Головна
Новини НПП
Механізми громадського контролю
Комунікація з громадськістю
Послуги
Садивний матеріал
Основні дані
Завдання НПП
Законодавство
Природні умови
Рослинність
Ліси
Тваринний світ
Птахи
Об'єкти неживої природи
Путівники
Туристичні маршрути
Публікації про НПП
Джерела інформації
Рекомендовані сайти
Фотогалерея
Відео
Контакти


Безхребетні тварини

Безхребетні займають в екосистемах важливе значення, проте їх видовий склад, закономірності організації, функціонування і механізми регуляції, зв'язки з іншими групами наземної фауни залишаються не вивченими. Враховуючи, що безхребетні мають найбільше видове різноманіття серед біоти, до наукових досліджень території НПП залучалися фахівці з певних систематичних груп. Тому вивченість окремих типів тварин у фауністичному відношенні залишається нерівномірною.

Багатоніжки. Для багатоніжок (Myriapoda) характерний прихований спосіб життя. Заселяють грунт, підстилку, трапляються під камінням, стовбурами дерев та ін. Уникаючи прямого сонячного проміння, сухості повітря залишають укриття на короткий термін тільки вночі або після значних дощів. Влітку 2000 р. співробітником Канівського природного заповідника О.В. Кос'яненко на території НПП проведено дослідження багатоніжок. Встановлено існування в межах парку 24 видів і підвидів дип-лопод (Diplopoda) із одинадцяти родин, шести рядів та 24 видів і підвидів хілопод (Chilopoda) із п'яти родин, трьох рядів. Виявлено дев'ять рідкісних багатоніжок. Серед них східнокарпатський вид {Glomeris promineus Attems) трапляється в підстилці та стовбурах повалених дерев в усіх біотопах лісового поясу. В Майданському лісництві заселяє підстилку в середньовікових букових, ялинових насаджень, які проростають на висоті 700-900 м над р. м. Інший східнокарпатський вид {Polidesmuspolonicus Latzel)- гігрофіл. Трапляється виключно вздовж струмків у підстилці, під каменями, корою та в стовбурах дерев. Європейський вид {Monotarsobius aeruginosus Koch.) на території НПП виявлений у підстилці середньовікової культури модрини. В Українських Карпатах заселяє грунт і підстилку листяних лісів. Рідкісний східноєвропейський підвид {Strigamia pusilla pusilla (Selivanoff)) мешкає в грунті. На заповідній території виявлений в буковому лісі (980 м н.р.м.). Звичайний, але не численний карпатський підвид {Strigamia pusilla perkeo (Verhoeff)) в НПП зареєстрований в грунті ялинового насадження (850 м н.р.м.). Типовими біотопами життєдіяльності особин даного підвиду є грунти мішаних і чистих ялинових лісів. Clinopodes linearis (С. L. Koch) і Clinopodes abbreviates (Verhoeff) трапляються в грунті букових лісів на висоті 600-700 м над р.м. Палеарктичний вид (Arctogeophilus macrocephalus (Folkmanova, Dobroruca)) в Українських Карпатах і, зокрема, Сколівських Бескидах трапляється в грунті, підстилці листяних, рідше мішаних лісів.

Комахи. Протягом 2002 р. лісові насадження НПП обстежено доцентом кафедри лісівництва НЛТУ України Крамарцем В.О. і зібрано комах (Insecta), які можуть складати певну загрозу як потенційні шкідники лісових насаджень (таблиця 1).

Таблиця 1. Види класу Insecta (потенційні шкідники лісових насаджень) НПП "Сколівські Бескиди"

Ряд Родина Кількість видів
Homoptera Adelgidae 2
Coleoptera Scarabaeidae 4
  Cerambycidae 6
  Scolytidae 7
  Curculionidae 2
  Chrysomelidae 3
Hymenoptera Sirecidae 2
Lepidoptera Geometridae 2
  Lymantriidae 3
Diptera Cecidomyiidae 1

Виявлено понад 30 видів комах з 10 родин, 5 рядів. Основними біотопами значної кількості комах представників родин вусачі (Cerambycidae), короїди (Scolytidae), довгоносики (Curculionidae) є хвойні насадження. Adelges laricis Vallot і Sacciphantes abietis (L.) надають перевагу молодим насадженням з участю в складі деревостану ялини. Представники родин п'ядуни (Operophtera brumata (L.), Erannis defoliaria (Clerck)), хвилівки (Lymantria dispar (L.), Euproctis chrysorrhoea (L.), Dasychira pudibunda L.), галиці {Mikiola fagi (Hrtg.)), листоїди {Melasoma populi L., Melasoma tremulae Fabr., Agelastica alni L.) заселяють деревостани з перевагою листяних порід: бука {Fagus sylvaticus L.), дуба (Quercus robur L.), осики (Populus tremula L.), вільхи сірої {Alnus incata (L.)) та чорної {Alnus glutinosa (L.)). На луках, галявинах, узліссях трапляються Amphimallon solstitiale (L.), Anomala dubia (Scop.), Melolontha melolontha (L.), Serica brunnea (L.) із родини пластинчатовусих (Scarabaeidae). Загалом, понад 30% від загальної чисельності комах є численними.

