Сколівські Бескиди

Гідрологія

Вода на нашій планеті всюдисуща, океани та моря займають понад 3/4 всієї поверхні Землі. Багаточисельні ріки, потоки, струмки, струмочки шумлять та дзюрчать і на території НПП "Сколівські Бескиди". Окрім цього океани та моря пересилають до нас вологу у вигляді дощів, снігу через атмосферу. Без вологи не можуть існувати всі рослини та тварини, які населяють наші гори. Гідрологічна мережа національного природного парку "Сколівські Бескиди" є важливим елементом природного середовища, що суттєво впливає на біологічне та ландшафтне різноманіття території. Під дією сили тяжіння вода збирається в понижених місцях та починає свій рух в напрямку до моря. Так формуються потоки, потім річечки, потім великі ріки. Практично всі форми рельєфу на Землі створені текучими водами або при їх активній та безпосередній участі. Мільярди років ріки воюють із земною тверддю. За цей час появлялися або зникали моря, піднімалися або опускалися гори, ріки неодноразово міняли напрямок течії.

Гідрографічна мережа Карпатського регіону України (за Г. А.Василевським, 1973) показана на іл. 11.

Іл.11. Гідрографічна мережа Карпатського регіону України (за Г.А. Василевським, 1973)

Характер гідрографічної мережі НПП визначають дві найбільші річки: р. Стрий (тече у субширотному напрямку між селами Новий Кропивник і Верхнє Синьовидне) та її права притока р. Опір (тече у субмеридіанальному напрямку між селами Верхнє Синьовидне і Гребенів). Русла цих річок проходять по лініях крупних тектонічних порушень. Всі інші річки та потоки (Орява, Рибник Майданский, Бутивля, Крушельниця, Уричанка, Ямельниця, Кам'янка, Павлів потік, Чудилів потік, Сопіт, Мала і Велика Річки, Зелем'янка і т.п.) є їх притоками (іл. 12). Орієнтація русел річок зумовлена переважно давніми тектонічними рухами та ерозійною діяльністю водотоків.

Іл.12. Схема гідрологічної сітки території НПП

Переважна більшість річок на території НПП є малими або середніми (до 10 км, рідше 10-25 км). Лише річки Стрий та Опір мають значно більшу довжину. Домінуючими типами річкових систем на території НПП є дендритовий і пір'ястий. Річкова мережа є густою, перевищує 1,0-1,3 км/км². Похил річок коливається в межах 10-30 м/км.

Найбільші річки та потоки в межах території НПП характеризує табл.3.

Таблиця 3. Найбільші ріки та потоки в межах території НПП

Дещо менший похил (до 10 м/км) характерний для відтинків річок Стрий та Опір, які проходять в межах НПП.

Всі річки на території НПП "Сколівські Бескиди" мають типово гірський характер з досить великою глибиною ерозійного врізу долин (260-400 м і більше), із значним нахилом русел, незначною глибиною та швидкою течією. Гірський характер річок проявляється і в бурхливих повенях та паводках, після яких часто змінюється форма та місце знаходження русла - то тут то там утворюються наноси ґрунту, гальки. Для русел річок властиві ступінчасті поздовжні профілі, наявність порогів, перекатів, невеликих водоспадів та наносних акумулятивних форм (кіс, побочнів).

Вода, що розпочала свій рух у вигляді невеликого струмка, поступово, об'єднуючись з іншими струмками, збільшує свою силу та потужність. Сила струмка у верхів'ях спочатку невелика - він весело жебонить, ховаючись у травах та обминаючи навіть невеликі камінці. Але поступово сила потоків об'єднується і невелика річечка розмиває гірські породи, пересуваючи не тільки окремі глинисті частинки чи піщинки, але й дрібні камінці. На схилах гір, навіть серед густого лісу, добре видно шляхи, які прокладають ці потоки - їх русла глибоко врізаються в підстилаючі породи. Енергія русла зростає - на крутих гірських схилах і на берегах річок уже чути не тільки шум води, але й гуркіт каміння, яке вона перекочує. Уламки каміння, глинисті частинки, пісок відносяться водою. Береги стають крутіші, дно заглиблюється. Навіть розмивши глинисті рихлі породи та дійшовши до суцільного шару каміння, вода не припиняє своєї діяльності. В щільних шарах реліктових закам'янілих пісковиків утворюються тріщини і твердий камінь підкоряється силі води та руйнується. Таке руйнування та поглиблення дна потоку називається водною ерозією (від латинського - роз'їдати).

