Головна
Новини НПП
Механізми громадського контролю
Комунікація з громадськістю
Послуги
Садивний матеріал
Основні дані
Завдання НПП
Законодавство
Природні умови
Рослинність
Ліси
Тваринний світ
Птахи
Об'єкти неживої природи
Путівники
Туристичні маршрути
Публікації про НПП
Джерела інформації
Рекомендовані сайти
Фотогалерея
Відео
Контакти


Ратичні звірі

До створення національного природного парку мисливським звірам Сколівських Бескид приділялася значна увага як об'єктам полювання. Особливою популярністю користувалося полювання на ратичних звірів: оленя благородного, козулю європейську, дику свиню. У зв'язку з цим постійно здійснювались біотехнічні заходи: підгодівля, винищення хижаків та ін., стабілізувалась чисельність популяцій. Тепер ратичні звірі є звичайними видами в угіддях парку.

Олень у весняно-літній період трапляється на вирубках, у молодня-ках, високостовбурних букових, ялинових, мішаних лісах, на галявинах. Восени, при врожаї букових горішків, частіше реєструється в лісах з переважанням бука. Зимою вибір біотопів визначається глибиною снігового покриву, наявністю та доступністю кормів. При незначній глибині снігу заселяє майже ті ж біотопи, що і влітку. Глибина снігу до 40 см (для молодняка і самок) і до 60 см (для самців) не перешкоджає нормальній зимівлі, глибший сніг сприяє утворенню стад, осілості, обмеженню індивідуальної ділянки, погіршенню умов зимівлі, призводить до виснаження звірів, до переміщення їх у нижній лісовий пояс гір, до річкових долин. Тут олені тримаються до кінця зими. У глибокосніжні зими кількість біотопів, зайнятих оленями, обмежена. Це, як правило, старі, розріджені змішані та хвойні ліси з добре розвиненим молодим підростом на південних і південно-західних схилах, захищених від сильних вітрів, де найшвидше від нагрівання сонцем з'являються ділянки, вільні від снігу.

За період існування національного парку зареєстровано понад 700 спостережень оленя. Понад 60% з них зареєстровано в зимово-весняний період, восени - біля 23%. З весняних місяців понад 70% спостережень припадає на березень. У цей період в лісостанах парку часто спостерігається значна глибина снігового покриву. Олені концентруються на південних схилах, з яких найшвидше весною сходить сніг. Найменше спостережень зареєстровано в літній період (біля 12%), що пояснюється кращими захисними умовами угідь у цей період. Понад 80% спостережень влітку стусуються груп з 1-2 особин. Групи складають самки з телятами, які тримаються окремо, одиничні самці. Стад з чотирьох і більше особин не виявлено. Найчисе-льніші стада взимку: неодноразово реєструвалися понад 10 особин, максимум - 16.

Стадність оленя змінюється протягом року: найбільша спостерігається взимку і становить 4,3 особини, найменша влітку - 1,8.

Початок та інтенсивність гону оленя залежить від висоти над рівнем моря, погоди. З настанням заморозків, рев самців посилюється, похмура і тепла погода з дощами зменшує їх активність і затягує рев до найпізніших термінів. Найчастіше гін оленів починається в другій декаді вересня. Проте восени 2005 р. в Сколівському лісництві вперше рев оленя почуто 8 вересня, 11-12 вересня в насадженнях Майданського, 13 вересня - Бутивлянського, а 22 вересня - Крушельницького лісництв. Найінтенсивніше гін відбувається в кінці вересня - на початку жовтня. Як правило, він проходить в тиху, ясну погоду. В дощ, під час вітру, снігопаду самці не подають голосу. Припиняється гін у кінці жовтня, але в теплі осені затягується до середини листопада. Найпізніше восени 2004 р. голос оленя на риковиську в угіддях Бутивлянського лісництва зареєстровано 23 жовтня, а восени 2005 р. - 9 листопада. В 2003 р. закінчення гону реєструвалося приблизно 10-12 жовтня, пізніше реву не зареєстровано, хоча в 2002 р. старий олень в урочищі Семенів (Майданське лісництво) подавав голос ще 17 жовтня. Під час гону самці тримають одиноко, на вибраній ділянці (галявини серед лісу, свіжі вирубки, прогалини біля струмків) вибивають ратицями рослинність, ущільнюють грунт, проводять сюди самку (самок), ревуть після цього менш інтенсивно, ніж бики, які не мають гарему. Суперників із ділянки виганяють, але якщо наближається сильніший (пізнають за голосом і зовнішнім виглядом), стараються відвести самок. Коли це не вдається - б'ються. За час гону самці виснажуються, втрачаючи до 10-20% літньої ваги. Під час реву найчастіше спостерігали одного самця з 3-4 самками.

