Головна
Новини НПП
Послуги
Основні дані
Завдання НПП
Законодавство
Природні умови
Рослинність
Ліси
Тваринний світ
Птахи
Об'єкти неживої природи
Путівники
Туристичні маршрути
Публікації про НПП
Джерела інформації
Рекомендовані сайти
Фотогалерея
Відео
Контакти

Погода в Сколе

Субальпійська та прируслова рослинність

Надзвичайно цікавими виявилися результати аналізу геоботанічних описів субальпійської рослинності класу Mulgedio-Aconitetea (синонім - Betulo-Adenostyietea). На території НПП "Сколівські Бескиди" угруповання класу зростають на полонинах, іноді формуючи перехідну зону між верхньою межею лісу і трав'янистими ценозами. Долинами гірських потоків вони заходять у лісовий пояс. Клас Mulgedio-Aconitetea на дослідженій території розділяється на три союзи, що дуже відрізняються між собою флористично, екологічно та фізіономічно.

Союз Rumicion alpini об'єднує рудеральні нітрофільні високотравні угруповання з участю Rumex alpinus. На класифікацію угруповань Rumex alpinus не існує єдиного усталеного погляду. їх розглядають у класах Mulgedio-Aconitetea і Artemisietea. На нашу думку, ці це-нози рудерального характеру слід все-таки розглядати в межах класу Mulgedio-Aconitetea з огляду на їх високотравну фізіономію, гірське поширення і наявність діагностичних видів цього класу.

Асоціація Rumicetum alpini описана у двох оселищах - на полонині Парашки на вирівняних ділянках схилу (висота 1100 м н.р.м.), де вона займає досить великі ділянки та поблизу колишнього с.Мальмансталь у кв. 43 Майданського лісництва. Це високотравне угруповання з проективним покритям 95-100%. В ньому домінує Rumex alpinus (85%) і зростають види високотравних угруповань (Melandrium dioicum, Gentiana ascle-piadea, Senecio fuchsii), рудеральних ценозів (Urtica dioica - 1%), лучних угруповань (Dactylis glomerata, Deschampsia caespitosa) і широколистяних лісів (Galeobdolon luteum, Stellaria nemorum) та ін.. З припиненням випасу на полонинах відбуватиметься повільна демутація щавельників в угруповання з домінуванням Deschampsia caespitosa. Опис № 1 якраз фіксує стадію переходу типового рудерального ценозу (опис № 2) в угруповання з більшою участю видів мезофільного високотрав'я, а згодом - у щучникове угруповання. З огляду на необхідність підтримання біорізноманіття на території національного природного парку, за станом асоціації Rumicetum alpini необхідно здійснювати контроль, спостерігаючи за перебігом динамічних процесів. Подальше розширення площ щавельників на полонинах в межах НПП "Сколівські Бескиди" є небажаним явищем.

Намагання суворо дотримуватися принципу ви-користиння діагностичних видів іноді призводить до неузгодження синтаксономічних схем різних країн. Причиною цього є різне розуміння обсягів синтаксонів і, відповідно, використання певних видів як діагностичних (вірних, характерних і диференційних) для них. Українські фітоценологи такі види як Vaccinium myrtilius, Rhodoсоссит vitisidaea, Homo-дупе alpina, Nardus stricta, Potentilla erecta тощо традиційно використовують як діагностичні для похідних угруповань класу Nardo-Callunetea (Calluno-Uii-cetea), що не входить в суперечку з загальноєвропейськими тенденціями. Відповідно в Карпатах угруповання, в яких чисельно переважають ці види, сприймаються як такі, що належать до класу Nardo-Callunetea. Такі види, як Calamagrostis viflosa, Hypericum maculatum, Deschampsia caespitosa є діагностичними для союзу Calamagrostion villosae класу Mulgedio-Aconitetea. І досить часто трапляються угруповання, які не можна однозначно віднести до того чи іншого класу. З огляду на значну фітоценотичну роль Calamagrostis villosa, їх слід було б відносити до класу Mulgedio-Aconi-tetea, а з огляду на наявність блоку пустищних видів - до класу Nardo-Cailunetea. Однак на дослідженій території в подібних угрупованнях бракує діагностичних видів класу Mulgedio-Aconitetea, натомість значну сталість і проективне покриття мають бореальні види, характерні для післялісових пустищ. В Українських Карпатах такі угруповання трапляються у безпосередньому контакті з ценозами, в яких домінують Nardus stricta, Vaccinium myrtillus i Rhodococcum vitis-idaea. Фізіономічно вони не нагадують угруповання субальпійського високотрав'я порядку Adenostyietalia. Ми вважаємо, що це пов'язано з похідним, вторинним походженням субальпійських угруповань НПП "Сколівські Бескиди", на яке накладається значне пасовищне навантаження. Рослинність цих лук представлена переважно післялісовими угрупованнями кількох генетичних рядів. Первинна субальпійська рослинність була пов'язана з найвищими вершинами Бескидів, які, як відомо, є найнижчою частиною Українських Карпат. Первинні волохатокуничники поширені у більш високих частинах Українських Карпат.

