Головна
Новини НПП
Механізми громадського контролю
Комунікація з громадськістю
Послуги
Садивний матеріал
Основні дані
Завдання НПП
Законодавство
Природні умови
Рослинність
Ліси
Тваринний світ
Птахи
Об'єкти неживої природи
Путівники
Туристичні маршрути
Публікації про НПП
Джерела інформації
Рекомендовані сайти
Фотогалерея
Відео
Контакти


Деревна та чагарникова рослинність

На території НПП "Сколівські Бескиди" переважають вкриті лісом землі. Найбільші площі у сучасному рослинному покриві займають хвойні породи (понад 55%). Серед них домінують штучно створені деревостани смереки. Твердолистяні породи на території НПП "Сколівські Бескиди" займають 43,4% від вкритих лісом земель, серед них переважають букові ліси. В складі деревної та чагарникової рослинності НПП виділено угруповання п'яти класів.

До класу Rhamno-Prunetea належать угруповання чагарникових рослин. На території національного природного парку "Сколівські Бескиди" було здійснено два описи угруповань чагарників, у складі яких домінують діагностичні види цього класу (Prunus spinosa, Rosa sp., Crataegus sp. та ін.). Завдяки значному проективному покриттю Sambucus nigra ці ценози дещо подібні до угруповань порядку Sambucetalia Oberd.1957 класу Epilobietea angustifolii R.Tx. et Prsg. in R. Tx. 1950. Наявність у трав'яному ярусі нітрофільних видів (Anthriscus sylvestriS: Aegopodium podagraria, Galium aparine, Chaerophyllum hirsutum, Urtica dioica, Glechoma hederacea, Geranium robertianum) з початку наштовхнула нас на думку про приналежність описаних чагарникових заростей до класу Urtico-Sambucetea Doing 1962 em Pass. 1968. Однак ця назва є син-таксономічним синонімом класу Rhamno-Prunetea Rivas Goddy et Borja Carboneli 1961. Угруповання класу Rhamno-Prunetea в Україні на теперішньому етапі фітоценологіч-них досліджень практично не вивчені, хоча є досить поширеними. Тому за двома описами, при відсутності матеріалів для порівняння, надати описаним ценозам відповідний синтаксономічний ранг рівня асоціації досить важко. Попередньо відносимо їх до асоціації Euonymo-Sambucetum nigrae Moor 1960. Зімкнутість чагарників становить 0,8-0,95. Домінують Sambucus nigra (15-40%), Prunus spinosa (40%), Euonymus europaea (5-20%), Crataegus sp. (50%). У другому під'ярусі зростають Rosa sp. (25%) та Viburnum opuius. Проективне покриття трав'яного ярусу незначне (5-30%) внаслідок високої зімкнутості чагарників. У ньому представлені Urtica dioica (1-5%), Glechoma hede-racea (15%), Galium aparine (3%), Anthriscus sylvestris, Aegopodium poda-graria, Chaerophyllum hirsutum (no 1%) та ін.

Угруповання розвивається у рудералізованих місцезростаннях. Опис № 2 здійснено на узбіччі автотраси Київ-Чоп між м.Сколе і пам'ятним знаком, частково під наметом асоціації Tilio -Carpinetum, що формується на стрімкому схилі від траси до залізниці. Опис № 1 здійснено в околицях с. Дубина на території комплексу сільськогосподарських земель, лучних ділянок, шляхів і деревних насаджень (залишків дібров). Це угруповання, в якому домінує Crataegus sp., подібне до асоціації Pruno-Crataegetum Hueck 1931 союзу Rubion subatlanticum R.Tx. 1952 порядку Prunetalia R.Tx.1952.

При побудові синтаксономічної схеми чагарникових угруповань України на основі обробки чисельного описового матеріалу досить важко відносити фрагментарні геоботанічні описи до певних одиниць флористичної класифікації. Проте публікація цих описів є необхідним етапом і підґрунтям для розробки таких схем.

Клас Salicetea purpureae представлений чагарниковими заростями верб в заплавах великих річок території національного природного парку, які розвиваються безпосередньо вздовж берегів. У НПП "Сколівські Бескиди" зареєстрована одна асоціація - Salicetum triandro-yiminatis Угруповання асоціації описано на лівобережній ділянці заплави р. Опір між м. Сколе і с. Дубина. Характеристика асоціації базується на 3 геоботанічних описах, які подаються не у вигляді таблиці, а в текстовій формі. Верхній ярус угруповань (його зімкнутість 0,4-0,6) сформований Saiix viminalis (60-65%), яка зростає або у формі чагарників, або у формі низьких дерев. До верби прутовидної домішується Alnus incana (5-10%), рідше Sambucus nigra (10%), Acer negundo. Трав'яний ярус має проективне покриття від 40% до 80%. Його формують Mentha arvensis (5-7%), Petasites albus (10-20%), Festuca gigantea (до 5%), Ranunculus repens (3-10%), Aegopodium poda-graria (3-25%), Equisetum pratense (15%), Prunella vulgaris (до 5%), Lysimachia nummularis (20%), Trirolium repens (5%), Leucanthemum vulgare (+), Stachys sylvatica (1%), Plantago major (+), Urtica dioica (3%), Scrophularia nodosa (1%), Salvia glutinosa (3-15%), Chaerophyllum temulum (5%), Geranium palustre (1%), Dactylis glomerata (1%), Carex hirta (+), Myosotis paiustris (1%), Glechoma hederacea (10%), Eupatorium cannabinum (5%), Filipendula denudata (7%), Cynosurus cristatus (1%), Lycopus exaltatus (1%), Phalaroides arundinacea (3%), Trirolium pratense (+), Galium aparine (1%), Geum urbanum (+), Tanacetum vulgare (10%), Elytrigia repens (5%), Polygonum hydropiper (3%) та ряд інших видів. Угруповання формуються у досить різноманітних умовах, які впливають на їх розвиток. Головним фактором є повене-вий режим річок, який визначає швидкість нагромадження алювію, намивання та вимивання біогенних елементів тощо.

