Сколівські Бескиди

Стежками легендарної Тустані

Зупинка 3. Перші ворота, в'їзд

Згадані об'єкти, як і Тустань загалом, привертали увагу багатьох дослідників. Більшість учених через важкодоступність слідів на скелях і частково через маловивченість об'єкта зараховували його до пам'яток польського будівництва XIV ст. (Раппопорт П.О). Натомість розвідкові розкопки, які провів 1962 року П.О.Раппопорт, засвідчили, що поселення людей існувало тут уже в Х-ХІ ст. Детальні архітектурні дослідження, які ми розпочали 1971 року, дали підставу констатувати, що кам'яним оборонним спорудам передували раніші дерев'яні. Весь період існування укріплення повністю пов'язаний із його дерев'яною забудовою, сліди якої надзвичайно добре збереглися.

Тустань - це наскельне місто-фортеця, яке існувало на трьох скельних групах: Камінь, Острий Камінь та Мала Скеля і було єдиним оборонним комплексом. Тустань стояла на торговому соляному шляху, поблизу інших шляхів, які поєднували Східну Європу зі Західною.

Камінь - розміщений на закінченні височини, що пролягла між Церковним, Вороновим та Гусячим потоками. Природне розташування скель винятково вдале. Ці потоки з північного сходу, півдня та південного заходу є надійною перешкодою для напасників. Донині зберігся топонім "Стави" (невелика долина з Вороновим потоком), хоча самі стави вже віддавна тут не існують.

На півночі перед собою бачимо потужний скельний масив, відомий під назвою Камінь - це основне місце забудови і один із найбільших масивів. На південь, після моста, але перед скелями, в тому місці, де дорога підходить до оборонного рову, була перша в'їзна вежа. Вона давала можливість в'їхати на територію підгороддя Тустані, а основна дорога проходила по дну рову, який обходив фортецю з півдня і виводив на східну сторону. Це одна із основних магістралей. Ширина дороги 1,5-2 м, вона прекрасно вимощена каменем, з правого боку її оточує високий вал-дамба, який захищав її від розливу ставу, і з лівого боку, на виступі, проходила ще одна лінія оборони. Таким чином відвідувач, який проїжджав ворота, опинявся у своєрідному тунелі між оборонними юнструкціями з півночі і оборонним валом з частоколом нагорі з півдня.

Власне по цьому тунелі його можна було супроводжувати до східної сторони, і лише там він міг через другі ворота вийти вже безпосередньо на територію окольного граду.

Як засвідчили археологічні дослідження цієї території, сучасна поверхня була на 2-3 метри вища від колишньої, таким чином, намул чи культурний шар на цій території ставів виріс до трьох метрів. Залишки дамби мають набагато кращий стан збереження ї своє продовження з . південного боку, з боку скельної групи Жолоб. Поблизу воріт І в'їзду на територію були розміщені і перші сторожеві приміщення воїв Тустані.

Саме тут вдалося знайти залишки вогнища і напівземлянки, яка вказує на те, що тут були додаткові господарські і сторожеві споруди.

Фортеця неодноразово горіла, але, як Фенікс, знов і знов відроджувалася. Нам відомо 5 будівельних періодів, коли її зовнішній вигляд повністю змінювався не лише за своїми розмірами, але і за висотою і характером дерев'яних конструкцій, зведених на скелях. Приблизну уяву про цей об'єкт у час його найбільшого розквіту станом на XIII століття дає ілюстрація (іл. 4) у гіпотетичній реконструкції Михайла Рожка і графічному виконанні Романа Яблонського.

4. Дерев'яна забудова V-го будівельного періоду Тустані з водоймищем. Вигляд з півдня. Реконструкція М. Рожка. Малюнок Р. Яблонського. Комп'ютерна обробка М.Рожка

Саме цей варіант, V будівельний період, взятий попередньо за основу можливого відтворення фортеці, яка буде відбудована за державні кошти. Тут ми чітко бачимо на передньому плані залишки дамби, яка перегороджує долину, із спеціальним шлюзом для спускання надмірної кількості води. Дзеркало води, в якому відбиваються як оборонні споруди, так і самі скелі, ворота, через які в'їжджалося і про які уже говорилося вище, а між двома іншими лініями, частоколом і стінами, власне по дну рову, проходила сама дорога. Дальше ми бачимо другу лінію оборони заввишки 1З м, яка мала стосунок до пізнішого періоду, тобто побудована в ХІ-ХІІ століттях. І найцікавішим, і найімпозантнішим об'єктом, безперечно, є забудова, яка безпосередньо розміщена на самому Камені. Вона своїми стрімкими дахами вистрілює в небо, втілюючи надзвичайно багату фантазію наших далеких предків, які будували не лише зручно для життя і оборони,але й красиво.

Через закінчення височини проходять дві великі скельні складки, що на висоті 51 м над рівнем прилеглої долини утворюють невелике природне Подвір'я, добре захищене скелями з північного сходу та південного заходу. Східна складка сягає висоти понад 50 м: найвища її точка розміщена поблизу підніжжя схилу, а над рівнем Подвір'я вона не вища ніж 10 м. До східної скельної складки входить група скель. Найбільша, південна частина умовно названа Великим крилом. Значно менші розміри має Мале крило, що розташоване на північному схилі височини і складається з декількох скельних об'ємів. Ще менші виміри має Малий Камінь, що є окремим цілісним монолітом. Між Великим крилом та Малим Каменем розташований невеликий майданчик, над яким підносяться різні за об'ємом окремі камені.

Місто-фортеця Тустань виникла на одному із соляних шляхів, який вів із Дрогобича до карпатських перевалів саме через оці гірські хребти. Історія пов'язана із виникненням спочатку фортеці, а потім міста-фортеці, сягає IX ст. На цю тему написано дуже багато, і зокрема присвячено монографію М.Рожка „Тустань-давньоруська наскельна фортеця" (список літератури додано). Власне тут подано коротку історію і виникнення самого міста, і його розвитку, і його занепаду.

Проте варто би зупинитись на плановій структурі самого оборонної о комплексу. Територія укріплень Тустані на центральній скельній Групі Камінь, з трьома лініями оборони, дорівнює 3 га. Дитинець здіймається над прилеглою долиною на 51 м , загальна висота скельного масиву майже 80 м над рівнем долини.

Очевидно, його первісна площа була набагато менша і займала тільки вершину скельної групи, поступово розширюючись. У XII ст, в часи Ярослава Осмомисла, вона набирає класичної форми і з дитинцем, і з так званим окольним градом, який підковою оточує її зі східного та південного боків. Це класична схема, відома для всіх княжих міст і широко розповсюджена. Варто було б згадати, що площа цього укріплення у XII ст. дорівнює трьом гектарам. Що таке 3 гектари? З гектари - це площі таких давніх княжих міст, як Мінськ, Берестя, чи, як ми його знаємо тепер, Брест, Бужеськ, Ізяславль і ще цілої серії добре відомих і великих міст.

На скелях зафіксовано понад 4000 пазів та врубів, які дають унікальну можливість однозначної реконструкції дерев'яної забудови в тривимірному просторі, включно з профілем даху, із загальною висотою житлової забудови 25 м, пази дозволяють визначити висоту наземних оборонних стін, що становила 13-15 м.

Коментарі