Річки, перетинаючи на своєму шляху зони гірських порід різної твердості, формують долини специфічної будови: від вузьких, майже без терас (у місцях перетинання щільних кам'янистих порід), до широких, добре терасованих (у місцях перетинання м'яких порід). На річках НПП переважають поперечні профілі У-подібної форми (іл. 13).

Іл.13. Форми річних долин: а - верхів'я (V-подібний профіль); б - середина течії (формування кількох терас); в - нижня частина ріки (широкі річкові долини з меандрами)

Береги також зазнають потужної дії води. Тут вода не тільки підмиває та руйнує породи, із яких складається берег, але й розмиває та переносить все те, що осипається зверху з підмитого нею берега (іл.14).

Іл.14. Руйнування берегу під впливом річки

Біля крутих оброблених водою берегів, як правило, найшвидша течія. З нависаючого обриву осипається ґрунт та каміння і тільки дерева з усіх сил опираються руйнівній силі води, утримуючи корінням берег. Але після кількох років боротьби ці вірні охоронці суші не витримують, особливо під час повеней чи після сильних дощів, падають у воду і тоді ціле дерево із ще зеленим листям чи хвоєю, підхоплене бурхливим потоком, несеться бистрою водою. Річка, як правило, більше підмиває один із берегів, поступово віддаляючись від іншого. Зокрема, інтенсивне підмивання правого берега р.Опір (в околицях м. Сколе) загрожує прокладеному поряд нафтопроводу, тому тут здійснюються берегоукріплюючі роботи. За течією підмиті береги чергуються (в одному місці - правий, в іншому - лівий), в результаті чого поступово з часом ріка стає все більш звивистою, на ній утворюються петлі - меандри (назва походить від древньої грецької назви дуже звивистої ріки на півострові Мала Азія). Такими хитрими маневрами ріка протягом тривалого часу (віками) формує широку долину. В межах зони діяльності НПП добре виражені меандри утворює ріка Стрий біля сіл Довге, Підгородці і Рибник (іл. 15).

Іл.15. Меандри річки Стрий

Гідрологічний режим річок в межах НПП характеризується наявністю яскраво вираженого весняного водопілля та кількох (до 8-9) паводків з підйомом рівня води на декілька метрів.

При інтенсивному таненні снігів чи при сильних дощах водність рік та потоків збільшується, зростає руйнівна сила води. В останніх числах липня - на початку серпня 2004 р. в околицях м. Сколе пройшли сильні дощі, які активізували діяльність малих потоків та річок. Дуже сильні руйнування були завдані річкою Кам'янка - під дією води в кількох місцях була зруйнована дорога до с.Кам'янка. Значні зміни в конфігурації русел, зсуви на берегах спостерігалися на невеликих потоках (Павловому, Чудиловому, на Великій та Малій Річках).

Річка постійно переносить розрихлену масу піску та каміння. Але зрушити всю масу наносів, особливо тих, що поступають під час сильних дощів чи танення снігу, ріка не може, деяку частину рихлого матеріалу залишає "про запас" до часу, коли знову набере в себе якомога побільше води та зможе пересунути всю цю масу вниз за течією. Але, мандруючи по долині, ріка часто починає заглиблювати русло в іншому місці. На березі утворюється рівна долина, яка часто заростає травами чи лісом. Про дно ріки, яке було тут раніше, свідчить пісок та галька під шаром трави. При поступовому заглибленні русла на берегах ріки формується ціла система терас.