Угруповання класу Salicetea purpurea відіграють бере-гозакріплюючу роль. Це стає особливо актуальним у зв'язку з погіршенням ситуації з повенями в Карпатському регіоні. Важливим завданням національного природного парку має стати контроль над угрупованнями Salicetum triandro-viminads, мінімізація антропогенного впливу на прируслові чагарникові зарості (недопущення в них випасу худоби і вирубки чагарників і дерев).

Клас Alnetea glutinosae на дослідженій території представлений лише порядком Sali-cetalia auritae, який об'єднує зарості чагарникових верб. Виділяємо лише одне угруповання в межах союзу Salicion сіпегеае. Для встановлення приналежності до певної асоціації описового матеріалу виявилося недостатньо.

Угруповання com. Salix cinerea в національному природному парку "Сколівські Бескиди" поширені спорадично по всій території, не займаючи значних площ. Вони описані в Коростівсько-му, Сколівському і Завадківсь-кому лісництвах. Зімкнутість чагарників, серед яких переважає Salix cinerea (60-90%), сягає 0,9. До верби попелястої інколи домішується Picea abies (5%). Проективне покриття трав'яного ярусу - 40%. У ньому домінує Carex brizoides (30-50%), Poa palustris (10%) або Ajuga reptans (30%). Зростають також Rubus hirtus (3%), Ranunculus repens (3%). Проективне покриття інших видів незначне (+ -2%). Угруповання var. Carex brizoides описані по краю болота біля с.Завадки та на ділянці виходу фунтових вод на узбіччі лісової дороги над м. Сколе. Угруповання var. Ajuga reptans описане на рівній зволоженій ділянці на висоті 700 м у комплексі післялісових лук у Коростівському лісництві. Ви-рогідно, це два едафічні варіанти одного угруповання.

Созологічне значення угруповання com.Salix cinerea полягає, перш за все, у збільшенні рівня біорізноманіття на ценотичному рівні. Його роль як водорегулюючого та екотонного чагарникового угруповання, що має значення у заростанні зволожених територій з трав'янистою рослинністю, досить помітна.

Ліси панують у рослинному покриві національного природного парку "Сколівські Бескиди". Внаслідок нераціонального ведення лісового господарства в минулому суттєво змінився склад деревних порід у лісових фітоценозах. Серед угруповань лісової рослинності найбільш різноманітними є угруповання класу Querco-Fagetea.

На дослідженій території угруповання класу представлені єдиним порядком Fagetaiia sylvaticae, який об'єднує європейські листопадні широколистяні ліси. Домінантами деревного ярусу виступають Fagus sylva-tica, Quercus гоЬщ Carpinus betulus, рідше - Alnus glutinosa, Acer pseudoplatanus та інші види. У горах в природних угрупованнях класу частим компонентом є Abies alba. Трав'яний покрив формують типові неморальні види. У національному природному парку "Сколівські Бескиди" до складу порядку Fagetaiia входять чотири союзи: Alno-Uimion, Carpinion betuli, Fagion sylvaticae і Tilio platyphyllis-Acerion pseudoplatani.

До союзу Alno-Ulmion (Alno-Padion) віднесено чорно- і сіровільхові угруповання, в трав'яному ярусі яких переважають мезофіти, ме-зогігрофіти і гігромезофіти, а частка діагностичних видів порядку є досить значною.

Сіровільшаники союзу Alno-Ulmion на території національного природного парку представлені двома асоціаціями. Більш поширеною є асоціація Caltho-Alnetum. Домінантом чагарникового ярусу (0,8-0,6) виступає Alnus incana (висотою 7-8 м, діаметром 8-Ю см), зімкнутість якої становить 0,6-0,8%. Зростають також Picea abies (2-5%), Abies alba (0,5-1,0%), Acer pseudoplatanus (1%), Salix cinerea (3%) та ін. Трав'яний ярус набуває значного розвитку (проективне покриття 80-90%). У ньому домінують Caltha palustris (25-55%), Filipendula denudata (до10%), Ranunculus repens (до 10%), Valeriana dioica (20%), Cardamine impatiens (20%), Cirsium oleraceum (3-5%), Scirpus sylvaticus (3%), Equisetum syl-vaticum (20%), Petasites albus (5%). Блок діагностичних видів асоціації (Caltha palustris, Cirsium oleraceum, Myosotis palustris, Hlipendula denuda-ta) добре представлений. У флористичному складі переважають гігромезофіти і мезогіфофіти. Асоціація значно поширена на території парку і є типовим елементом ландшафту. Розвивається на вологих фунтах по зниженнях, вздовж потоків.

Асоціація Alnethum incanae трапляється рідше. Описана в долині р. Опір. Alnus incana (20-70%) зростає разом з Salix рііфіігеа (25%), Padus avium (3-7%), Abies alba (5%), Сафіпиє betulus, Corylus avellana. Діагностичні види - Salvia glutinosa (10-30%) і Matteuccia struthiopteris (до 80%). У трав'яному ярусі (проективне покриття 85-95%) значну участь також мають Rubus hirtus (40%), Glechoma hirsuta (15%), Galeobdolon luteum (10%), Pulmonaria obscura (10%), Urtica droica, Ranunculus repens, Petasites albus і Aegopodium podagraria (no 5%).

