Головна
Новини НПП
Механізми громадського контролю
Комунікація з громадськістю
Послуги
Садивний матеріал
Основні дані
Завдання НПП
Законодавство
Природні умови
Рослинність
Ліси
Тваринний світ
Птахи
Об'єкти неживої природи
Путівники
Туристичні маршрути
Публікації про НПП
Джерела інформації
Рекомендовані сайти
Фотогалерея
Відео
Контакти


Орнітофауна лучних екосистем НПП (пасовищ, сіножатей та їх екотонів)

Лучні фітоценози території НПП переважно є вторинними, тобто антропогенного походження угрупованнями утвореними внаслідок знищення лісів. У їх складі панують костриця червона Festuca rubra L. та мітлиця тонка Agrostis tenuis Sibth. Лише деяка частина невеликих лучних заплавних ділянок є первинними і використовуються як сіножаті і пасовища. Ці екосистеми характеризуються певним складом лучних птахів, які, як правило, є надзвичайно чутливими до антропогенного втручання, зокрема до випасу худоби. За надмірного випасання ці луки можуть деградувати до низькопродуктивних біловусників, збіднілих за видовим складом і чисельністю птахів.

Більшість заплавних лук долини р.Опір і Стрий межує з групами чагарників та окремими деревами, а також з прирусловими заростями верби, вільхи. Це створює мозаїчний характер території і помітно впливає на поширення і гніздування багатьох видів птахів.

Характер трофічних і територіальних зв'язків птахів з лучними біотопами дозволяє виділити кілька екологічних груп. У найзагальнішій формі їх можна звести до двох:

а) облігатні види - постійно перебувають (гніздяться і живляться) на луках у гніздовий період: чайка, жайворонок польовий Alauda arvensis L., щеврик лучний Anthus pratensis L., плиска біла, трав'янка лучна Saxicola rubetra L., вівсянка звичайна, сорокопуд терновий, перепел Coturnix coturnix L. та ін;
б) факультативні - використовують луки лише як кормову територію: ластівка сільська Hirundo rustica L., шпак Sturnus vulgaris L., чикотень Turdus pilaris L., дрізд співочий, лелека білий, плиска гірська та ін. Більшість факультативних видів використовує луки як кормову територію в період початкової стадії росту рослин або деякий час після їх викошування.

ЗябликВидовий склад орнітонаселення заплавних лук із чагарниками виявився доволі багатим: 24 види чисельність - 21,8 пар/10 га. В орнітофауні досліджуваної ділянки майже всі види належать до групи облігатних. Чисельність факультативних видів (зяблика, дрозда чорного, чикотня та ін.) становить 6,2%. Абсолютним домінантом є кропив'янка сіра, співдомінантом - вівчарик-ковалик.

Великий вплив на склад виявлених на луках птахів має характер навколишніх угідь. Так, на луках, що межують з лісовими масивами, часто живляться лісові види зяблики, синиці, сойки та ін. Натомість, на луках поблизу населених пунктів спостерігаються воронові, сизий голуб Columba livia Gmel., сільська ластівка, шпак. Зокрема, майже всі шпаки населених пунктів у Бескидах кормляться на навколишніх луках і пасовищах. Й. Бляб зі співавторами зауважили, що луки є найважливішими кормовими угіддями цього виду і без шпака цей біотоп був би "значно вільнішим від птахів".

Для високогірних лук, розташованих на вешинах хребтів (Парашка, Високий Верх та ін.), характерні відносно суворі мікрокліматичні умови, їх орнітофауна характеризується одноманітністю і бідністю видового складу, меншою чисельністю птахів, порівняно з нижчими висотами. Найчисленнішими виявилися щеврик лісовий, котрий гніздиться на межі лісу та лучних ділянок, і тинівка лісова - мешканець чагарників і кри-волісся. В НПП "Сколівські Бескиди" щеврик гірський Anthus spinoletta L. є рідкісним видом, для якого відомо лише кілька спосережень на хребтах Чорна Ріпа і Парашка. Інша група видів гніздиться в лісах, а полонини є для неї важливим трофічним біотопом. До цієї групи належать хижі птахи: канюк Buteo buteo L., підорлик малий, яструб великий Accipiter gentilis L., а також крук, значно рідше трапляються підсоколик великий Falco subbuteo L. та ін. З настанням сутінків на луках полюють сови сіра і довгохвоста Strix uralensis Pall. Третя група об'єднує види, котрі нерегулярно відвідують луки, відпочивають на них під час перельотів. Ця група найслабше пов'язана з біотопом високогірних лук. Перелітні птахи, пролітаючи над полонинами, іноді сідають на них відпочивати. Восени тут трапляються зграї кочових сірих ворон Corvus comix L., припутнів Columba palumbus L.