Протягом 1999-2005 p.p. інвентаризацію фауни жуків-турунів (Coleoptera, Carabidae) на території НПП та його околицях проводив к.б.н. Різун В. Б. (Державний природознавчий музей НАН України). Карабідофауна Українських Карпат нараховує 443 види. На території НПП виявлено 90 видів з 33 родів, або 55% карабідофауни Бескид і 20% Українських Карпат, що свідчить про недостатню вивченість твердокрилих цієї родини заповідної території. Серед зареєстрованих турунів дев'ять видів карпатські ендеміки, що становить 35% зареєстрованих в Українських Карпатах, серед них: із загальнокарпат-ським типом ареалу - три види (Trechus latus Putz., Pterostichus foveolatus Duft., P. pilosus (Host)), із західно-східнокарпатським - два {Carabus obsoletus Sturm, Duvalius subterraneus (Mill.), із східнокар-патським - чотири (Nebria fuscipes Fuss, Carabus zawadzkii Kraatz, Trechus pulpani Reska., Deltomerus carpathicus (Mill.). Більшість з них заселяють букові та ялинові ліси НПП. Є серед них гігрофіли. Так, Trechus latus заселяє грунт і підстилку по берегах струмків і потоків. Подібні біотопи поширення в Duvalius subterraneus, який трапляється рідше в підстилці, частіше - в грунті, під великим камінням.

Представники родини займають одне з провідних місць за видовим різноманіттям, екологічним діапазоном, чисельністю, активністю в наземному ярусі лісів. Серед безхребетних наземної мезофауни вони займають вершину трофічної піраміди та відіграють важливу роль як регулятори чисельності фауни лісових безхребетних. Є основним кормовим об'єктом багатьох земноводних, птахів та дрібних ссавців.

Загалом, туруни поширені від поясу букових лісів до субальпійського. На території НПП формують чітко виражені угрупування: лісової підстилки, післялісових лук; берегів малих лісових потоків; берегів долинних потоків; берегів рік. Для кожного угруповання характерний свій видовий склад, набір домінуючих і характерних видів. На якісний та кількісний склад турунів впливає також висота над рівнем моря. Видова різноманітність з підняттям вверх над рівнем моря зменшується. У букових лісах розташованих, приблизно, до 700-800 м над р. м. є широке представництво і переважання видів з роду Abax при незначній участі представників роду Pterostichus. Домінанті комплекси угруповань турунів тут складають Carabus auronitens escheri Pllrd., C. coriaceus L., C. linnei Panz., C. obsoletus Sturm, C. violaceus L., C. zawadzkii Krtz., Cychrus caraboides (L.), Molops piceus (Panz.) та ін., а угруповань турунів верхньої смуги поясу букових лісів: Carabus auronitens escheri Pllrd., C. violaceus L., C. zawadzkii Krtz., Cychrus caraboides (L.), Pterostichus pilosus (Host), P. unctulatus (Duft.), Abax parallelopipedus (Pill, et Mitt.), Molops piceus (Panz.). Для угруповань турунів формації ялицевих лісів (Abieta) типовим є домінування мон-танних і субмонтанних Carabus linnei Panz., С obsoletus Sturm, Abax parallelopipedus (Pill, et Mitt.), рівнинного Pterostichus niger (Schall.). Одним із найдревніших угрупувань є угрупування турунів витоків та барегів малих лісових потоків з домінуванням виключно східнокарпат-ських і карпатських ендеміків: Nebriafuscipes Fuss, Trechus latus Putz., Duvalius subterraneus (Mill.), Deltomerus carpathicus (Mill.) при майже повній відсутності інших видів турунів.

Фауна представників родини (Coleoptera, Buprestidae) златки нараховує 22 видів, які належать до 13 родів. Найбільш поширеним видом є (Anthaxia quadripunctata (L.)). Із збільшенням висоти над рівнем моря - зменшується чисельність златок. Найбільше їх виявлено на висоті 400-600 м над р.м.

Коментарі

Ім’я або нік
Пошта
Сайт