Головна
Новини НПП
Механізми громадського контролю
Комунікація з громадськістю
Послуги
Садивний матеріал
Основні дані
Завдання НПП
Законодавство
Природні умови
Рослинність
Ліси
Тваринний світ
Птахи
Об'єкти неживої природи
Путівники
Туристичні маршрути
Публікації про НПП
Джерела інформації
Рекомендовані сайти
Фотогалерея
Відео
Контакти


Еколого-пізнавальна стежка “Долиною річки Кам’янка”

Пункт 7

Вище водоспаду долина ріки розширюється, вона сформувалася тут в смугах м'яких геологічних відкладів манявської, бистрицької, менілітової світ. Тут влаштоване місце для відпочинку (фото 13), можна розпалити вогнище, розміститися на нічліг із наметом.

Місце відпочинку на березі р. Кам'янка
Фото 13. Місце відпочинку на березі р. Кам'янка

В сутінках на широких долинах біля річки починає господарювати їжак, який відомий практично кожній людині. Протягом цня ця тваринка відпочиває під купою хмизу чи в кущах, а вночі розпочинає пошуки їжі. Коли в нічній тиші ви почуєте, як біля палатки хтось голосно сопе і навіть сердито гупотить ногами - не лякайтеся, це не лісова нечисть, це вийшов на полювання їжак. Живиться він дощовими черв'яками, комахами та їх личинками, різноманітними дрібними тваринами, яких може подолати (мишами, жабами, пташенятами). Ця, на перший погляд неповоротка, гваринка при необхідності швидко нападає на вужів чи навіть на змій. Зміїні укуси не завдають їжаку жодної шкоди.

На яскраво-зеленому килимі трав то тут, то там видніються купини чорної землі. Їх поробив кріт, типовий землерий, будова тіла якого максимально пристосована до пдземного способу життя. Передні кінцівки - короткі, ласивні, широкі вивернуті назовні. Пальці, п'ять основних 'а шостий додатковий, на кінцях мають видовжені міцні сігті. Між пальцями - шкіряна перетинка. Задні ноги леншого розміру, без перетинок та із звичайними коротший круглими кігтями. Очі невеликі, заховані у складках пкіри. Вуха маленькі та закриті шкіряною складкою, їіздрі розташовані на нижньому боці короткого хоботка, ^ніздо своє влаштовує в камері, яка ховається, як правило, ііж корінням дерев, чи під камінням. Стінки камери осподар вистилає м'якими стеблами рослин, мохом, листям. Тут весною самка народжує до 10 малят. Від цієї спальні розходяться глибокі ходи-галереї та багато поверхневих мисливських ходів, які віддаляються на відстань до 100 м. Активно живиться кріт протягом всього року.

Головною їжею крота є безхребетні тварини, насамперед дощові черв'яки, комахи та їх личинки і лялечки. Поселяючись біля городів, кріт може підрити коріння посівів, але при цьому він знищить велику кількість личинок та лялечок небезпечних комах-шкідників (колорадського жука, совок та ін.).

З лівого боку від дороги зростають похідні смерекові насадження, створені на місці вирубаних на початку XX ст. буково-ялицевих лісів.

Смерека звичайна характеризується значною морфологічною мінливістю. Це дерево досягає висоти до 45 м і діаметру стовбура до 2 м. Хвоя чотиригранна, темно-зелена, блискуча. Шишечки: чоловічі - червоно-жовті сережки, жіночі - пурпурно-червоні, пізніше зелені. Цвіте в травні.

Смерека Східних Карпат суттєво відрізняється за генетичними особливостями від смереки інших природних регіонів. Шишки цієї місцевої гірської різновидності смереки мають вузькі, гострі лусочки. Пірамідальна крона та пониклі гілки дозволяють швидко очищатися від снігу. У смереки з рівнин - гілки розпростерті, широкі. Наприкінці XIX ст. на території Прикарпаття власники лісів масово створювали штучні насадження із привізного насіння смереки, заготовленого в Судетах, Альпах та інших регіонах Австро-Угорської імперії. Крупним власникам лісів простіше було купити насіння у спеціалізованих фірм, аніж займатися власним насінництвом. Смерека на той час високо цінилася в Європі, тому й висаджували її на місці букових та ялицево-букових лісів, які були перед тим вирубані. Такі не місцеві, тупо-лускаті, різновидності смереки добре ростуть в умовах Бескид, але у віці понад 50 років інтенсивно пошкоджуються кореневими гнилями, найбільш небезпечними збудниками яких є коренева губка та опеньок осінній. Коренева губка є причиною внутрішньої (ядрової), а опеньок - зовнішньої (заболонної) гнилі. Обидва цих патогени можуть призвести до ослаблення, а пізніше й до відмирання смерекових насаджень. На перших порах ослаблення дерев проявляється у зменшенні приросту гілок, хвоя набуває світло-зеленого або жовто-зеленого кольору, пізніше дерево всихає.

Всихаючі смеречники утворюють серйозну екологічну проблему по всьому Прикарпатті, в тому числі й на території НПП "Сколівські Бескиди" - понад 6 тис. га тут зайнято насадженнями похідної смереки, в тому числі понад 1 тис. га - це пошкоджені кореневими гнилями деревостани, які інтенсивно відмирають.

На ослаблених смереках поселяються стовбурові шкідники, основним із яких є короїд-друкар (типограф). Цей невеликий (довжиною до 5 мм.) жук за запахом розшукує ослаблені дерева. Облюбувавши дерево, самець вигризає вхідний отвір та шлюбну камеру. Тут він парується із двома-трьома самками. Кожна з них прогризає свій маточний хід, по боках якого відкладає яйця. За кілька днів з них виходять личинки, які прокладають свої окремі ходи. Личиночні ходи густі, звивисті, проходять на границі кори та заболоні та поступово розширюються. У кінці ходу личинка заляльковується і перетворюється в молодого жука, який на перших порах має дещо світліше забарвлення. Розвиток яєць, личинок та лялечок триває півтора-два місяці в залежності від погодних умов та висоти на рівнем моря.

на початок 1 2 3 4 5 6 [ 7 ] 8

Коментарі

Ім’я або нік
Пошта
Сайт