Значна частина птахів місцевої фауни різною мірою пов'язана з процесом випасання домашніх тварин, як на заплавних, так і гірських пасовищах. Одні види пов'язані з відкритими просторами (польовий жайворонок, перепілка, сіра куріпка Perdixperdix L., лучний щеврик) і, в умовах Сколівських Бескид гніздяться переважно саме на пасовищах. Ще більша кількість видів, зокрема лісових, на пасовищах здобуває корм і саме ці екосистеми мають стратегічне значення для виживання їхніх популяцій. У кожному випадку, для видового різноманіття птахів пасовищ Східних Бескид найбільше значення має структура і мозаїчність пасовищних екосистем. Для пасовищ Сколівських Бескид характерна складна просторова структура з наявністю чагарникових і болотних урочищ заплавного чи гірського характеру та ерозійних ділянок.

Чагарникові біотопи часто представлені заростями верби, вільхи, ялівцю, ожини, чорниці. В них гніздяться вівсянка звичайна, сорокопуд сірий, дрозди чорний і співочий, коноплянка Acanthis cannabina L., зеленяк Chloris Moris L., кропив'янки сіра і прудка Sylvia curruca L.; зрідка на окраїнах таких пасовищ гніздиться сіра куріпка. До кущів верби та вільхи найбільше топічно приурочені дрозди Turdus, зеленяк, до ялівцю на пасовищах - коноплянка, qipa та прудка кропив'янки. Саме ці види можуть бути індикаторами заростання пасовищ чагарниковою рослинністю, а дослідження такого характеру особливо актуально проводити в екотонах.

До видів, що найтісніше пов'язані з різними типами лучних біотопів та їх екотонів, у яких наявні травостани різної висоти, заболочені і сухі ерозійні ділянки, належать трав'янки лучна і чорноголова Saxicola torquata L. Ці види є хорошими індикаторами стану пасовищних екосистем як на рівнині, так і в горах. Зокрема, трав'янка лучна позитивно реагує на наявність щавлів Rumex sp., що підтверджують цінність відкритих біотопів і є важливими кормовими рослинами для багатьох рідкісних видів комах.

Крім того, що екотони лучних ділянок є важливими гніздовими біотопами для ряду птахів, серед яких вівсянка звичайна, зеленяк, коноплянка, трав'янки лучна й чорноголова, а інші тільки прилітають на пасовища з метою пошуку корму - лелека білий, шпак звичайний. Заростання окремих ділянок пасовищ високою рослинністю призводить до покращення умов кормодобування у таких видів як трав'янка лучна, деркач Crex crex L., перепілка, але погіршує для лелеки білого, шпака звичайного, плиски жовтої. Випасання коней приваблює деяких видів, які виловлюють комах, що живляться як у траві, так і безпосередньо на свійських тваринах. На пасовищах біля кількох коней, як правило, протягом дня чергуються кормові групи до 10-15 шпаків, у залежності від кількості коней, що випасаються в одному табуні. Подібні консор-тивні зв'язки та приклади коменсалізму при випасанні худоби притаманні багатьом видам птахів в екотонах пасовищних екосистем, зокрема для білого лелеки, тернового сорокопуда. Пасовищні екотони різних ландшафтів мають важливе значення для збереження різноманіття малочисельних і рідкісних видів птахів.

Ерозійні ділянки на пасовищах головним чином формуються на прогінних стежках, а також у місцях водопою; площа цих ділянок є незначною, переважно 8-14 км2 у межах стежок або схилів. У біотопах з ерозійними ділянками регулярно трапляються види, що здобувають тут корм протягом усього гніздового періоду: одуд Upupa epops L., кам'янка звичайна, щеврик лучний. На заплавних луках-пасовищах ерозійні ділянки для гніздування або здобування корму часто використовують чайка, трав'янка чорноголова. В екотонах гірських пасовищ на ерозійних ділянках здобувають корм щеврик гірський і сорокопуд терновий, поширення яких часто пов'язане з використанням ґрунтових доріг уздовж полонин і рідколісь. Трав'янка чорноголова активно реагує на розширення ерозійних процесів, а тому вона може бути індикатором їхнього розповсюдження на території пасовищних екосистем.