Найраніше самка з телям зареєстрована 28 травня в урочищі Ясенів Майданського лісництва. Із 16 траплянь самок з оленятами в жодному випадку не зареєстровано в приплоді двох малят.

На чисельність оленя в угіддях парку, крім погодних умов, впливають хижаки - ведмідь, вовк. Найнебезпечніший для оленя вовк. Останніми роками кількість вовків поступово, але неухильно зростає не тільки на території парку, але в межах Львівської області. Найчастіше жертвами стають молоді особини, самки. Так, зимою 2005 р. в угіддях Майданського лісництва жертвами хижака стали самка та молода особина. В лютому 2004 р. в угіддях Бутивлянського лісництва три вовки здобули невеликого оленя, від якого залишили лише частину хребта. На відпочинок залягли в ялиновому молодняку на відстані 1,5 км від жертви.

Найчастіше вовки в умовах Сколівських Бескид здобувають жертв шляхом:

- нагінки на лід річки;
- загінки на провалля, буреломи;
- загінки до скель.

В Бутивлянському лісництві зимою 2005 р. оленя-самця вовки загнали до скелі, але він відбився від хижаків: про сутичку свідчили численні насліди на снігу, шерсть, кров. Вовки можуть довго переслідувати оленя. Зареєстровано переслідування трьома вовками оленя, протягом приблизно 12-15 км. Переслідуваний хижаками олень перестрибнув річку шириною майже дев'ять метрів. Випадків загибелі оленів від рисі не зареєстровано. Ведмідь найчастіше живиться залишками оленів, які загинули зимою від виснаження, старості або стали жертвами вовків. У січні 2004 р. в угіддях Бутивлянського лісництва ведмедиця з малятами прокинулася і ходила живитися залишками оленя, якого здобули вовки.

За період існування парку лісовою та єгерською службою, науковими співробітниками зареєстровано майже в 2 рази менше спостережень козулі, ніж оленя. Майже 70% з них відносяться до зимово-весняного періоду. Кількість особин у стаді залежить від щільності виду в урочищі, в угіддях лісництва загалом. Найбільша виявлена кількість в стаді - 12 особин. Найменше спостережень козулі зареєстровано в літній період - 13%. З них стада чисельністю 1-3 особин в угіддях становлять понад 80%. Влітку тримаються по 1-2 особини, рідше - 3.

Основними біотопами козулі в Сколівських Бескидах є розріджені насадження з підростом і чагарниками, сінокоси з групами дерев і чагарників, вирубки, галявини з підростом деревних порід. Козулі здійснюють вертикальні сезонні переміщення. Зимою, із збільшенням висоти снігового покриву, спускаються в долини рік, у нижній пояс гір. Навесні, при зменшенні снігового покриву, піднімаються вище в гори.

За попередніми дослідженнями, співвідношення статей в популяції козулі становить 1:1,2. У приплоді здебільшого є одне, рідше - двоє малят. На території парку найраніше самку з телям реєстрували в період 21-26 травня.

Чисельність дикої свині на заповідній території є незначною, тому зареєстровано невелику кількість випадків зустрічей із тваринами. Найбільше спостережень зареєстровано навесні, в період особливої активності диких свиней у пошуках корму, міграцій. Найбільша виявлена кількість особин в стаді - 6-7. Восьмого квітня 2004 р. в урочищі Нижній Румний Бутивлянського лісництва виявлено самку з п'ятьма поросятами, що є свідченням успішного розмноження виду в угіддях НПП, незважаючи на сурові зимові умови. Виживаємість молодняка становить, в середньому, 3,1 особини.

Коментарі

Ім’я або нік
Пошта
Сайт