Головна
Новини НПП
Механізми громадського контролю
Комунікація з громадськістю
Послуги
Садивний матеріал
Основні дані
Завдання НПП
Законодавство
Природні умови
Рослинність
Ліси
Тваринний світ
Птахи
Об'єкти неживої природи
Путівники
Туристичні маршрути
Публікації про НПП
Джерела інформації
Рекомендовані сайти
Фотогалерея
Відео
Контакти


Зубри в Сколівських Бескидах

Василь Приндак

У Національному природному парку діє 10 природоохоронних програм, мета яких збереження й відтворення тваринного та рослинного світу. Однією з найуспішніших є програма «Поновлення популяції зубрів у Майданському лісництві». Вона була затверджена Державним комітетом лісового господарства України та Міністерством охорони навколишнього природного середовища 2007 р.

зубри

Підвишення рівня біотичного й ландшафтного різноманіття Сколівських Бескидів шляхом відновлення оптимальної за чисельністю субпопуляції зубрів на території Українських Карпат з подальшим формуванням транскордонної демографічно стабільної їх метапопуляції у східній (Словаччина-Польща-Україна) частині Карпат, а також забезпечення комплексних довготривалих наукових досліджень за процесом реінтродукції зубра - одне з пріоритетних завдань.

Програма включає:

- підбір тварин для реінродукції з урахуванням генетичного фактору;
- реінтродукція зубрів та формування лекальних сублопуляиій у межах Сколівських Бескидів;
- встановлення чисельності майданської субпопуляції з огляду на її локалізацію та вплив соціальних чинників.

Її виконавцями є:

- Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства,
- НПП «Сколівські Бескиди»,
- Інститут екології Карпат НАН України,
- Національний лісотехнічний університет,
- Львівський національний університет ім. Франка,
- Львівська академія ветеринарної медицини ім. С. Гжицького.

На виконання цієї програми 10 червня 2009 р. у вольєр Майданського лісництва НПП «Сколівські Бескиди» було завезено 6 особин зубра з парку диких тварин Гера (Німеччина), як гуманітарний вантаж. Згодом Зубрів випустили в природу. А 12 листопада 2010 року сюди завезено ще 5 особин зубра (4 самці і 1 самка) з Національного парку «Баварський ліс» (Німеччина) та центру відновлення тварин «Маршфельдські замки» (Австрія). Зубри пройшли 30-денний термін карантину і в лютому 2011 року були випущені в природу. Зараз вони сформували стадо, уже є приплід.

За зубрами ведеться постійний контроль з боку науковців, ветеринарів, представників Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства й Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області.

Мало кому з сучасників щастило зблизька бачити в природі цього величезного дикого бика з могутньою шиєю та круто вигнутими рогами. Повірте, відчуття незабутні, немов перемістився крізь століття в машині часу. Історія зубрів на території України сягає 1965 року. У природних умовах утримуються 10 популяцій та груп (Волинська, Київська, Чернігівська, Сумська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька та Вінницька області). У давнину вони були поширені в лісах Європи. В Україні зубри зникли в 16-17 століттях. У 1902 р. їх завезли в Асканію-Нову, 1913 р - у царські мисливські угіддя в Криму (нині Кримський природний заповідник). Під час громадянської війни обидві групи тварин загинули. Така ж доля спіткала під час Другої світової війни зубрів, завезених у Крим 1937 року. Доля наших зубрів, як, зокрема й бізонів, трагічна. На початку минулого століття дикий зубр уже існував лише у Біловезькій пущі та на Кавказі. Останній біловезький велетень загинув від кулі браконьєра у 1919 р., а в кавказьких горах він протримався аж до 1928 р.

Так зубри опинилися на грані вимирання, на них чекала доля мамонтів. Лише скрупульозна праця спеціалістів мисливського господарства повернула їх у дику природу. Спочатку за відновлення чисельності зубра взялися у Біловезькій пущі, на території Польщі, у зоопарках інших країн, пізніше - на Кавказі та в Асканії-Новій. Згодом у Приоксько-Терасному заповіднику організували Центральний зубровий заповідник і вже невдовзі поголів'я цих ровесників мамонта сягнуло кількох тисяч.

Повернувся зубр і у свої давні володіння в Галичині. Навесні 1965 р. на Львівщину завезли першу групу звірів - 10 голів білове-зько-кавказької лінії, яких оселили поблизу гори Секул та швидкоплинної річки Бутивлі.

Чинників зміни чисельності є дуже багато. Головними причинами смертності зараз є хвороби, імбридінг (близькородинне схрещування) та зіткнення з транспортними засобами.

Вони тримаються звичайно невеликими сім'ями або стадами (до 50 особин). Старі самці живуть поодинці, пристають до гурту лише під час розмноження. Живляться травою, листям, пагонами і гілками дерев та чагарників, корою, а також сіном. Статевої зрілості самець досягає у 2-3-річному віці, а самка у 2-річному. Період розмноження настає у серпні-вересні. Самка раз на рік після 9-місячної вагітності, народжує одне, рідко двоє малят. Лактація триває 8-10 місяців. Зубр добре розмножується. Практично все сучасне поголів'я походить від тварин, яких розводили в неволі з 1929 р., коли в Польщі було створено перший розплідник під егідою Міжнародного товариства збереження зубра. У 1946 р. створено зубровий розплідник у білоруській частині Біловезької Пущі.

Вид занесений до Червоної книги України (1991), Червоної книги МСОП та Європейського Червоного списку (1991). Полювання на зубра заборонено з 1923 р., відстріл тварин провадиться лише з метою селекції за спеціальним дозволом. Слід створювати нові осередки реакліматизації зубрів у лісовій, лісостеповій та степовій зонах, невеликі (25-50 голів) популяції в мисливських господарствах.

Сподіваємося, що цей неповторний звір у майбутньому буде красуватися на просторах Сколівських Бескидів. На це й спрямовані наші зусилля.

Коментарі

Ім’я або нік
Пошта
Сайт