Тому, на нашу думку, слід переглянути синтаксономічні позиції деяких похідних вторинних угруповань союзу Calamagrostion і перенести їх до класу Nardc-Callunetea. Однак недостатня кількість описового матеріалу на нинішньому етапі досліджень рослинності України за методом Браун-Бланке не дозволяє здійснити цю операцію. Поки що угруповання з домінуванням Calamagrostis villosa на полонинах Сколівських Бескидів відносимо до союзу Calamagrostion villosae.

До союзу Calamagrostion villosae на території національного парку віднесено п'ять угруповань, однак приєднання двох із них до цього союзу є дискусійним. Більш сталою є позиція перших двох угруповань.

Угруповання com. Calamagrostis arundinacea-Sorbus aucupaha описане в Сколівському лісництві, кв. 23, вид. 37 біля вершини гори на межі з сінокосом на північному схилі нахилом 30°, на висоті 1210 м н.р.м. Воно являє собою горобинове криволісся, що формує верхню межу лісу. У деревно-чагарниковому ярусі (зімкнутість 0,6) домінує Sorbus aucuparia з одиничною домішкою Fagus syfvatica і Picea abies. Висота горобини досягає 8-Ю м, діаметр - 8 см. У трав'яному ярусі домінує Luzula sylvatica (30%), представлені Gentiana asclepiadea (7%), Veratrum sp. (3%), Calamagrostis arundinacea (5%), Oxalis acetosella (10%), Senecio fuchsii, Athyrium filix-femina, Doronicum sp. Це угруповання досить подібне до описаної в Бещадському національному парку асоціації Athyrio distentifoliae-Sorbetum.Питання положення цих двох одиниць в класифікації рослинності НПП до кінця не з'ясовано. Можливо, ці фітоценози слід розглядати як субасоціації однієї асоціації. На території національного природного парку "Сколівські Бескиди" криволісся Sorbus aucuparia візуально відмічені також на верхній межі лісу на полонині хребта Парашки та на г. Корчанка. Созологічне значення угруповання надзвичайно велике, воно потребує суворої охорони і постійного моніторингу з огляду на його нестійке становище у динамічних процесах відновлення верхньої межі лісу.

Асоціація Poo chaixii Deschampsietum caespitosae відмічена описом, здійсненим у кв. 23, вид. 40 Сколівського л-ва на високогірній субальпійській луці (висота 1230-1240 м н.р.м.). Висота травостою 50-60 см, у ньому суцільно домінує Deschampsia caespitosa (проективне покриття 90%). Діагностичний вид асоціації - Poa chaixii представлений спорадично. Домінування Poa chaixii, за повідомленням Л.Мілкіної і Д.Воронцова, відмічене на луці (площа 0,9 га) у кв. 15 Завад ківського лісництва. Субальпійські луки Сколівських Бескидів потребують охорони, спостереження і додаткового вивчення. Асоціація Роо-Deschampsietum є типовою для Бескидів і добре вивченою в польській частині регіону.