Угруповання com. Alnus glutinosa описані в долині р. Опір між м. Сколе і с. Дубина. В Українських Карпатах ліси з домінуванням Alnus glutinosa не займають великої площі (лише кілька сотень гектарів). Вони проникають з передгірських районів по річкових терасах вглиб на 20-30 км і зростають на торф'янисто-мулувато-глейових або дерново-глейових фунтах в умовах близького до поверхні залягання фунтових вод застійного характеру.

Невелика кількість геоботанічних описів не дозволяє віднести чор-новільхові угруповання до якої-небудь вже відомої асоціації або запропонувати нову асоціацію. За складом домінантів ці описи наближаються до відомих з Угорщини асоціацій Aegopodio-Alnetum V. Karpati, I. Katpati et Jurko 1961 та Carici brizoidi-Alnetum I.Horvat 1938 em. Oberd. 1953 (Borhidi, 19), проте перелік діагностичних видів цих асоціацій у цитованій праці відсутній. Можливо, описані угруповання слід віднести до асоціації Stellario-Alnetum glutinosae Lohmeyer 1957, яка у Чехії зростає в Білих Карпатах або до Circaeo-Alnetum Oberd. 1953, що розповсюджена у рівнинній частині Польщі та у північно-західній Україні. Остаточно синтаксономічне положення карпатських чорновільхових лісів можна буде встановити лише після порівняння великої кількості їх описів з описами угруповань союзу Alno-Ulmion рівнинної частини України та сусідніх держав. Тому на даному етапі досліджень ми обмежуємося лише виділенням угруповання com. Alnus glutinosa. У даному рослинному угрупованні переважають види союзу Alno-Ulmion і порядку Fagetalia (Padus avium, Сафіпиз betulus, Acer pseudoplatanus, Fraxinus excelsior, viburnum opulus, Carex brizoides, Aegopodium podagraria, Equisetum sylvaticum, Impatiens noli-tan-gere, Galeobdolon luteum, Asarum europaeum, Galeopsis speciosa, Poa nemoralis та ін.), що дає підстави віднести чорновільхові ліси національного природного парку "Сколівські Бескиди" не до класу Alnetea glutinosae, а до союзу Alno-Ulmion класу Quercc-Fagetea.

У деревному ярусі (зімкнутість крон 0,8-0,9) домінує Alnus glutinosa (80-90%). Чагарниковий ярус (0,3-0,7) багатовидовий, його формують Sambucus nigra (30%), Сафіпив betulus (10%), Padus avium (60%), Acer pseudoplatanus (10%), Fraxinus excelsior (5%), Viburnum opulus (1%), Grossularia rectinata (1%). Проективне покриття трав'яного ярусу 85-95%. У варіанті com. Alnus glutinosa чаг. Carex brizoides домінує Carex brizoides (50%), у варіанті van Aegopodium podagraria - Aegopodium podagraria (45%). У травостої обох варіантів значною є участь Filipendula denudata (10-30%), Glechoma hirsuta (7-25%), Chaerophyllum hirsutum (5-10%) (табл. 3.21, on.№ 7-8). У кв. 52 Майданського лісництва існують монодомінантні культури Alnus glutinosa 1968 року. Зімкнутість фон - 0,7-0,8. Насадження чітко розділяються на два варіанти. Один - із неподільним пануванням Carex brisoides (100%) і поодинокими екземплярами Stellaria nemorum, Gentiana asclepiadea, Urtica dioica, Myosotis palus-tris, Cirsium oleraceum, Rubus idaeus - належить до var. Carex brizoides. Угруповання з домінуванням Urtica dioica (70%) відносимо до var. Urtica dioica. У ньому зростають також Stellaria nemorum (5%), Glechoma hirsuta (5%), Myosotis palustris (1%), Impatiens noli-tangere (1%), Athyrium filix-fem-ina (1%), Equisetum sylvaticum, Dryopteris filix-mas, Lamium purpureum, Senecio fuchsii, Carex brizoides, Abies alba (juv.).

На території Сколівських Бескидів чорновільхові угруповання належать до рідкісних. їх сувора охорона необхідна, по-перше, з огляду на велике созологічне значення (підтримка рівня біорізноманіття на території національного природного парку) і, по-друге, з огляду на небезпеку, що їм загрожує. Ця небезпека безпосередньо пов'язана із зростанням описаних угруповань com. Alnus glutinosa у найбільш населеній частині парку та потенційною можливістю розширення автомобільної магістралі Київ - Чоп, що призведе або до вирубки деревного ярусу, або до зміни водного режиму, тобто до знищення чи трансформації цих фітоценозів.

Крім описаних місцезростань, на території національного природного парку чорновільхові угруповання відомі на правобережжі Павлового потоку у кв. 4 Сколівського лісництва. За домінантною класифікацією вони відносяться до угруповання var. Glutinoso-Alnetum calthetosum з участю Solarium dulcamara.

Грабові, грабово-дубові, грабово-дубово-липові і липово-дубові ліси національного природного парку "Сколівські Бескиди" належать до союзу Carpinion, асоціації Tilio-Carpinetum. За наявністю Abies alba, Fagus sylvatica, Aposeris foetida, Cerasus avium, Polygonatum verticil-latum, Rubus hirtus і Salvia glutinosa її можна віднести до підгірської висотної форми. В даних ценозах добре представлені діагностичні види асоціації (Carpinus betulus 20-70%, Tilia cordata 7-80%) і союзу Carpinion (Galeobdolon luteum 3-10%, Stellaria holostea 1-5%, Carex pilosa 5-20%, рідше зростають Cerasus avium 3-10%, Primula veris - 7% і Melampyrum nemorosum - 25%). У трав'яному ярусі панують неморальні види порядку Fagetalia (Asarum europaeum 1-10%, Pulmonaria obscura 5-15%, Aegopodium podagraria 1-45%, Dryopteris filix-mas - 5% та інші).

