Головна
Новини НПП
Механізми громадського контролю
Комунікація з громадськістю
Послуги
Садивний матеріал
Основні дані
Завдання НПП
Законодавство
Природні умови
Рослинність
Ліси
Тваринний світ
Птахи
Об'єкти неживої природи
Путівники
Туристичні маршрути
Публікації про НПП
Джерела інформації
Рекомендовані сайти
Фотогалерея
Відео
Контакти


Загальні риси орнітоугруповань сукцесійних рядів основних типів лісостанів НПП

Розподіл птахів проявляється залежно від віку лісостану: в ряду від незімкнутих лісових культур до перестійних лісостанів має місце зростання кількості видів орнітонаселення та його загальної чисельності.

З віком фітоценози зрубів набувають особливостей, зумовлених едафічними, лісорослинними та іншими умовами середовища. Якісні та кількісні параметри орнітофауни заростаючого зрубу залежать від багатьох причин: місця розташування зрубу за відношенням до сусідніх відкритих біотопів, його площі і типу, особливостей едатопу, стану наземного покриву ділянки.

Розмаїття квіткових рослин приваблює на зруби велику кількість безхребетних, зокрема комах. їх відносна чисельність у трав'яному і чагарниковому покривах на заростаючому зрубі більша, ніж у тих же ярусах у стиглих лісостанах.

Орнітонаселення жердняків різних лісових формацій відрізняється як за видовим складом, так і за щільністю окремих видів, але їм властиві деякі загальні структурні риси. З переходом незамкнутого лісостану в жердняк зміни в складі і чисельності орнітоугруповання стають розтягнутішими в часі. Відзначене зменшення кількості видів птахів в однопородних жердняках, на відміну від мішаних. Подібна тенденція характерна для динаміки чисельності орнітофауни жердняків багатьох регіонів.

Аналіз видового складу птахів лісостану на стадії жердняку свідчить про збереження деяких структурних особливостей орнітонаселення заростаючого зрубу. В ньому ще трапляються лучно-чагарникові та екотонні види. їх сумарна частка в мішаному жердняку є значно більша, ніж у чистому. Разом з тим, чисельність типових дендрофілів ще невелика. На величину параметрів орнітонаселення жердняку впливає значно менша загальна чисельність безхребетних на цій стадії, ніж на заростаючому зрубі. Окрім того, деревостан на стадії жердняку ще не плодоносить і тому відсутня кормова база для багатьох зерноїдних видів.

На стадії середньовікового лісостану орнітонаселення набуває "лісового" вигляду, що визначається, насамперед, його видовим складом. В усіх лісостанах, у тому числі й смерекових, на домінантні позиції виходить зяблик (у середньому 35% чисельності орнітонаселення).

Висока зімкнутість крон у смеречниках зумовлює відсутність чагарникового ярусу і незначний відсоток площі трав'яного вкриття, що призводить до недостатньої кількості та об'єму екологічних ніш для наземних і приземно-чагарникових видів птахів.

Зміни в орнітонаселенні пристигаючого і стиглого лісостанів, порівняно з середньовіковим, виражаються переважно в збільшенні кількості видів і загальної щільності особин, зміні чисельного співвідношення окремих видів, тобто вони мають, в основному, кількісний характер.

Показники щільності, видового багатства орнітоугруповання перестійного лісостану загалом найзначніші. Для нього характерний рівномірніший розподіл трофічних і топічних груп.

Індекси подібності населення птахів лісостанів різного віку добре ілюструють темпи і ступінь мінливості орнітоугруповань. У кожному з лісостанів орнітонаселення початкової стадіїє найспецифічнішим. На пізніших стадіях зміни угруповань птахів стають плавнішими і повільнішими. Видовий склад орнітонаселення останніх трьох стадій кожного з досліджуваних вікових рядів є доволі подібним (індекс Соренсона - 83-95%).

Трофічні зв'язки птахів є дуже лабільними і значною мірою залежать від умов середовища. Разом з тим, нестача корму є одним з основних факторів, від котрих залежить смертність пташенят. Склад корму також впливає на їх виживання, ріст і розвиток. А. Іноземцев встановив, що відсоток важко засвоюваних комах з міцним хітиновим покривом (жуки, жужелиці, деякі двокрилі) у кормі пташенят мухоловки строкатої Ficedula hypoleuca Pall. - максимальний у хвойному і незначний - у листяному лісостанах. Пташенята, отримуючи менш поживну їжу, ростуть і розвиваються повільніше. Тобто, в кінцевому рахунку, засвоюваність корму та енергетична цінність кормового раціону зумовлюють різний ступінь виживання пташенят і є важливим фактором, який впливає на успішність гніздування птахів. На залежність рівня смертності пташенят звернув увагу також X. Клюійвер, показавши, що рівень виживання вищий у гніздах синиці великої в мішаному лісі, ніж у хвойному. З огляду на вищесказане, очевидним є ще один аспект негативного впливу масової заміни мішаних дерево-станів смерековими насадженнями.

Заміна корінних та умовно-корінних темнохвойно-букових лісостанів смеречниками призвела до зменшення чисельності особин і кількості видів в орнітоугрупованнях, перерозподілу трофічних і топічних груп у бік збіднення і спрощення їх структури внаслідок зменшення числа екологічних ніш і слабшого ступеня їх використання, істотного погіршення умов гніздування для окремих топічних груп, зниження успішності гніздування для багатьох видів і стійкості орнітоугруповань.