На території НПП по берегах гірських річок формуються тераси з висотами: перша - до 1,5 м; друга - 2,5-3,0 м; третя -12-15 м. У долинах найбільших річок Стрий та Опір сформувалися також високі тераси: четверта - 30-35 м; п'ята - 45-55 м; шоста - 65-75 м; сьома -90 м; восьма -150 м. Рівні долини по берегах річок наші предки часто вибирали для будівництва житла, називаючи їх "майдан". Тому в Карпатах та Прикарпатті поряд із ріками часто трапляються села із такою простою назвою - Майдан. Одне із них знаходиться в межах НПП на березі річки, в якій колись було багато риби, тому й назвали її - Рибник

Майданський, щоб відрізнити від іншої річки, яка тече біля сіл Зубриця та Головецьке. Далі ці ріки зливаються разом та впадають в р.Стрий.

Густота річкової мережі в межах НПП коливається від 1 до 7 км/км2. Найбільша густота річок та потоків у басейнах рік Рибник, Бутивля, Уричанка, Крушельниця та Опір.

Частинки гірських порід, які ріка підхоплює на дні, забирає із розмитих берегів або приймає від своїх родичів - невеликих потоків, тобто весь нерозчинний матеріал називається алювієм (з латинської - нанос, намив). Особливо багато твердих частинок поступає в ріку при таненні снігу та під час сильних дощів та злив. Дрібні глинисті частинки можуть довго (тисячі кілометрів) мандрувати рікою - це та муть, яку добре видно у воді під час дощів. Крупні уламки каміння перекочуються водою, їх круглі краї обтираються (так формуються валуни та галька). При подальшому їх руйнуванні та подрібненні утворюється пісок.

Цікавими для туристів є водоспади та перекати на ріках та потоках НПП. Найбільш відомими на території Сколівських Бескид є водоспад на р. Кам'янка (іл. 16) в Сколівському л-ві та водоспад Гуркало (іл. 17) на р. Мала Річка біля с. Корчин.

Іл.16. Водоспад на р. Кам'янка (липень 2003 р.)



Іл.17. Водоспад Гуркало на р. Мала Річка

Перекати трапляються на всіх потоках та ріках НПП, але особливо мальовничими вони є на р. Рибник Майданський, Павловому та Чудиловому потоках (іл. 18).

Іл.18. Перекати на Чудиловому потоці

В межах НПП "Сколівські Бескиди" виявлено 27 джерел з мінеральною водою (табл.4).

Таблиця 4. Джерела мінеральних вод, розташовані в межах НПП "Сколівські Бескиди"

На території НПП часто можна побачити невеликі струмки, які витікають із землі чи прокладають собі дорогу через тріщини в скелях. Доля води, яка випадає у вигляді дощу або снігу, складається по-різному: частина її стікає у водойми, частина -зразу ж випаровується, деяку долю використовують рослини та тварини для забезпечення свого життя, решта - просочується через гірські породи. Співвідношення цих складових частин водного балансу може суттєво змінюватися навіть в одній і тій же місцевості та залежить від інтенсивності та тривалості опадів,  крутизни схилів, водопроникності гірських порід, видового складу рослинності та від пори року. В ґрунті безперервно вода може вільно перетікати з місця на місце -тоді її називають вільною. Частина води утримується навколо частинок гірських порід та не може вільно перетікати по тріщинах та порожнинах у ґрунті. її називають зв'язаною. Саме наявність вільної та зв'язаної води визначають вологість гірських порід. Підземні води безперервно рухаються - на них навіть і глибоко в ґрунті діє сила земного тяжіння. Але рух води визначається наявністю рихлих чи твердих порід. Дуже погано вода проникає через щільні глинисті породи, їх інколи називають водоупором. Через порожнини в породах вода вибирається на поверхню і тоді ми чуємо веселий дзюркіт струмка. Підземні води чистіші в порівнянні із поверхневими -гірські породи виконують роль природного фільтра, затримуючи тверді частинки і навіть деякі розчинені речовини. Проходячи через підземні горизонти, вода часто збагачується різноманітними мінеральними речовинами - так виникають мінеральні води. В залежності від рівня мінералізації підземні води ділять на лікувально-столові (мінералізація 2-8 г/л), лікувальні питні (менше 13 г/л), купальні (10-140 г/л).