Серед обстежених нами пасовищ ми виділили гірські пасовища, на яких спостерігались рідкісні види, занесені до Червоної книги України: лелека чорний, змієїд Circaetus gallicus Gm., підорлик малий Aquila pomarina Ch.L.Brehm., сорокопуд сірий. Серед звичайних видів виявлені плиска біла, коноплянка, трав'янки лучна й чорноголова, польовий жайворонок, перепілка, сіра куріпка, сорокопуд сірий, щеврики лучний і гірський, одуд, кам'янка звичайна, вівсянка звичайна, дрозди чорний і співочий, коноплянка, зеленяк, кропив'янки сіра й прудка.

Отже, в умовах Сколівських Бескид понад 60 видів птахів використовують екотони лучних екосистем як постійні місця здобування корму або гніздування. На луках заплавного походження переважають види, пов'язані з водно-болотними біотопами, зокрема: лелека білий, чайка, а також цінні мисливські види - перепілка, куріпка сіра. В сучасних умовах існує необхідність спеціального менеджменту та збереження пасовищних екосистем.

В результаті наших досліджень з'ясовано, що наявність на пасовищах різноманітних поодиноких дерев і негустих чагарників сприяє збагаченню видового різноманіття гніздових птахів пасовищних екосистем. В умовах передгірських і гірських пасовищ наявність згаданих структурних елементів формує широку лінію екотонів, що є границею між лісом і відкритими ландшафтами. Такі біотопи особливо важливі для виживання багатьох видів тварин, які оселяються на узліссях і уникають щільного лісу або повністю відкритих просторів. З іншого боку, дуже важливим для збільшення видового різноманіття птахів є наявність водно-болотних угідь поруч із пасовищами. Це важливо не тільки для видів, які гніздяться на землі й для виживання яких необхідні вологі ділянки, але й для видів, що пов' язані з випасанням за типом своєї кормодобувної стратегії. Між домашніми тваринами і птахами встановлюються певного коменсальні взаємовідносини, що дає можливість останнім успішно здобувати корм як на землі (лелека білий, плиска жовта, шпак звичайний), так і в повітрі (ластівки сільська і міська Delichon urbica L.).

В екотонах гірських пасовищ виявлені рідкісні види, занесені до Червоної книги України: змієїд, підорлик малий, сорокопуд сірий. В умовах гірських пасовищних екотонів на гніздуванні та під час здобування корму зареєстровані 29-33 види птахів, більшість з яких занесена до списків Бернської конвенції або мають міжнародний природоохоронний статус SPEC-категорій.

Виявлені закономірності щодо впливу різних факторів землекористування на видове різноманіття птахів пасовищних екотонів можуть бути науковою базою для складання планів дій для збереження рідкісних і зникаючих видів. Ці плани заходів можуть бути ефективними за умови тісної співпраці екологів, фахівців з ландшафтного планування, землевпорядників та адміністрацій сільських і районних рад, дотримання чинного природоохоронного законодавства.

Випасання помірного ступеня має важливе значення для формування екотонів, які, в свою чергу, забезпечують існування значного біотичного різноманіття та створення таких ландшафтних структур, які формують необхідні оселища для багатьох рідкісних видів тварин. У тих випадках, коли пасовища використовуються нераціонально або вільне випасання є обмеженим, а табуни тварин здебільшого знаходиться в загорожі, між лісом і луками чи просто ріллею створюється чітка межа, яка може бути і переважно є обмежуючим фактором для поширення багатьох рідкісних видів. У таких умовах якість оселищ є переважно низькою і видове різноманіття помітно зменшується. За умови вільного випасу більшість часу домашні тварини перебувають на пасовищах чи узліссях, формуються екотони, що необхідні для поселення цілого ряду видів тварин і рідкісних рослин. Тому схема вільного випасання є доцільною для покращення умов оселищ, утворення ландшафтних мікроструктур, що забезпечують успішне розмноження багатьох рідкісних і вузькоспеціалізованих видів. Загалом для більшості пасовищ карпатського регіону, в тому числі й Сколівських Бескид, ми рекомендуємо схему вільного випасу на великих або частково огородженних територіях, як засіб підтримки сталого існування популяцій важливих видів біологічного різноманіття. В тих випадках, де на пасовищах виявлені цінні види тварин, ми рекомендуємо залишити сучасний стан господарювання, а інші пасовища слід розглядати як потенційні для подальшого розвитку господарства.

Коментарі

Ім’я або нік
Пошта
Сайт