Головна
Новини НПП
Механізми громадського контролю
Комунікація з громадськістю
Послуги
Садивний матеріал
Основні дані
Завдання НПП
Законодавство
Природні умови
Рослинність
Ліси
Тваринний світ
Птахи
Об'єкти неживої природи
Путівники
Туристичні маршрути
Публікації про НПП
Джерела інформації
Рекомендовані сайти
Фотогалерея
Відео
Контакти


Реакліматизовані види ссавців

На території НПП реакліматизовано один вид - зубр європейський. Після завезення зубрів з Біловежської Пущі (1965 p.), їх близько двох років тримали безпосередньо біля с. Коростів в загоні площею 3-4 га (до 8 га, за твердженням єгеря Рапея М.С). Годівля зубрів узимку буряками, картоплею призводила до захворювань, тому в квітні 1967 р. їх випустили в угіддя. Після випуску звірі трималися в урочищах Дми-трівка, Яблінка, Запотічний Коростівського лісництва, переходили в угіддя Майданського лісництва. Взимку збивалися в стадо, а влітку ходили меншими групами. У зимовий період при підвезенні єгерями сіна, кормів - йшли за саньми. Після зменшення об'ємів підгодівлі зубри часто заходили в село Коростів, до стіжків сіна, викликаючи невдоволення місцевих жителів. Згодом звірі покинули угіддя Коростівського лісництва та мігрували на південний захід, за 20-25 км від місця випуску. Причиною міграції були важкі умови зимування (високий сніговий покрив, стрімкі гірські схили, недоступність кормів та ін.). Крім того, в кінці 80-х років XX ст. перестали існувати радгоспи, які заготовляли багато сіна на Сколівських полонинах, що ставало кормом цих звірів у важкі зими. У весняно-осінній період зубри, сліди їх життєдіяльності (поїди, лежанки, екскременти, сліди) зареєстровані в угіддях Крушельницького, Майданського, частково Бутивлянського лісництв, у зимовий - Завадківського лісництва.

У сніжний період основними місцями перебування зубрів є хребет Росохацькі Полонини (НПП "Сколівські Бескиди") та прилеглі угіддя ДП "Галсільліс". Росохацькі Полонини - гірський хребет на території національного природного парку "Сколівські Бескиди" та північно-західної частини ДП "Турківське ЛГ". Протяжність хребта з південного сходу на північний захід понад 15 км. Найбільші вершини хребта: Високий Верх (1176 м.), Менчіл (1085 м.).

Міграція зубрів на південні схили Росохацьких Полонин спричинена погодними умовами. При циклонах, які зимою характеризуються снігопадами, деколи значними, переважають південні вітри. Вони сприя ють формуванню на північній стороні хребта глибокого снігового покриву, значних заметів, які створюють небезпеку сходження снігу і стають важкопрохідними. Південні схили хребта, внаслідок здування снігу вітром, характеризуються незначним сніговим покривом. Антициклони супроводжуються сонячною погодою, холодними вітрами північного напрямку. Південні схили, захищені від вітру хребтом, прогріваються краще, ніж північні, температура на південних схилах вища, менший сніговий покрив. Південні схили хребта- полонини (межа лісу пролягає, здебільшого, за 100-150 м до вершин). Тут біля підніжжя хребта, паралельно, розташовані значно менші (до 800 м) покриті лісом вершини - Кичери - зимові стації перебування зубрів. Північні схили - покриті лісом до вершин. Міграція зубрів з південних схилів хребта Росохацькі Полонини приурочена до сходження снігового покриву на північних схилах хребта (Хоєцький, 2002).

Зимові стації зубрів, крім хребта Росохацькі Полонини, знаходяться і в інших частинах Сколівських Бескид. Зокрема, в 90-х роках XX ст. виявлена зимівля зубра-самця в районі хребта Парашка, двох зубрів (ймовірно самки з телям) на хребті Сопітська полонина. Основними біотопами звірів були південні схили хребта, які характеризувалися кращими умовами зимівлі (меншим сніговим покривом, кращою доступністю кормів, наявністю зрубів).

У зимовий період зубри здійснюють незначні переходи, відстань від лежанки до лежанки становить приблизно 200-300 м. При незначному сніговому покриві звірі не підходять до стіжків сіна, а живляться, в основному, ожиною. В грудні 2001 р. стежкуванням чотирьох зубрів в угіддях Завадківського лісництва зареєстровано живлення ожиною (Rubus hirtus L.), бузиною {Sambucus sp.), вербою (Salix caprea L.), малиною {Rubus idaeus L.), горобиною (Sorbus aucuparia L.) і вільхою (Alnus glutinosa (L.) Gaertn.). Зареєстровано підходів до корму: ожина - 19 (безпосередньо поїдів - 43); бузина - 3 (7); верба - 5 (9); клен- 1 (1); чорниці - 1 (1); вербова кора - 1 (1).

У березні 2004 p., під час стежкування зубрів, виявлено живлення вербою, ялиною, горобиною, бузиною, ожиною (таблиця 1).

Таблиця 1. Поїди деревно-чагарникової рослинності Bison bonasus в угіддях Завадківського лісництва

Вид Поїди, шт.
Слабкі Середні Сильні
Верба 30 28 128
Ялина 17 2 4
Горобина 7 - -
Всього 54 30 132

Найінтенсивніше звірі споживали кору верби. Із загальної кількості поїди верби становлять понад 80%. Ялина не належить до улюблених кормів зубра. Пошкодження ялини зубром полягало, в основному, в живленні корою; деякі невеликі екземпляри були поламані.

З метою вивчення зимових запасів кормів, в угіддях Завадківського лісництва у місцях зимової концентрації звірів була проведена оцінка проективного покриття ожини на території 15 виділів. Значна площа в насадженнях 41 і 42 кварталів вкрита ожиною. При нещільному і неглибоку сніговому покриві (до 50 см.), ожина є одним із основних кормів зубра.

Коментарі

Ім’я або нік
Пошта
Сайт