Угруповання асоціації добре розділяються на дві групи: мезофільну (нейтрофільну) та ацидофільну. Перша фупа відповідає типовій субасо-ціації. Такі ценози називаємо Tilio-Carpinetum typicum var. Mercurialis perennis-Carpinus betulus, що вирізняються пануванням в деревному ярусі С. betulus (до 70%) при відсутності липи і малій участі дуба, а в трав'яному покриві наявний блок діагностичних видів порядку, що є мезо-трофними сціофітами (Mercurialis perennis - 10%, Paris quadrifolia, синтаксонів із значною участю Carex brizoides, оскільки цей вид має досить широку екологічну амплітуду і до того ж надзвичайно експансивний. Щільний покрив осоки трясучковидноТ призводить до зменшення цено-тичної ролі характерних компонентів трав'яного ярусу фітоценозу, часто до їх випадання. Це нівелює флористичні відмінності угруповань.Чеські фітоценолОги розглядають угруповання із значною участю Сагех brizoides на рівні варіантів різних субасоціацій асоціації Tilio-Carpinetum. За домінантною класифікацією описане угруповання належить до асоціації Quercetc-Coryieto caricosum (brizoidis) - дубові ліси ліщинові трясучковидноосокові, які широко розповсюджені в Перед-карпатті. Субасоціація описана на правобережжі долини Опору, недалеко від злиття річок Опір і Кам'янка. У деревному ярусі (зімкнутість крон 0,7) домінує Quercus robur (50%), до якого домішуються Carpinus betulus (20%), Tilia cordata (10%) і Acer pseudo-platanus (7%). У чагарниковому ярусі (0,3) зростають Coryllus avellana (30%), підріст Carpinus betulus, Abies aiba, Picea abies і Prunus avium. Проективне покриття трав'яного ярусу становить 50%. Домінує Сагех brizoides (30%), що створює характерний аспект. Зростають також Rubus hirtus (20%), Galeobdolon luteum (5%), Athyrium filix-femina (5%). З видів ацидофільних дібров представлені Oxaiis acetoseiia, Gentiana asclepi-adea і Majanthemum bifolium.

У кварталі 2 Сколівського лісництва за домінантною класифікацією описані монодомінантний і мішані грабові ліси, які зростають на дуже скелетних брилових фунтах у смузі проходження переважно пісковикових відкладів вигодської світи. Граб представлений переважно незбіжистими прямостовбурними особинами віком 40-80 років, висотою 10-20 м. Зімкнутість крон - 0,7-0,9.

Трав'яний покрив утворюють близько 60 видів квіткових і вищих спорових рослин, серед яких у монодомінантних угрупованнях переважають види класу Quercc-Fagetea (Anemona nemorosa, Glechoma hirsute, Salvia glutinosa) і порядку Fagetalia (Dryopteris filix-mas, Mercurialis perennis, Symphytum cordatum, Paris quadrirolia, Rubus hirtus, Lunaria rediviva), а також Dryopteris carthusiana, Athyrium filix-femina. У незначній кількості трапляються Сагех pilosa, Stellaria holostea. Характерний майже непрохідний ярус Grossularia reclinata з участю Ribes lucidum. Наявна папороть Polypodium vulgare. Зростання Fillitis scolopendrium зближує дані ценози з яворовими лісами союзу Tilio platyphillis-Acerion pseudoplatani. У підрості (зімкнутість крон 0,1-0,3) переважають Acer pseudopiantanus, A. pla-tanoides. Підріст фаба трапляється поодиноко і не в усіх угрупованнях.

Склад мішаних грабових лісів описується формулою 6Гр2Бк1Ял 1 Яв. У ценотичному відношенні вони подібні до монодомінантних грабняків.

З монодомінантними грабовими лісами межують ялицеві й букові лісостани з участю фаба.

Серед природної рослинності НПП "Сколівські Бескиди" панують букові ліси. При складанні їх синтаксономічної характеристики на дослідженій території ми спиралися на останні розробки європейських фітоценологів. Букові ліси представлені одним союзом Fagion sylvaticae, в межах якого розрізняють два підсоюзи. Типові неморальні букові ліси ме-зофільного характеру на бурих лісових фунтах належать до підсоюзу Eu-Fagenion (синонім Dentario glanduloso-Fagenion). Найпоширенішими на дослідженій території є угруповання справжньої карпатської бучини, що відносяться до асоціації Dentario glandulosae-Fagetum. Угруповання асоціації формуються у значному градієнті умов зволоження і багатства фунту залежно від положення ділянок у рядах геохімічного сполучення на певній частині схилу та, деякою мірою, експозиції. Наслідком цього є формування кількох субасоціацій, зміни у флористичному складі яких добре відображають зміни екологічних умов зростання.

Субасоціація Dentario glandulosae-Fagetum alttetosum urslni описана в Завадківському і Крушельницькому лісництвах на висотах 1005-1060 м. Розвивається на північних, північно-східних та західних схилах нахилом 20-35°. Це переважно старі ліси з дуже великою зімкнутістю крон (0,8-1,0, частіше 0,9). Домінує Fagus sylvatica (65-90%), до якого домішується Acer pseudoplatanus (10%) і Ulmus glabra (5%). Чагарниковий ярус не розвинений або представлений дуже розрідженим (0,05) підростом деревних порід. Проективне покриття нерівномірно розвинутого трав'яного ярусу - 15-60%, в ньому зростають Rubus hirtus (3-40%), Impatiens noli-tangere (до 35%), Oxaiis acetoseiia (1-6%), Galium odoratum (1-10%), Senecio fuchsii (1-2%), Petasites aibus (2%), Lysimachia nemorum (1-4%), Lamium рифигеит (до 6%), Athyrium filix-mas (2-6%), Filipendula denudata, Thalictrum aquilegifolium та інші види. Типовим можна вважати лише опис № 1, в якому покрив Allium ursinum досягає 20%. Однак наявність блоку мезогігрофпїв при незначній присутності Allium ursinum (+) або його відсутності, на наш погляд, є підставою для віднесення угруповань саме до цієї субасоціації, оскільки їх описи виконувалися у серпні, коли надземна фітомаса діагностичного виду вже значною мірою відмерла.