Угруповання com. Calamagrostis vilfosa розділяється на два варіанти. На полонині Парашки описано варіант var. Hypochoeris uniflorus, в якому зростають Hypochoeris uniflorus (3-7%), Luzula тиШога (10-20%), Pyrethrum corymbosum, Sorbus aucuparia juv., Arnica montana, Juniperus communis juv. Проективне покриття 7f>-80%; домінують Calamagrostis vilfosa (60-65%), Vaccinium mytrillus (10-20%). У моховому ярусі зростають Pleurozium schreberi i Dicranum sp. Варіант var. Nardus stricta описано на полонинах хребтів Горб і Великий Верх. Такі ценози розвиваються на схилах західної і південно-західної орієнтацій. Проективне покриття - 80%. Домінує Calamagrostis villosa (60-75%). Даний варіант вирізняється значно більшою участю лучних видів - Nardus stricta (2-3%), Festuca rubra (до 15%), Agrostis tenuis (7%) та ін. (табл.3.14, on. № 1-2). Загалом com.Calamagrostis villosa характеризується домінуванням Calamagrostis villosa в першому під'ярусі, а другий під'ярус вирізняється значною участю чагарничків - чорниці і брусниці, а також видів роду Luzula та інших представників класу Nardo-Cailunetea. Вірогідно, відмічені у Стужицькому масиві Карпатського заповідника (південно-західний макросхил Бескидів) угруповання Calamagrostietum (villosae) vacciniosum (myrtilli) та Vaccinietum (myrtilli) calamagrostidosum (villosae) відповідають описаному угрупованню com. Calamagrostis villosa.

На території Сколівських Бескидів трапляються зарості вільхи зеленої Duschekia viridis. Флористично вони більш подібні до трав'янистих це-нозів з домінуванням Calamagrostis villosa, ніж до типових угруповань асоціації Pulmonario fifarszkyanae-Alnetum viridis Pawl, et Wal. 1949. Тому вважаємо за доцільне розглядати їх у складі союзу Calamagrostion, а не Adenostylion. Криволісся Duschekia viridis у національному природному парку є значно трансформованим. Розглядаємо одне угруповання com.

Calamagrostis villosae-AJnus viridis, яке наводиться для польської частини Бескидів, де його вважають однією із стадій демутації рослинного покриву полонин після припинення випасу (Winnicki,1999). Подібне угруповання, описане як Duschekietum (viridis) calamagrostidosum (viilosae), відмічене у Стужицькому масиві, де воно формує верхню межу лісу. Зімкнутість чагарників досить значна (0,8-0,9), домінує Duschekia viridis (70-80%). В угрупованні розрізняємо два варіанти. Варіант var. typicum описано на полонині Парашки на висоті 1200 м н.р.м. (схил нахилом 30°). Для нього характерне зростання Calamagrostis villosa (5%), Senecio fuchsii, Stellaria holostea, Aposeris foetida, Anemonoides ranunculoides, Phyteuma spicatum (табп. 15, on. № 1). Варіант var. Festuca rubra репрезентує стадію подальшої деградації зе-леновільхового криволісся. Тут збільшується роль лучних (Festuca rubra - 6%) та бореальних видів темнохвойних лісів і післялісових пустищ (Picea abies juv. - 10%, Vaccinium myrtillus - 3%, Polytrjchum commune - 5% та ін.). Дане угруповання описано на хребті г. Горб коло с. Майдан (південно-західний схил, 15°, висота 940 м).

Надзвичайна фітосозологічна цінність com. Calamagrostis villosa-Alnus viridis вимагає термінових заходів з охорони (недопущення випасу) та спостереження за його станом. Описане угруповання має нестабільний характер. Можливо, за умов припинення негативного впливу, у процесі вторинної сукцесії (спостерігається інвазія ювенілів Duschekia viridis в угруповання), площі com. Calamagrostis villosa-Alnus viridis збільшаться, саме воно стане більш подібним до первинних угруповань асоціації Pulmonario-Alnetum viridis.

До цього ж союзу належить угруповання com. Luzula luzuloides, яке було відмічене на хребті в кв. 50, Майданського л-ва. Загальне проективне покриття незначне - 50%. Покриття видів у щоденнику подано в балах. Домінують Agrostis tenuis (3) і Festuca airoides (3). Зростають Luzula luzuloides (2), Hypericum maculatum (2), Gentiana asclepiadea (1), Dryopteris Ulix-mas (1), Athyrium Ulix-femina (1), Achillea submillefolium (1), Cicerbita alpina (+), Scorzonera rosea (+), Pyrethrum corymbosum ssp. clusii (+).

