Новини НПП
Механізми громадського контролю
Комунікація з громадськістю
Репрезентативні ділянки
Послуги
Садивний матеріал
Основні дані
Завдання НПП
Законодавство
Природні умови
Рослинність
Ліси
Тваринний світ
Птахи
Об'єкти неживої природи
Путівники
Туристичні маршрути
Публікації про НПП
Джерела інформації
Рекомендовані сайти
Фотогалерея
Відео
Контакти
www.ttm-center.ru/
Еколого-пізнавальна стежка “Бучина”
На території Сколівського лісництва (квартали 4 та 7) по долині Павлового потоку проходить траса екологічної стежки "Бучина" протяжністю 1,4 км. Промаркований даний маршрут білим трикутником.
Призначена стежка для короткотривалого відпочинку та може бути використана при проведенні "уроків природи" для учнів шкіл району. Стежка починається біля входу до зони відпочинку "Павлів потік" на березі ставу і проходить поряд із двома діючими туристичними базами: "Гуцулка" та "Пролісок", що робить її привабливою для відпочинку.
Початок стежки - на березі ставу, де силами національного природного парку влаштована рекреаційна ділянка обладнана дерев'яними лавками, місцями для розведення вогнищ, мангалами. Поряд із місцем відпочинку розташована криничка "Оксана", де завжди, навіть у дуже гарячу пору, витікає чиста холодна вода.
Пункт 1. Штучно створений водоспад. Ще за часів Австро-Угорщини на території Сколівських Бескидів та в інших районах Карпат проводились роботи з регулювання течії гірських потоків і рік та укріплення берегів. Гірські ріки на той час служили для сплаву лісу.
Для зменшення сили течії та для регулювання рівня води влаштовувалися штучні водоспади із бетону, або, як їх ще звуть - "шпери" (з німецького - гребля). Залишки такої греблі ми і бачимо на Павловому потоці.
З допомогою заслінки та гвинта регулювався рівень води. По відвідному каналу вода спрямовувалася в штучно створений став на березі р. Опір. Але гірські води не збиралися коритися людині. Енергія води в потоці частково зруйнувала потужний бетонний жолоб.
Пункт 2. Ялицеве насадження. Зімкнуте 40-50 річне ялицеве насадження граничить із стежкою з лівого боку. Під щільним наметом деревостану постійно панують сутінки. Сонячні промені де-не-де пробивають густо вкриті хвоєю крони та пробуджують до життя насіння трав. Під впливом світла формуються яскраві зелені плями на поверхні грунту.
В сутінках ялицевого лісу круглими розетками зеленіє апозерис вонючий із специфічними розсіченими листками та жовтою квіткою, яка за виглядом нагадує кульбабу. Якщо Ви розітрете та понюхаєте листок, то зрозумієте, чому апозерис носить малоприємний додаток "вонючий". Ця рослина є типовим жителем букових та ялицево-букових лісів. Окрім цього в ялиннику ростуть папороть жіноча, веснівка дволиста, в прогалинах розростається шавлія залозиста або ж клейка. Квіти шавлії нагадують відкриті пащі дивовижних звірів, а листки вкриті залозистими волосками та, при дотику, приємно лоскочуть долоні.
Пункт 3. "Три сестри". Таку назву отримала ялиця, яка росте поряд із стежкою. На висоті 2-2,5 м стовбур ялиці ділиться на три майже рівні між собою частини. Очевидно, верхівка молодого дерева була пошкоджена, але воно не скорилося - з бокових гілок сформувалися три вершини.
Пункт 4. Зарослі вільхи сірої на болоті. З лівого боку від доріжки розташоване болото, утворене потічком-притокою Павлового потоку. Надлишок води спричинив формування специфічної рослинності. Тут куртинами росте вільха сіра з домішкою берези, ліщини та смереки. Вільха сіра займає ділянки із близьким рівнем залягання ґрунтових вод. Густе трав'яне вкриття формують осоки, ситник, м'ята, жовтеці. Високі стебла, вкриті китицями білих квітів піднімає гадючник оголений. Широкі листки розкинула калюжниця болотна, великі жовті квіти якої одними з перших з'являються у зволожених місцях та по берегах потоків.
З правого боку від стежки розташована туристична база "Гуцулка", яка приймає замовлення на організацію відпочинку туристських груп із різних міст та сіл.
Туристична база "Пролісок" є ще одним об'єктом стаціонарного відпочинку біля рекреаційної стежки. За туристичною базою влаштовані сходи вниз до потоку, до, так званого, "малого водоспаду". Це природне відслонення пісковиків з перепадом води в 0,5-0,7 м. Павлів потік в цьому місці має широке мальовниче русло, яке оточене з усіх боків деревами.
На віддалі 500 м від початку стежки влаштоване місце відпочинку (дерев'яні лавки).
Пункт 5. Джерело "залізної води". Із розщілини між каменями витікає невеличке джерельце із значним вмістом окислів заліза у воді, які надають їй специфічного червоного забарвлення. Збагачені залізом води свідчать про наявність в Сколівських Бескидах залізомістких порід. В свій час тут добувалася залізна руда та виплавлявся метал. Назва сучасної околиці м.Сколе - Демня, походить від залізоплавильної печі, яка тут знаходилася і постійно диміла.
Після джерела стежка повертає направо та переходить через потік. Тут починається урочище "Бучина", яке й дало назву стежці. Велика ландшафтна поляна, що з усіх боків оточена лісовими насадженнями, використовується як сінокіс. За поляною стежка заходить в смерекове насадження, на узліссі якого влаштована площадка для відпочинку із місцями для вогнищ.
Далі стежка йде крутим схилом та переходить через яр, утворений невеликим потічком-притокою Павлового потоку.
Пункт 6. Мурашники. На узліссі насадження біля невеликої ландшафтної прогалини, яка використовується як сінокіс, розташовані два великі мурашники.
Після цього стежка переходить в розріджене насадження смереки з куртинним розташуванням дерев. На початку та в середині XX століття смереку висаджували на місці ялицевих та букових насаджень. В цих умовах, на багатих грунтах, смерека росте дуже добре але з віку 40-50 років пошкоджується кореневими гнилями (опеньком осіннім та кореневою губкою). Це стало причиною ослаблення та відмирання смереки в даному насадженні. Поряд із цим похідним деревостаном -залишки ялицевого лісу віком понад 100 років. Ця порода є більш стійкою до дії несприятливих природних чинників та збудників кореневих і стовбурових гнилей в умовах Сколівських Бескид.