Деревний ярус субасоціації Dentario glandulosae-Fagetum lunari-etosum формують Fagus sylvatica (40-70%), Abies alba (5-10%), Acer pseudoplatanus (5-20%), рідше Ulmus glabra (1-10%). Його зімкнутість 0,7-0,9. Висота бука коливається від 18 до ЗО м, діаметр 10-80 см. Це частіше різновікові ліси (80-120 років). Підлісок (0,03-0,7) складають Corylus avellana, Sorbus aucuparia і підріст деревних порід. Покриття діагностичного виду (Lunaria rediviva) коливається від 1-7 до 75%. Загальне проективне покриття трав'яного ярусу становить 10-50%. У ньому зростають Rubus hirtus (5-20%), Mercurialis perennis (1-35%), Petasites albus (до 10%), Galium odoratum (3-10%), Dryopteris filix-mas (10%), Athyrium filix-femina (3%) та інші види. Угруповання су б а соці а ції відмічені у Сколівському, Крушельницькому і Майданському (Мілкіна Воронцов, 1978) лісництвах на східних, південно-східних, південно-західних, північних і північно-східних схилах нахилом 4-45°.

Субасоціація Dentario glan-dulosae-Fagetum typicum найпоширеніша серед усіх рослинних угруповань національного природного парку. Деревний ярус (зімкнутість крон 0,5-0,9, частіше 0,9) складають Fagus sylvatica (30-95%), Abies alba (5-45%), Picea abies (5-60%), зрідка Acer pseudoplatanus (15%) і Popuius tremuia (3%). Висота бука звичайно становить 25-30 м, у багатших умовах - 32-34 м, біля гребенів хребтів у найвищих положеннях старі букові дерева мають випнуту донизу дугоподібну форму стовбура і висоту приблизно 15 м. Розвиток чагарникового ярусу нерівномірний, від повної відсутності до 0,7. Він складається з Corylus avellana (1-7%), Sorbus aucuparia (1%), підросту бука (1-10%), ялиці (до 35%), смереки (до 10%), явора (1-5%) та інших видів. Розвиток трав'яного ярусу також нерівномірний, його проективне покриття коливається від 1-Ю до 70%. Домінують типові фагетальні види, характерні для союзу і порядку (Galium odoratum - до 15%, Dryopteris filix-mas - до 15%, Glechoma hirsirta - до 7%, Mercurialis perennis - до 7%, Rubus hirtus - 1-50%) та інші види (Athyrium filix-femina - до 35%, Dryopteris carthusiana - до 30%, Oxalis acetosella - до 10%). Серед діагностичних видів асоціації добре представлені Senecio fuchsii - до 3%, Dentaria bulb-ifera, які мають високу сталість, a Dentaria glanduiosa, Symphytum corda-tum, Euphorbia amygdaloides, Polystichum brauni і Salvia glutinosa трапляються спорадично (табл. 3.23, on. № 13-27). Угруповання субасоціації поширені на схилах різного нахилу та експозиції.

Субасоціація Dentario glandulosae-Fagetum festucetosum dry-mejae відома з одного опису, здійсненого у Сколівському лісництві на північно-східному пригребеневому схилі хребта нахилом 45°, на висоті 1050 м н.р.м. Деревостан складається з Fagus sylvatica (0,5) висотою 27-29 м і діаметром 40-60 см. Наявний підріст бука (0,3). У трав'яному ярусі панують діагностичний вид субасоціації (Festuca drymeja - 10%) та види ацидофільних бучин (Luzula iuzuloides - 15%, Prenanthes purpurea - 2%, Homogyne alpina, Oxalis acetosella). Зростають і типові фаге-тальні види (Galium odoratum - 1 %, Anemone nemorosa - 4% та інші.

Другою у підсоюзі Eu-Fagenion є асоціація, яку виділяють за домінуванням у трав'яному ярусі Carex pilosa. Польські дослідники такі угруповання розглядають в межах асоціації Dentario glandulosae-Fagetum (Michalik, Szary, 1997), а чеські і словацькі - як окрему асоціацію Сагісі pilosae-Fagetum. На відміну від попередньої асоціації вона поширена в тепліших і посушливіших умовах.