До союзу Adenostyiion на вивченій території належать асоціації гігрофільного високотрав'я. Для сучасної території національного природного парку "Сколівські Бескиди" (Майданське л-во, Семенів потік) в літературі наводяться асоціації Petasitetum hybridi oriocarpaticum (як нова асоціація) і Petasitetum kablikiani Wal. Чіткої прив'язки до синтаксономічних схем не наведено, але можна зрозуміти, що першу асоціацію розглядають в межах союзу Filipendulo-Petasition (Molinietaiia, Molinio-Arrhenatheretea), а другу - в союзі Adenostyiion.

Нами асоціація Petasitetum kablikiani описана на дні лісового яру в Підгородцівському лісництві. Травостій двоярусний. Перший ярус формує Petasites kabtikianus (90%). Проективне покриття другого, розрідженого ярусу - 20%. У ньому зростають Glechoma hirsuta (10%), Carex syl-vatica (7%), Lysimachia nemorum, Brachypodium sylvaticum, Caltha palustris (no 5%). Диференційним видом асоціації є Orobanche flava, проективний покрив якого у даному угрупованні становить 1%. Подібні ценози трапляються також у долині Павлового потоку.

Асоціація Petasitetum а/Ь/частіше трапляється на дослідженій території. Описи здійснено в Майданському лісництві на берегах Золотого потоку (кв. 40), Семенового потоку, Рибника Майданського. Угруповання асоціації розвиваються на дуже зволожених дрібнокам'янистих або болотистих фунтах по берегах потоків та на намивних острівках. Вона має своєрідний фізіономічний вигляд завдяки домінуванню Petasites albus (80%, при загапьному проективному покритті 90-98%). Зростають також Mentha longifolia, Urtica dioica, Ranunculus repens та інші види.

Асоціація Athyrietum distentifolii описана в Майданському лісництві, на хребті (кв. 75). Проективне покриття становить 85%. Домінує Athyrium distentifolium, до якого домішуються інші види. За флористичним складом дане угруповання наближається до союзу Calamagrostion, а не Adenostyiion, однак у літературі цю асоціацію відносять саме до другого союзу.

Угруповання com. Telekia speciosa є характерним для рослинного покриву Українських Карпат. За домінантною класифікацією рослинності у Стужицькому масиві (Закарпатська область) виділені угруповання Telekietum (speciosae) impatientosum (noli-tangere) і Telekietum (speciosae) purum, що поширені вздовж берегів річок і потоків, біля джерел, у вологих западинах переважно на нижніх акумулятивних частинах схилів. Ці прируслові високотравні угруповання ме-зогігрофітного характеру, які екологічно і флористично дуже близькі до угруповань порядку Adenostyletalia класу Muigedio-Aconitetea, містять у своєму складі такі види, як Glechoma hirsuta, Stachys sylvatica, Ranunculus repens, Urtica dioica, Rubus hirtus, Salvia glutinosa, які наближають com. Telekia speciosa до угруповань нітрофільного високотрав'я класу Galio-Urticetea. Таким чином, синтаксономічне становище даного угруповання (яке доцільно виділити в нову асоціацію зі східнокарпатським характером поширення, однак для цього недостатньо описового матеріалу) не можна уточнити без обробки більшої кількості описів з різних частин Східних Карпат. У національному природному парку "Сколівські Бескиди" com. Telekia speciosa описане у Підгородцівському пісництві на берегах невеликих потоків у розщілинах на алювіальних наносах та в інших пунктах. Проективне покриття Telekia speciosa досягає 80% (при загальному проективному покритті 85%). Созологічне значення даного угруповання надзвичайно велике, бо тут воно знаходиться біля західної межі ареалу. Звертає на себе увагу оригінальний фізіономічний вигляд угруповань, обумовлений високими декоративними властивостями домінуючого виду - Telekia speciosa та специфічними екологічними умовами, в яких вони формуються. На території національного природного парку com. Telekia speciosa має підлягати суворій охороні.

Коментарі

Ім’я або нік
Пошта
Сайт