Головна
Новини НПП
Механізми громадського контролю
Комунікація з громадськістю
Послуги
Садивний матеріал
Основні дані
Завдання НПП
Законодавство
Природні умови
Рослинність
Ліси
Тваринний світ
Птахи
Об'єкти неживої природи
Путівники
Туристичні маршрути
Публікації про НПП
Джерела інформації
Рекомендовані сайти
Фотогалерея
Відео
Контакти


Стежками легендарної Тустані

Зупинка 5. Другі, внутрішні ворота

Зі східного боку Каменя, де підступ був найбільше спрощений, проходила лінія оборони у вигляді трьох ровів з валами. Вони підходили впритул до південного рову з валом і йшли паралельно на північний захід. Призначення цієї лінії оборони - утримувати супротивника на певній відстані від основних укріплень. Східна лінія оборони розміщена відносно недалеко від дитинця (центральної скельної групи) - від 35 до 65 м. Таке незначне віддалення оборонної лінії гарантувало її додатковий захист безпосередньо зі стін дитинця, які були значно вищими від зовнішньої лінії оборони.

Досить цікаві результати отримано під час аналізу зони обстрілу з вершини Каменя. За основу відліку взято найвищу точку забудови на Верхній Площадці - вежу. Отже, віддаль по прямій до центральних укріплень дорівнює лише 75 м. Найбільша віддаль до південно-західного та південно-східного боків дорівнює 110 м. Отже, як бачимо з короткого аналізу, площа городища повністю підпорядкована центральному фактору захисту - скельній групі Камінь. Безперечно, вали не насипалися "під циркуль" навколо скель, проте їхнє розміщення дає підставу стверджувати про їх цілеспрямоване будівництво і максимальне використання захисних властивостей. З вершини Каменя та зовнішніх оборонних стін дитинця можна було повністю прострілювати територію городища. У східній лінії оборони було влаштовано двоє воріт. Північні контролювали дорогу, яка проходила по гребені Гостинця і виводила на магістральні шляхи в напрямку до Східниці та Дрогобича. Південно-східні ворота були внутрішніми. Через них проходив зв'язок із потоком людей, які з південного боку могли потрапити на територію "окольного граду". Воротна вежа мала розміри 6x7 м і з'єднувала штучно розірвані вали з ровами, ускладнюючи вільний доступ на територію фортеці на випадок прориву оборони. Вони доповнювалися частоколом, між яким були спеціальні майданчики для встановлення каменеметних машин.

На даний час ця територія заросла лісом. Густі крони дерев утворюють щільний намет, який пропускає дуже мано сонячного світла. Лісостан формують бук, ялиця, смерека, в підліску куртинами зростає ліщина звичайна. В умовах Сколівських Бескид це кущ, інколи росте як невелике деревце.

Ліщина звичайна. Росте кущем висотою до 5 м., зрідка - дерево третьої величини. Кора пагонів сіро-коричнева, гладка. Гілки густо вкриті великими, м'якими опушеними листками. Цвіте до розпускання листя. Чоловічі квіти зібрані у добре помітні багатоквіткові сережки. Жіночі квіти невеликі - розташовуються на вершині бруньок, дещо товстіших за звичайні. Якщо уважно придивитись, можна побачити червоні ниткоподібні рильця, що вловлюють пилок, який розлітається із чоловічих сережок. Листки в нижній частині куща дрібні, округлі або овальні; в середній-найкрупніші, широкі, оберненояйцевидні, з різко вираженим загостренням; у верхній частині - округлі, дещо загострені на вершині або яйцевидні. Восени на кущах дозрівають горшки, обгорнуті зеленими плюсками. Ліщина - тіневитривалий кущ, який добре росте в широколистяних та мішаних лісах. Часто утворює густі зарослі на узліссях. Має добре розвинену кореневу систему, яка дозволяє їй рости на крутих схилах, в розщілинах скал (навіть там, де є хоч незначна кількість наносної землі). Відіграє важливу роль, як ґрунтозакріплююча рослина в горах.

Трав'яне вкриття в насадженні формують типові лісові види - зеленчук жовтий, медунка темна, горлянка повзуча та ін.

Медунка темна. Багаторічна вкрита жорсткими волосками рослина, висотою до 30 см. Прикореневі листки серцевидні на довгих черешках, стеблові - сидячі. Цвіте в квітні-травні. Квіти спочатку рожеві або червоні, пізніше стають пурпурно-фіолетовими або синіми. Ранній розвиток та цвітіння медунки пов 'язане з тим, що вона росте в густих листяних насадженнях, тому спішить використати сонячне світло поки не розпустилися листки дерев. Квітиу медунки двох типів - одні крупніші, мають маточку довшу за тичинки, інші - дрібніші, з тичинками довшими за маточку. Квіти запашні, духмяні, утворюють велику кількість нектару з чим і пов'язана українська родова назва рослини. Весною медунку охоче відвідують джмелі та бджоли, забезпечуючи запилення, яке відбувається тоді, коли пилок попадає на приймочки квіток, що різняться будовою -рослина подбала іцоб відбувалося тільки перехресне запилення. В народній медицині медунка використовується для лікування дихальних шляхів, з чим і пов'язана родова латинська назва рослини "пульмонарія" - легенева.

Горлянка повзуча. Багаторічна рослина із повзучими наземними пагонами та чотиригранним стеблом, яке на двох протилежних гранях опушене розсіяними волосками. Стеблові листки супротивні, майже сидячі; прикореневі - на довгих черешках овальні або обернено-яйцевидні. Квіти сині, зібрані в кільця та обгорнуті приквітковими листками. Віночок квітки своєрідної будови - верхня губа слабо розвинута, а нижня - трилопатева із великою середньою пластинкою. Тичинки і маточка виглядають з квітки, тому в дощову погоду верхні приквіткові листки опускаються донизу захищаючи їх від крапель води. Плоди - округлі чотирьохгранні горішки.

Бук в околицях Тустані разом із ялицею формує природні деревостани, домішкою в них є смерека. Вік бука в насадженні дуже різний - переважають дерева середнього віку але місцями трапляються старі, дуплисті буки, є буковий підріст (молоде покоління).

Бук лісовий. Відносно вибагливий до тепла, вологості повітря і ґрунту зростає на територіях де кількість опадів не менша 500 мм протягом року. Негативно впливають на бук пізні весняні заморозки і літня посуха. Мало вибагливий до світла, але дуже добре використовує ту невелику кількість сонячних променів, що попадають під намет лісу - листя у нього розташовується так, щоб максимально перехопити світловий потік. Тому, хоч під наметом материнського лісу завжди панують сутінки, підріст бука може кілька десятків років витримувати нестачу світла. У густих букових лісах, як правило, бідний підлісок з чагарників, мало трав. Але весною тут буяють так звані ефемероїди - рослини, що цвітуть короткий час до повного розпускання листя дерев та до утворення густої тіні під кронами. В урожайні роки бук утворює багато горішків, які охоче поїдають тварини (дикі свині, ведмеді, миші). У господарських лісах бук рубають у віці 90-150 років, поки рівень пошкодження деревини дереворуйнівними грибами є найнижчий. А взагалі, бук може доживати до 250 та більше років. Після відмирання товсті стовбури старих буків тривалий час (10-20 років) стоять та поволі руйнуються.

<<< назад | на початок | вперед >>>

Коментарі

Ім’я або нік
Пошта
Сайт