Асоціація Сагісі pilosae-Fagetum дуже поширена в НПП "Сколівські Бескиди". її деревостан (зімкнутість крон 0,5-0,9, частіше 0,9) складає в основному Fagus sylvatica (40-95%, переважно 80-90%) з домішкою Abies alba (5-30%) і в деяких випадках - Betula pendula (20%), Picea abies (5%) і Acer pseudoplatanus (5%). Ценози тяжіють до теплих схилів південних і західних румбів стрімкістю 10-25°. Внаслідок сприятливих умов для розкладання підстилки вона не накопичується у цих місцезростаннях і інтенсивний кругообіг речовин зумовлює меншу потужність акумулятивного горизонту в фунті, порівняно з фунтами попередніх фацій. Тут спостерігаються оптимальні для бука умови місцезростання. У нерівномірно розвиненому чагарниковому ярусі зростають Corylus avel-lana (1-35%), Populus tremula, Betula pendula, Salix caprea (+), Sorbus aucuparia (до 5%), Sambucus nigra, підріст бука (3%), рідше явора (5%), смереки (10%), ялиці (1-2%) і граба (1%). Проективне покриття трав'яного ярусу дуже рідко перевищує 50% (20-70%). Пануючий вид асоціації - Carex pilosa- має проективне покриття від 1-6 до 20 і навіть 90%. Серед інших значну участь беруть Rubus hirtus (3-55%), Dryopteris filix-mas (10-15%), Athyrium filix-femina (3-10%), Galium odoratum (до 10%), Oxalis acetosella (2-15%), Mercurialis perennis (10-20%), Galeobdolon luteum (до 5%), Aposeris foetida (1%), Astrantia major (1%). Трапляються облігатні ацидофільні види - Luzula luzuloides, L. pilosa, L. sylvatica, Vaccinium myrtillus, Solidago virgaurea, Polygonatum verticiliatum. Варіант асоціації Carici pHosae Fagetum з Hedera helix встановлено за значною участю у трав'яному покриві зимньозеленої ліани Hedera heiix (30-50%). Такі угруповання описані в Сколівському (кв. 3, вид. 38) та Підго-родцівському (кв. 11, вид. 20) лісництвах. Даний варіант має велике созо-логічне значення і вимагає охорони.

До підсоюзу Luzulo-Fa genion відносять "кислі" бучини з великою кількістю ацидофільних видів. Діагностичними видами підсоюзу є Prenan-thes purpurea, Vaccinium myrtillus, Calamagrostis villosa, Polygonatum verticiliatum та інші види. Угруповання ацидофільних бучин Luzulo-Fagenion є перехідними між ценозами класів Querco-Fagetea і Vaccinio-Piceetea. На дослідженій території до цього підсоюзу належать дві асоціації.

Асоціація Luzulo nemorosae-Fagetum представлена однією субасоціацією Luzulo nemorosae-Fagetum luzuletosum sylvati-cae. У деревостані домінує Fagus sylvatica (40-80%), до якого домішуються Picea abies (1-20%), Abies alba (5%) і Acer pseudoplatanus (5%). Чагарниковий ярус досить розріджений (до 0,1), складається з підросту бука, явора. Проективне покриття трав'яного ярусу 20-90%. Діагностичний вид субасоціації - Luzula sylvatica - має проективне покриття від 1 до 60% (частіше 3-25%), діагностичний вид асоціації - Luzula luzuloides - іноді взагалі відсутній, його проективне покриття 1-10%. Добре представлені Calamagrostis villosa (3-10%), Vaccinium myrtillus (3-10%), Oxaiis ace-tosella (3%), Dryopteris filix-mas (10%), Athyrium filix-femina (до 20%). Іноді зростає мох Polyfrichum commune (до 1%) (табл. 3.25, on. № 1-3). Угруповання субасоціації Luzulo nemorosae-Fagetum luzuletosum sylvatici описані у Сколівському, Майданському (Мілкіна, Воронцов, 1998), Крушель-ницькому лісництвах на схилах різної експозиції нахилом 25-35° на висотах 725-1150 м н.р.м., частіше біля верхньої межі лісу, на гребенях хребтів. Це букові, рідше смереково-букові ліси. На верхній межі зростання бук приймає форму криволісся.

Асоціацію Calamagrostio villosae-Fagetum описано у Майданському (кв. 31) і Крушельницькому (кв 21) лісництвах на висоті 900-990 м н.р.м. на південно-західних і східних схилах нахилом 25-35°. Зімкнутість крон становить 0,9; деревостан складають Fagus sylvatica (40-80%), Picea abies (2-8%), Abies alba (40%) і Acer pseudoplatanus (5%). Висота бука 15-20 м. У трав'яному ярусі домінує Calamagrostis villosa (15-20%), зростають Rubushirtus (1-20%), Homogyne alpina (2%), Phegopteris con-nectilis (1%), Luzula sylvatica (5%), Vaccinium myrtiHus (3%) та інші види (табл. 3.25, on. № 4-8). Від попередньої асоціації відрізняється значно більшою участю Calamagrostis villosa і наявністю Phegopteris connectilis.

У підсоюзі Lunario-Acerenion pseudopiatani союзу Тіііо piatyphyllis-Acerion pseudopiatani об'єднані неморальні ліси із значною участю явора на сильноскелетних, досить зволожених фунтах. У "Сколівських Бескидах" угруповання підсоюзу представлені трьома асоціаціями.

Асоціація Acerf-Fagetum виявлена у Сколівському лісництві. Дере-востан із зімкнутістю крон 0,7 формують Acer pseudoplatanus (40%), Fagus sylvatica (30%), Acer platanoides (20%) і Ulmus glabra (20%). У чагарниковому ярусі (0,2) зростають Sambucus nigra (5%), а також підріст Ulmus glabra (10%) і Abies alba (5%). Grossularia reclinata (15%) представлена сланкою формою і не перевищує висоти трав'яного ярусу. Проективне покриття травяного ярусу - 60%, у ньому домінують Rubus hirtus (20%), Urtica dioica (20%), Pulmonaria obscura (7%), Glechoma hirsuta (7%). Дуже добре представлені папороті - Polytrichum braunii (10%), Polypodium vulgare (1%), Phegopteris connectilis (1%), Dryopteris filix-mas. D.carthusiana, Athyrium filix-femia. На описаній ділянці фунт брилово-кам'янистий, з виходом значної кількості каміння на поверхню. Асоціація потребує ретельної охорони на території національного природного парку. Вона дуже подібна флористично та екологічно до Phyllitido-Aceretum. Динамічні взаємовідносини цих двох асоціацій потребують подальшого вивчення. Ще декілька типів букових лісів у ранзі фацій описані Л.І. Мілкіною та Д.П. Воронцовим (1998) у басейні річки Рибник Майданський.

