровільхових лісостанів території НПП "Сколівські Бескиди" росте вздовж русел Опору, Стрия та їх приток, у пониженнях і переважно має вигляд витягнутих уздовж водотоків нешироких смуг.

Для видового складу орнітофауни вільхового лісостану властива присутність як лісових, так і чагарникових та екотонних видів птахів. Тут виявлено 40 видів, з яких до населення належить 24 чисельністю 22,9 пари/10 га. Абсолютним домінантом є зяблик (25,8%); співдомінанти - вівчарик-ковалик, кропив'янка чорноголова та вільшанка. Завдяки значному відсотку чагарників у рослинному покриві ділянки порівняно великої чисельності досягай соловейко східний Luscinia luscinia L. і кропив'янка сіра.

В орнітонаселенні вільхового лісостану присутні як типово лісові види (дрізд чорний, гаїчка болотяна Paruspalustris L., дятел звичайний), так і види, властиві для біотопів з розрідженою рослинністю та вологих місцеперебувань (очеретянка чагарникова Acrocephalus palustris Bechst., кобилочка річкова Locustella fluviatilis Wolf., щиглик Carduelis carduelis L., кропив'янка сіра). Цікаво, що тут виявлена досить велика чисельність дрозда гірського - 0,3 пари/10 га (ймовірно, це кочові особини).

Орнітофауну вільшняків формують переважно представники європейського (72%) і транспалеарктичного (17,5%) типів фауни. Значно меншу частку становлять види тайгового (5%) і середземноморського (2,5%) походження.

Сколівські Бескиди

Орнітофауна лісових екосистем НПП

Коментарі