Слід вказати, що частина лісових масивів Підгородцівського лісництва входить до складу округу санітарного захисту курорту Східниця. Джерела мінеральних вод, розташовані в цьому селищі, уже багато років використовуються для оздоровлення відпочиваючих (іл. 19).

Іл.19. Джерело мінеральної води в кв. 16 Підгородцівського лісництва біля смт. Східниця

Архівні матеріали свідчать, що на території НПП до 1939 р. існували курорти європейського значення (іл. 20).

Іл.20. Лікувальний заклад "Шматерівка" в урочищі Зелем'янка біля с.Гребенів (Репродукція з поштової картки 20-х XX ст.)

На даний час джерела мінеральної води практично не використовуються. Разом з тим значна кількість джерел на території НПП або в його околицях до цього часу детально не досліджені. Можливо вивчення їх мінерального складу виявить якісь унікальні лікувальні властивості води, або, принаймні, дозволить визначити можливі напрями їх використання.

Цікавим об'єктом на території парку є озеро Журавлине (існує ще й інша місцева його назва - Мертве озеро). Воно отримало назву від журавлини болотної, яка росте тут на оліготрофному сфагновому торфовищі.

Поруч з журавлиною зростають рідкісні в Бескидах пухівка піхвова, осока багнова, росичка круглолиста. На північному березі озера - рідкісний смереково-ялицевий ліс на брилово-скелетному гірсько-лісовому підзолистому ґрунті, у покриві якого крім зелених мохів, чорниці, папоротей, зростають занесені до Червоної книги України плаун колючий та плаун-баранець. Вузьку смугу вздовж берега утворює рідкісне смереково-ялицеве угруповання, у моховому ярусі якого панує левкобрій сизий (до 50%), більш характерний для рівнинних соснових лісів. Тут же є фрагменти рідкісного вербового угруповання, у покриві якого неподільно домінують осока трясучковидна та сфагновий мох.

На даний час спостерігається заростання цього озера (іл.21).

Іл.21. Заростання озера

Під впливом сфагнових мохів, осок та іншої рослинності на озері формується сплавина (іл. 22 та 23), яка є початковим етапом утворення верхового болота.

Іл.22. Формування сплавини на озері "Журавлине"



Іл.23. Сплавини на озері Журавлине

Значний науковий інтерес представляє болото „Завадківське" (іл. 24) площею до 5 га. За характером рослинного покриву та особливостями генезису це болото належить до типових верхових боліт з добре вираженою у рельєфі піднятою центральною частиною.

Іл.24. Верхове болото "Завадківське"

На сьогодні у рослинному покриві підвищеної частини болота панують чагарники, зокрема, лохина та сфагни. Висоти чагарникового ярусу - до 60 см; поміж лохиною зростає пухівка піхвова, а як домішка трапляються такі види як брусниця, чорниця, андромеда багатолиста та журавлина болотна. Моховий ярус представлений сфагнами тарунянкою ялівцевою.

Схилова (рівнинна) частина болота вкрита трав'яною рослинністю з перевагою осок (двотичинкової та звичайної), пухівки та участю болотного різнотрав'я. Ця частина болота більш зволожена, тут зростає низка цікавих рослин, зокрема, шолудивник лісовий, пальчатокорінник дудчастий, валеріана цілолиста, чемериця біла, перстач прямостоячий, комиш лісовий, гадючник в'язолистий, гравілат річковий тощо. Верба попеляста утворює невеликі куртини.

Тут чітко вже проявляється процес сильватизації трав'янистих болотних угруповань, заростання відкритих колись боліт лісом, зокрема, смерекою. Слід зазначити, що на болоті зростає аборигенна смерека європейська з гостролускатими шишками. Це свідчить про природний хід заселення болота деревною породою, природну зміну болота лісом.

Коментарі