Асоціація Lunario-Aceretum відома з двох описів, здійснених в кв. 23, вид. ЗО Крушельницького лісництва. Являє собою старий, розріджений ліс, часто з покрученими стовбурами дерев, із зімкнутістю крон 0,8. Деревостан складають Acer pseudoplatanus (60%) і Fagus sylvatica (15%) висотою 15-20 м і діаметром стовбурів 15-100 см. Чагарниковий ярус не виражений. У трав'яному ярусі (проективне покриття 75-80%) домінують Rubus hirtus (60%) і фупа гігромезофітів (Impatiens noli-tangere - 20-30%, Lamium purpureum - до 10%, Athyrium filix-femina- 5-15%, Filipendula denuda-ta), Senecio fuchsii (3-10%), Dryopteris filix-mas (до 5%), Oreopteris limbosperma (до 20%). Характерний вид асоціації Lunaria rediviva представлений спорадично (+). Угруповання зростає на східному і північно-західному схилах стрімкістю 25-30°, недалеко від вершини хребта (на відстані приблизно 50 м). В Українських Карпатах за домінантними критеріями наводиться угруповання Acereto-Fagetum lunarietosum, яке може відповідати як даній асоціації, так і наступній, в якій участь Lunaria rediviva часто навіть більша.

Асоціація Phyllitido-Aceretum описана в Сколівському і Бутивлянському лісництвах. У деревному ярусі зростають Acer pseudoplatanus, Fagus sylvatica, зрідка домішуються Сафіпи$ betulus і Abies alba. Явір має висоту 22-24 м і діаметр 60-150 см, бук - відповідно 25-26 м і 25-30 см. Чагарниковий ярус формують Grossularia reclinata (10-20%), Corylus avellana, Sambucus nigra, підріст бука, ялиці, фабу. Проективне покриття трав'яного ярусу 40-60%. Участь діагностомного виду асоціації - Phyllitis scolopendrium - досить значна (1-7-20%). Зростають також Dryopteris filix-mas (5-10%), Athyrium filix-femina (3%), Mercurialis perennis (4-20%), Rubus hir-tus (5-20%), Polypodium vul-gare (1-7%). Асоціація трапляється на сильноскепетних, кам'янисто-брилових грунтах. В українській ботанічній літературі наводяться дані про наявність угруповань Abieto-Acereto-Piceetum phyllrtidoso-mercurialidosum і Fageto-Piceetum phyiliti-doso- dryopteridosum filix-mas у Сколівському лісництві. У лівобережній частині басейну потоку Зелем'янка відмічене угруповання Fageto-Acereto-Piceetum phyllitidosum на поверхнево кам'янистих буроземах у транзитній частині схилу на кварцито-подібних щільних палеогенових пісковиках. Вірогідно, дані угруповання належать до асоціації Phyllitido-Aceretum.

Хвойні ліси Європи, в яких переважає бореальна флора, відносять до класу Vaccinio-Ptceetea. На дослідженій території до цього класу належать природні темнохвойні ліси, деревостани яких складаються переважно зі смереки Picea abies і ялиці Abies alba, а також смерекові і ялицеві монокультури (в тому числі в екотопі кислої бучини Luzulo петою-sae-Fagetum). Для угруповань класу характерна наявність таких видів, як Vaccinium rnyrtillus, Homogyne alpina, Lycopodium annotinum, Huperzia seia-go, Sorbus aucuparia, Majanthemum bifolium, мохів Dicranum sp., Polytrichum sp. та інших видів. Участь неморальних видів незначна. Лише у культурах смереки, створених на місці букових і буково-ялицевих лісів, флористичний склад трав'яного і чагарникового ярусів відповідає екологічним умовам місцезростання, тому в них часто бракує бореальних елементів, а переважають неморальні (фагетальні) та випадкові види.

Смерековим лісам Майданського лісництва присвячена стаття Л.І. Мілкіної та Д.П. Воронцова, у якій наводяться відомості про зростання на цій території угруповань асоціацій Luzulo sylvaticae-Piceetum Wraber 1953, Piceetum myrtilletosum typicum Samek 1957, Dryopteri dilatatae-Piceetum Sykora 1971 та Abieti-Piceetum montanum Szaf., Pawl, et Kulcz. 1923 em J. Mat., 1978. Однак, на жаль, стаття опублікована без таблиць з геоботанічними описами.

На території національного природного парку "Сколівські Бескиди" до класу Vaccinio-Piceetea належать 3 асоціації (Abieti-Piceetum montanum, Calamagrostio villosae-Piceetum, Dryopteri dilatatae) і З угруповання (Abies alba, Picea abies, Betula pendula-Calamagrostis villosa).

Асоціація Abieti-Piceetum montanum описана у Сколівському і Підгородцівському лісництвах, хоча поширена значно ширше. Нами не проводилися дослідження щодо природності кожного конкретного локалі-тету, однак принаймні деякі угруповання мають досить натуральний вигляд. Деревостан (зімкнутість крон 0,5-0,8) формують Abies alba (20-80%), Fagus sylvatica (20-80%) і Picea abies (до 40%) у різних співвідношеннях. Чагарниковий ярус (0,2-0,4) сформований підростом деревних порід і ліщиною (Corylus avellana - до 25%) та горобиною (Sorbus aucuparia - 1-5%). Проективне покриття трав'яного ярусу незначне (15-30%). У ньому переважають види класу: Vaccinium rnyrtillus (3-25%), Majanthemum bifolium, Solidago virgaurea, Huperzia selago, Calamagrostis villosa, Luzula luzuloides та інші, однак помітною є роль неморальних видів (Galeobdolon luteum - 3%, Galium intermedium, Polygonatum verticillatum, ювенільні особини Acer pseudoplatanus та ін.). У деяких ценозах значною є роль мохів - Polytrichum commune (7%), Leucobryum glaucum (3%). Угруповання, віднесені до асоціації Abieti-Piceetum montanum, трапляються на схилах різної експозиції і нахилу (5-45°) у смузі висот 500-700 м н.р.м.