Антропогенні зміни лісостанів регіону мали негативний вплив на чисельність багатьох видів птахів. Разом з тим, для деяких назем-ногніздних видів омолодження вікової структури лісів мало позитивне значення. Це характерно, зокрема, для вівчариків, які віддають перевагу молодим лісостанам. Чисельність вівчарика-ковалика виявилася найбільшою на ділянці заростаючого зрубу, вівчарика жовтобрового - на ділянці жердняку. Вівчарик весняний найчисленніший у молодих мішаних і хвойних лісостанах.

Для видів, приурочених до хвойних порід (синиця чорна, королик жовточубий та ін.) зміна породного складу деревостану сприяла розширенню зайнятих ними площ і збільшенню загальної чисельності в регіоні. Але ці процеси, очевидно, дещо врівноважуються негативним впливом зміни вікової структури лісостанів, що має особливо важливе значення для королика жовточубого, кормовий раціон якого протягом зимового періоду складається переважно з насіння хвойних порід. Для гніздування він віддає перевагу дорослим лісостанам, майже уникаючи жердняків і зрубів: у смерековому жердняку відзначено близько 1,3 пари/10га,у стиглому лісостані - понад 9,0 пари/10 га. Чисельність синиці чорної в стиглих лісостанах у 5 разів більша, ніж у жердняках.

Для групи видів, яка трофічно чи топічно пов'язана зі стовбурами дерев, велике значення мають морфолого-структурні характеристики стовбурів дерев основних лісотвірних порід. Одним з найпластичніших видів цієї групи є повзик Sitta europaea L., поширений у широколистяних і мішаних лісостанах, до яких прив'язаний на основі своєї трофічної і топічної спеціалізації. Вирубування старих і дуплистих дерев, з одного боку - зумовлює загострення топічної конкуренції між дуплогніздниками, з другого - зменшує кількість дерев, під корою яких можна влаштовувати запаси корму на зиму. В молодих лісостанах повзик не знаходить для себе ні достатньої кількості поживи, ні гніздопридатних місць, тому масове вирубування має негативний вплив на чисельність і поширення виду.

Лісогосподарська діяльність, насамперед вирубування, позитивно впливає на чисельність щеврика лісового, характерного для екотонів. Він майже відсутній у середньовікових і стиглих лісостанах, а найчисе-льнішим є на зрубах, у тому числі й свіжих, де знаходить сприятливі трофічні умови. Також з'являється в перестійних лісостанах, завдяки їх відносно розрідженішій структурі. В смерекових лісостанах його чисельність мінімальна, отже внаслідок заміни деревостанів чисельність виду значно зменшилась і, очевидно, цим урівноважується позитивний вплив вищезгаданого фактора.

Для вільшанки важливими є біотопил розвиненими нижніми ярусами і мертвим нагрунтовим покривом. Д. Владишевський вважає, що антропогенні перетворення лісів суттєво не вплинули на чисельність і поширення вільшанки. Але, згідно з нашими дослідженнями, чисельність цього виду значно менша в смерекових культурах, ніж у мішаних лісостанах, що, очевидно, пов'язано з погіршенням захисних і гніздових умов.

Чорний дрізд найчисленнішим виявився в старих лісостанах і жердняках, що пов'язано з особливостями його трофічної поведінки. В зімкнутих молодняках він знаходить оптимальні захисні (близькість крон) і трофічні (малий відсоток трав'яного вкриття) умови. Це спостерігається й у стиглих лісостанах, де, у зв'язку з розвитком підросту й підліску, зберігаються ці необхідні для дрозда умови. В середньовікових лісостанах дрізд чорний, як і деякі інші, відносно більші за розмірами лісові птахи, зазнає істотного пресу хижаків, і тут його чисельність є меншою. Таке явище має місце і в стиглих смерекових монокультурах.

Для стиглих і перестійних мішаних лісостанах, порівняно з жердняками і середньовіковими, характерний кращий розвиток трав'яного і чагарникового ярусів. Цю нішу займає група видів, які мають високі вимоги до захисних властивостей біотопу: кропив'янки, волове очко та ін. На території Бескидів антропогенна діяльність істотно вплинула на чисельність представників цієї групи. Заміна багатоярусних мішаних лісостанів на високоповнотні смерекові насадження - один з основних негативних аспектів її впливу. На таких ділянках площа чагарникового і трав'яного покриву є незначною, він бідний за складом і структурою. Разом з тим, надзвичайно сприятливі умови для них формуються на заростаючих зрубах.

Найчисленнішим видом у лісостанах Бескидів виявився зяблик. Чисельність його в мішаних пралісах становить понад 18,0 пари/10 га. Заміна смеречниками мішаних лісостанів не виявилася для нього такою несприятливою, як для деяких інших видів. Але збільшення площ зрубів призвело до зменшення площ гніздових біотопів, що, у свою чергу, зменшило загальний рівень чисельності виду в регіоні.

Одним з головних і найпомітніших антропогенних чинників, що призвів до значних структурних і функціональних змін орнітокомплексів, є вирубування, що зумовлює часовий і просторовий перерозподіл птахів у регіоні Сколівських Бескидів.

Заміна великих масивів корінних мішаних лісостанів з смереки, ялиці і бука смерековими монокультурами, висадженими в невластивих їм грунтово-кліматичних умовах, призвела до зміни якісних і кількісних показників орнітоугруповань: зменшення їх чисельності, видового багатства і стійкості, перерозподілу трофічних і топічних груп.

Коментарі

Ім’я або нік
Пошта
Сайт