Угрупованням com. Abies alba називаємо майже мертвопокривні монокультури ялиці білої. Вони описані неподалік м. Сколе вздовж туристичного маршруту від Павлового потоку та у Підгородцівському лісництві. Вік Abies alba приблизно 40 років. Зімкнутість крон 0,6-0,9. Зрідка трапляється підріст Fagus sylvatica (до 20%). У трав'яному ярусі поодиноко зростають Oxalis acetosella, Majanthemum bifolium, Vaccinium rnyrtillus, Dryopteris carthusiana, Goodyera repens (1%, поблизу м. Сколе), Lycopodium annotinum, Luzula luzuloides та інші види. Серед мохів звичні Polytrichum commune, Leucobryum glaucum (по 5%), Atrichum undulatum (1%).

Рослинне угруповання, віднесене до асоціації Calamagrostio villosae-Piceetum, описане 11.09.97 р. у кв. 10, вид. 40 Сколівського лісництва на верхівці гори. Являє собою культури неаборигенної (тупо-лускатої) смереки. Зімкнутість крон 0,5. Деревостан описується формулою 8См 1 Ял 1 Бк. У трав'яному ярусі домінує Саіа-magrostis villosa (60%).

Асоціація Dryopteri dilatatae-Piceetum (?) наводиться із Сколівсь-кого лісництва з околиць Журавлиного озера і правобережжя р.Кам'янка. Можливо, що це угруповання не відноситься до даної асоціації. Описи здійснено 27.08.1997 р. Деревний ярус описується формулами 9Ял1См, ЮЯл, 10Ял,од.См,Бк. Висота ялиці 30-32 м, діаметр стовбура 30-80 см. Грунти крупнобрилові, прихованокам'янисті, підзолисті, місцями торф'яно-підзолисті. У підрості (0,2-0,4) зростають Abies alba, Picea abies, Sorbus aucuparia, Fagus sylvatica. Трав'яне покриття складають типові бо-реальні види: Vaccinium myrtillus (20-80%), Lycopodium annotinum (15-20%), Dryopteris carthusiana (1-5%), Luzula luzuloides (3%). Діагностичним видом є Dryopteris austriaca (15-30%). Можливо, дану асоціацію (а саме наявність крупних брил пісковиків) діагностує Polypodium vulgare. Характерною є наявність добре розвиненого мохового покриву, в якому зростають Leucobryum glaucum (10-70%), Polytrichum commune (2-10%), Dicranum scparium (10-25%), Hylocomium splendens (1%). Асоціація Dryopteri dilatatae-Piceetum вже наводилася для Українських Карпат як відповідник угруповання Piceetum dryopteridosum austriacae.

Угруповання com. Betula pendula-Calamagrostls villosa являє собою молодий березняк (віком приблизно 20 років), описаний у Сколівському лісництві на висоті 520 м н.р.м. Зімкнутість деревного ярусу, який складається з Betula pendula (60%) з рідкою домішкою Abies alba (1%), становить 0,6. Чагарниковий ярус добре розвинений (0,4), його формують Populus tremula (7%), Sorbus aucuparia, Salix caprea, Betula pendula, Corylus avellana (no 1 %). Проективне покриття травостою 70%. У ньому домінує Calamagrostis villosa (55%), Rubus hirtus (10%), Vaccinium myrtillus, Athyrium filix-femina та інші види. Участь мохів незначна, покрив Polytrichum commune становить 1%. Очевидно, дане угруповання є серійним і фіксує певну стадію відновлення лісового угруповання на вирубках або пожарищах. У Карпатському природному національному парку (Івано-Франківська область) також відмічені тривалопохідні післяпожежні березняки на місці корінних низ-когірних смерекових і ялицево-смерекових ценозів.

Смерекові монокультури поширені на всій території національного природного парку "Сколівські Бескиди", створюючи пейзажі, які не зовсім відповідають природним ландшафтам Східних Бескидів. Такі штучні насадження об'єднуємо в угруповання com. Picea abies. Дані фітоценози характеризуються домінуванням смереки, лише іноді - домішкою Abies alba, Fagus sylvatica i Betula pendula. У їх флористичному складі чисельно переважають бореальні види класу Vaccinio-Piceetea (значне проективне покриття має чорниця Vaccinium myrtillus), однак роль видів класу Querco-Fagetea досить значна. Зростає роль випадкових видів. Загалом штучні смеречини на дослідженій території досить гетерогенні як за своїм флористичним складом, так і за умовами екотопів, віком, таксаційними характеристиками, стійкістю. У подальших роботах по впорядкуванню території національного парку необхідно інвентаризувати всі штучні насадження com. Picea abies Пріоритетом господарської діяльності в таких фітоценозах є поступове відновлення корінних деревостанів проведенням реконструкцій. При наявності достатнього поновлення бука та ялиці частина таких ділянок може сукцесіями трансформуватися до природного стану без участі людини. Важливою є лісокультурна діяльність на вирубках - слід використовувати тільки місцеве насіння бука і ялиці. Однак, такі роботи слід проводити дуже обережно, щоб вирубки не порушили екологічної стабільності Сколівських Бескидів.

Коментарі

Ім’я або нік
Пошта
Сайт